Від Матвія 14
1 Того часу Ірод четверовластник почув чутку про Ісуса,
At that time Prince Herod heard of the fame of Jesus,
2 і рече до слуг своїх: Се Йоан Хреститель; він устав з мертвих, то й чудеса дїють ся від него,
and said to his attendants, ‘This must be John the Baptist; he must be risen from the dead, and that is why these miraculous powers are active in him.’
3 Бо Ірод піймав був Йоана, звязав його, і вкинув у темницю за Іродияду, жінку брата свого Филипа.
For Herod had arrested John, put him in chains, and shut him up in prison, to please Herodias, the wife of Herod’s brother Philip.
4 Бо казав йому Иоан: Не годить ся тобі мати її.
For John had said to him “You have no right to be living with her.”
5 І, хотїв його стратити, та опасувась народу; бо мали його за пророка.
Yet, though Herod wanted to put him to death, he was afraid of the people, because they looked on John as a prophet.
6 У день же родин Іродових, дочка Іродиядвна танцювала перед ними й догодила Іродові.
But, when Herod’s birthday came, the daughter of Herodias danced before his guests, and so pleased Herod,
7 За се обіцяв він, клянучись, що дасть їй, чого просити ме.
that he promised with an oath to give her whatever she asked.
8 Вона ж, наперед навчена від матері: Дай менї, каже, тут на блюдї голову Иоана Хрестителя.
Prompted by her mother, the girl said “Give me here, on a dish, the head of John the Baptist.”
9 І засумів Ірод; однак, задля клятьби й задля тих, що сиділи з ним за столом, звелїв дати.
The king was distressed at this; yet, because of his oath and of the guests at his table, he ordered it to be given her.
10 І, пославши, стяв Йоана в темниці.
He had John beheaded in the prison
11 І принесено голову його на блюдї, й дано дївчинї, вона ж віднесла матері своїй.
and his head was brought on a dish and given to the girl, and she took it to her mother.
12 І прийшли ученики його, і взяли тїло, й поховали його, й прийшовши, сповістили Ісуса.
Then John’s disciples came, and took the body away, and buried it; and went and told Jesus.
13 Почувши про се Ісус, поплив звідтіля човном у пустиню сам один; і почувши народ, піишов слідом за Ним пішки з городів.
When Jesus heard of it, he left privately in a boat to a lonely spot. The people, however, heard of his going, and followed him in crowds from the towns on foot.
14 І, вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, й сцїлив недужих їх.
On getting out of the boat, Jesus saw a great crowd, and his heart was moved at the sight of them; and he cured all the sick among them.
15 Як же настав вечір, приступили до Него ученики Його, говорячи: Тут пустиня, і час уже минув; відошли народ, нехай іде в села, та накупить харчі собі.
In the evening the disciples came up to him, and said, ‘This is a lonely spot, and the day is now far advanced; send the crowds away so that they can go to the villages, and buy themselves food.’
16 Ісус же рече їм: Не треба їм ійти; дайте ви їм їсти.
But Jesus said, ‘They need not go away, it is for you to give them something to eat.’
17 Вони ж кажуть Йому: Не маємо тут, як тільки пять хлїбів та дві рибі.
‘We have nothing here,’ they said, ‘except five loaves and two fish.’
18 Він же рече: Принесіть менї їх сюди.
‘Bring them here to me,’ was his reply.
19 І звелїв народові посідати на траві, і, взявши пять хлїбів та дві рибі, й поглянувши на небо, поблагословив, і, ламлючи, подавав хлїби ученикам, а ученики людям.
Jesus ordered the people to take their seats on the grass; and, taking the five loaves and the two fish, he looked up to heaven, and said the blessing, and, after he had broken the loaves, gave them to his disciples; and they gave them to the crowds.
20 І їли вони всї, й понаїдались; і назбирали окрушин, що позоставались, дванайцять повних кошів.
Everyone had sufficient to eat, and they picked up enough of the broken pieces that were left to fill twelve baskets.
21 А тих, що їли, було тисяч із пять чоловіка, опріч жінок та дітей.
The men who ate were about five thousand in number, without counting women and children.
22 І примусив зараз Ісус учеників своїх увійти в човен, і плисти поперед Него на той бік, поки Він одпустить народ.
Immediately afterwards Jesus made the disciples get into a boat and cross over in advance of him, while he dismissed the crowds.
23 А відпустивши народ, зійшов на гору самотою молитись; і як настав вечір, був там один.
After dismissing the crowds, he went up the hill by himself to pray; and, when evening fell, he was there alone.
24 Човен же був уже серед моря, і било його филями; бо вітер був противний.
The boat was by this time some miles from shore, labouring in the waves, for the wind was against her.
25 У четверту ж сторожу ночи, прийшов до них Ісус, ідучи по морю.
Three hours after midnight, however, Jesus came towards the disciples, walking on the water.
26 І побачивши ученики, що Він іде по морю, стрівожились, кажучи, що се мара, й кричали з переляку.
But, when they saw him walking on the water, they were terrified. ‘It is a ghost,’ they exclaimed, and cried out in fear.
27 Ісус же заговорив зараз до них, глаголючи: Спокойте ся: се я: не лякайтесь.
But Jesus at once spoke to them. ‘Courage!’ he said, ‘It is I; do not be afraid!’
28 Петр же, озвавшись, каже до Него: Господи, коли се Ти, зведи менї йти то Тебе по водї.
‘Master,’ Peter exclaimed, ‘if it is you, tell me to come to you on the water.’
29 Він же рече: Іди. І вийшов Петр із човна, й пійшов по водї, щоб ійти до Ісуса.
Jesus said, ‘Come.’ So Peter got down from the boat, and walked on the water, and went towards Jesus;
30 Та, бачивши сильний вітер, злякавсь, і, почавши тонути, кричав, говорячи: Господи, спаси мене.
but, when he felt the wind, he was frightened, and, beginning to sink, cried out, ‘Master! Save me!’
31 Ісус же простяг зараз руку, вхопив його, й рече до него: Маловіре, чого всумнив ся єси?
Instantly Jesus stretched out his hand, and caught hold of him. ‘You of little faith!’ he said, ‘Why did you falter?’
32 І як увійшли вони в човен, утих вітер.
When they had got into the boat, the wind dropped.
33 А ті, що були в човнї, приступивши, поклонились Йому, кажучи: Істино Божий Син єси.
But the men in the boat threw themselves on their faces before him, and said, ‘You are indeed God’s Son.’
34 І, попливши, прибули вони в землю Генисарецьку.
When they had crossed over, they landed at Gennesaret.
35 І дознавши Його тамешні люде, послали по всій тій околиці, і приводили до Него всіх недужих;
But the people of that place, recognising Jesus, sent out to the whole country round, and brought to him all who were ill,
36 і благали Його, щоб тільки приторкнутись їм до краю одежі Його; й скільки їх доторкувалось, одужували.
begging him merely to let them touch the tassel of his cloak; and all who touched were made perfectly well.
