Від Марка 12
1 І почав їм приповістями промовляти: Виноградник насадив чоловік, і обгородив тином, і викопав виноточу, й збудував башту, й передав його виноградарям, тай від'їхав.
And he began to speak unto them in parables. A man planted a vineyard, and set a hedge about it, and digged a pit for the winepress, and built a tower, and let it out to husbandmen, and went into another country.
2 І післав до виноградарів у пору слугу, щоб у виноградарів узяв овощу винограднього.
And at the season he sent to the husbandmen a servant, that he might receive from the husbandmen of the fruits of the vineyard.
3 Вони ж, ухопивши його, били, та й відослали впорожні.
And they took him, and beat him, and sent him away empty.
4 І знов післав до них иншого слугу, та й на того кидаючи каміннєм, пробили йому голову, й відослали зневаженого.
And again he sent unto them another servant; and him they wounded in the head, and handled shamefully.
5 І знов иншого післав, та й того вбили, й багато инших, одних побили, а других повбивали.
And he sent another; and him they killed: and many others; beating some, and killing some.
6 Ще ж одного сина мавши, любого свого, післав і його до них на останок, говорячи: Що посоромлять ся сина мого.
He had yet one, a beloved son: he sent him last unto them, saying, They will reverence my son.
7 Виноградарі ж тиї казали між собою: Що се наслїдник; ходімо вбємо його, то й наше буде наслїдство.
But those husbandmen said among themselves, This is the heir; come, let us kill him, and the inheritance shall be ours.
8 І, взявши його, вбили, та й викинули геть із виноградника.
And they took him, and killed him, and cast him forth out of the vineyard.
9 Що ж зробить пан виноградника? Прийде та й вигубить виноградарів, і дасть виноградник иншим.
What therefore will the lord of the vineyard do? he will come and destroy the husbandmen, and will give the vineyard unto others.
10 Чи й писання сього не читали: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла?
Have ye not read even this scripture; The stone which the builders rejected, The same was made the head of the corner:
11 Від Господа стало ся се, й дивне в очах наших.
This was from the Lord, And it is marvelous in our eyes?
12 І шукали Його взяти, та лякались народу; зрозуміли бо, що до них приповість сказав; і зоставивши Його, пійшли.
And they sought to lay hold on him; and they feared the multitude; for they perceived that he spake the parable against them: and they left him, and went away.
13 І посилають до Него деяких Фарисеїв та Іродиян, щоб Його піймати словом.
And they send unto him certain of the Pharisees and of the Herodians, that they might catch him in talk.
14 Вони ж, прийшовши, кажуть Йому: Учителю, знаємо, що праведний єси, й не дбаєш нї про кого, бо не дивишся на лице людей, а на путь Божий правдою наставляєш. Годить ся данину кесареві давати, чи нї? Давати нам, чи не давати?
And when they were come, they say unto him, Master, we know that thou art true, and carest not for any one: for thou regardest not the person of men, but of a truth teachest the way of God: Is it lawful to give tribute unto Caesar, or not?
15 Він же, знаючи їх лицемірство, рече їм: Що мене спокутуєте? Принесіть менї денария, щоб я бачив.
Shall we give, or shall we not give? But he, knowing their hypocrisy, said unto them, Why tempt ye me? bring me a penny, that I may see it.
16 Вони ж принесли. І рече їм: Чиє обличчє се й надпис? Вони ж сказали Йому: Кесареве.
And they brought it. And he saith unto them, Whose is this image and superscription? And they said unto him, Caesar’s.
17 І озвавшись Ісус, рече їм: Оддайте кесареве кесареві, а Боже Богові. І дивувались Йому.
And Jesus said unto them, Render unto Caesar the things that are Caesar’s, and unto God the things that are God’s. And they marveled greatly at him.
18 І приходять Садукеї до Него, що кажуть: нема воскресення, та й питали Його, говорячи:
And there come unto him Sadducees, which say that there is no resurrection; and they asked him, saying,
19 Учителю, Мойсей написав нам, що, як у кого брат умре та зоставить жінку, а дітей не зоставить, дак щоб узяв брат його жінку його, й воскресив насіннє братові своєму.
Master, Moses wrote unto us, If a man’s brother die, and leave a wife behind him, and leave no child, that his brother should take his wife, and raise up seed unto his brother.
20 Сїм оце братів було; й перший узяв жінку, і вмираючи, не зоставив насїння;
There were seven brethren: and the first took a wife, and dying left no seed;
21 і другий узяв її, та й він не зоставив насіння; і третій також так.
and the second took her, and died, leaving no seed behind him; and the third likewise:
22 І брали її семеро, та й не зоставили насіння; остання з усіх умерла й жінка.
and the seven left no seed. Last of all the woman also died.
23 Оце ж у воскресенню, як воскреснуть, которого з них буде жінка? семеро бо мали її за жінку.
In the resurrection whose wife shall she be of them? for the seven had her to wife.
24 І озвавшись Ісус, рече їм: Чи не того ви помиляєтесь, що не знаєте писання, нї сили Божої?
Jesus said unto them, Is it not for this cause that ye err, that ye know not the scriptures, nor the power of God?
25 Коли бо з мертвих устануть, то нї женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели на небесах.
For when they shall rise from the dead, they neither marry, nor are given in marriage; but are as angels in heaven.
26 Про мертвих же, що встають, хиба не читали в книзї Мойсейовій, як коло купини промовив до него Бог, глалолючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів?
But as touching the dead, that they are raised; have ye not read in the book of Moses, in [the place concerning] the Bush, how God spake unto him, saying, I [am] the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob?
27 Не єсть Бог мертвих, а Бог живих. Ви оце вельми помиляєтесь.
He is not the God of the dead, but of the living: ye do greatly err.
28 І пруступивши один з письменників, почувши їх перепитуваннє, і вбачаючи, що добре їм відповів, спитав Його: Котора перша з усїх заповідь?
And one of the scribes came, and heard them questioning together, and knowing that he had answered them well, asked him, What commandment is the first of all?
29 Ісус же відказав йому: Що перша з усїх заповідей: Слухай, Ізраїлю: Господь Бог ваш. Господь один єсть;
Jesus answered, The first is, Hear, O Israel; The Lord our God, the Lord is one:
30 і: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю, і всією силою твоєю. Оце перша заповідь.
and thou shalt love the Lord thy God with all thy heart, and with all thy soul, and with all thy mind, and with all thy strength.
31 А друга подібна, така: Люби ближнього твого як себе самого. Більшої від сих иншої заповіди нема.
The second is this, Thou shalt love thy neighbour as thyself. There is none other commandment greater than these.
32 І каже Йому письменник: Добре, учителю; правду промовив єси, що один єсть Бог, і нема иншого, тільки Він;
And the scribe said unto him, Of a truth, Master, thou hast well said that he is one; and there is none other but he:
33 і що любити Його всім серцем, і всією думкою, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як себе самого, се більше нїж усї огняні жертви й посьвяти.
and to love him with all the heart, and with all the understanding, and with all the strength, and to love his neighbour as himself, is much more than all whole burnt offerings and sacrifices.
34 І вбачаючи Ісус, що він розумно відказав, рече йому: Не далеко єси від царства Божого. І ніхто нїколи не важив ся Його питати.
And when Jesus saw that he answered discreetly, he said unto him, Thou art not far from the kingdom of God. And no man after that durst ask him any question.
35 І озвавшись Ісус, глаголав, навчаючи в церкві: Як се кажуть письменники, що Христос син Давидів?
And Jesus answered and said, as he taught in the temple, How say the scribes that the Christ is the son of David?
36 Сам бо Давид промовив Духом сьвятим: "Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правиці в мене, доки положу вороги твої підніжком ніг твоїх."
David himself said in the Holy Spirit, The Lord said unto my Lord, Sit thou on my right hand, Till I make thine enemies the footstool of thy feet.
37 Сам оце ж Давид зве його Господем: звідкіля ж він син його? І багато народу слухало Його любо.
David himself calleth him Lord; and whence is he his son? And the common people heard him gladly.
38 І глаголав їм у науцї своїй: Остерегайтесь письменників, що люблять в шатах ходити, та витання на торгах,
And in his teaching he said, Beware of the scribes, which desire to walk in long robes, and [to have] salutations in the marketplaces,
39 та перші сїдалища по школах, та перші місця на бенкетах;
and chief seats in the synagogues, and chief places at feasts:
40 що жеруть доми удовиць, і задля виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.
they which devour widows’ houses, and for a pretence make long prayers; these shall receive greater condemnation.
41 І сівши Ісус навпроти скарбони, дививсь, як народ кидає гроші в скарбону. І многі заможні кидали по багато.
And he sat down over against the treasury, and beheld how the multitude cast money into the treasury: and many that were rich cast in much.
42 І прийшовши одна вдовиця вбога, вкинула дві лепти, чи то шеляг.
And there came a poor widow, and she cast in two mites, which make a farthing.
43 І прикликавши учеників своїх, рече їм: Істино глаголю вам: Що вдовиця ся вбога більш усїх укинула, що кидали в скарбону.
And he called unto him his disciples, and said unto them, Verily I say unto you, This poor widow cast in more than all they which are casting into the treasury:
44 Усї бо з достатку свого кидали, ся ж з недостатку свого: все, що мала, вкинула, увесь прожиток свій.
for they all did cast in of their superfluity; but she of her want did cast in all that she had, [even] all her living.
