Від Луки 20
1 І сталось одного з тих днів, як навчав Він народ у церкві та благовіствував, поприходили архиєреї та письменники з старшими,
And it came to pass, on one of the days, as he was teaching the people in the temple, and preaching the gospel, there came upon him the chief priests and the scribes with the elders;
2 і промовили до Него, кажучи: Скажи нам, якою властю се робиш? або хто дав Тобі власть сю?
and they spake, saying unto him, Tell us: By what authority doest thou these things? or who is he that gave thee this authority?
3 Відказуючи ж рече до них: Спитаю вас і я про одну річ, і скажіть мені:
And he answered and said unto them, I also will ask you a question; and tell me:
4 Хрещеннє Йоанове з неба було чи від людей?
The baptism of John, was it from heaven, or from men?
5 Вони ж міркували в собі говорячи: Коли скажемо: З неба, казати ме: Чом же не поняли ви віри йому?
And they reasoned with themselves, saying, If we shall say, From heaven; he will say, Why did ye not believe him?
6 Коли ж скажемо: Від людей, то ввесь народ покаменує нас; певен бо він, що Йоан пророк.
But if we shall say, From men; all the people will stone us: for they be persuaded that John was a prophet.
7 І відказали, що не знають, звідкіля.
And they answered, that they knew not whence [it was].
8 А Ісус Їм рече: То й я не скажу вам, якою властю я се роблю.
And Jesus said unto them, Neither tell I you by what authority I do these things.
9 Почав же до народу глаголати приповість сю: Один чоловік насадив виноградник, та й дав його виноградарям, та й від'їхав на довгий час.
And he began to speak unto the people this parable: A man planted a vineyard, and let it out to husbandmen, and went into another country for a long time.
10 І післав у пору до виноградарів слугу, щоб з овощу винограднього дали йому; виноградарі ж, побивши його, відослали впорожні.
And at the season he sent unto the husbandmen a servant, that they should give him of the fruit of the vineyard: but the husbandmen beat him, and sent him away empty.
11 І післав ще другого слугу; вони ж і того, побивши та обезчестивши, відослали впорожні,
And he sent yet another servant: and him also they beat, and handled him shamefully, and sent him away empty.
12 І післав ще третього; вони ж і сього, поранивши, прогнали.
And he sent yet a third: and him also they wounded, and cast him forth.
13 Рече ж пан виноградинка: Що робити? пішлю сина мого любого: може, того побачивши, посоромлять ся.
And the lord of the vineyard said, What shall I do? I will send my beloved son: it may be they will reverence him.
14 Побачивши ж його виноградарі, казали між собою, говорячи: Се наслїдник; ходімо вбємо його, щоб наше було наслїддє.
But when the husbandmen saw him, they reasoned one with another, saying, This is the heir: let us kill him, that the inheritance may be ours.
15 І, викинувши його за виноградник, убили. Що ж робити ме пан виноградника?
And they cast him forth out of the vineyard, and killed him. What therefore will the lord of the vineyard do unto them?
16 Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже!
He will come and destroy these husbandmen, and will give the vineyard unto others. And when they heard it, they said, God forbid.
17 Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі; сей став ся головою угла?
But he looked upon them, and said, What then is this that is written, The stone which the builders rejected, The same was made the head of the corner?
18 Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його.
Every one that falleth on that stone shall be broken to pieces; but on whomsoever it shall fall, it will scatter him as dust.
19 І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо що до них приповість сю сказав.
And the scribes and the chief priests sought to lay hands on him in that very hour; and they feared the people: for they perceived that he spake this parable against them.
20 І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшині та власті игемоновій.
And they watched him, and sent forth spies, which feigned themselves to be righteous, that they might take hold of his speech, so as to deliver him up to the rule and to the authority of the governor.
21 І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правді на путь Божий наставляєш.
And they asked him, saying, Master, we know that thou sayest and teachest rightly, and acceptest not the person [of any], but of a truth teachest the way of God:
22 Годить ся нам кесареві данину давати, чи нї?
Is it lawful for us to give tribute unto Caesar, or not?
23 Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокутуєте?
But he perceived their craftiness, and said unto them,
24 Покажіть менї денария. Чиє мав обличчє і надпись? Озвавшися ж сказали: Кесареве.
Shew me a penny. Whose image and superscription hath it? And they said, Caesar’s.
25 Він же рече їм: Оддайте ж оце кесареве кесареві, а Боже Богові.
And he said unto them, Then render unto Caesar the things that are Caesar’s, and unto God the things that are God’s.
26 І не могли вони схопити Його на слові перед народом; і, дивуючись одповіддю Його, мовчали.
And they were not able to take hold of the saying before the people: and they marveled at his answer, and held their peace.
27 Приступивши ж тоді деякі з Садукеїв, котрі перечять, шо є воекресеннє, питали Його,
And there came to him certain of the Sadducees, they which say that there is no resurrection; and they asked him,
28 говорячи: Учителю, Мойсей написав нам: Коли чий брат умре, мавши жінку, й сей бездітний умре, щоб узяв брат його жінку й воскресив насїннє братові своєму.
saying, Master, Moses wrote unto us, that if a man’s brother die, having a wife, and he be childless, his brother should take the wife, and raise up seed unto his brother.
29 Сім оце братів було; й первий, взявши жінку, умер бездітний.
There were therefore seven brethren: and the first took a wife, and died childless;
30 І взяв другий жінку, та й сей умер бездітний.
and the second;
31 І третій узяв її, та й не зоставили дітей, і повмирали.
and the third took her; and likewise the seven also left no children, and died.
32 Опісля ж усїх умерла й жінка.
Afterward the woman also died.
33 Оце ж у воскресенню кому з них буде жінкою? сім бо мали її за жінку.
In the resurrection therefore whose wife of them shall she be? for the seven had her to wife.
And Jesus said unto them, The sons of this world marry, and are given in marriage: (aiōn g165)
35 которі ж удостоють ся дождати віку того й воскресення з мертвих, ті нї женять ся анї віддають заміж: (aiōn g165)
but they that are accounted worthy to attain to that world, and the resurrection from the dead, neither marry, nor are given in marriage: (aiōn g165)
36 бо ані вмерти не можуть, рівні бо ангелам і сини вони Божі, воскресення синами бувши.
for neither can they die any more: for they are equal unto the angels; and are sons of God, being sons of the resurrection.
37 А що встають мертві, то й Мойсей показав коло купини, як зве Господа Богом Авраама, й Богом Ісаака, й Богом Якова.
But that the dead are raised, even Moses shewed, in [the place concerning] the Bush, when he calleth the Lord the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob.
38 Бог же не мертвих а живих, всї бо Йому живуть.
Now he is not the God of the dead, but of the living: for all live unto him.
39 Озвавши ся ж деякі з письменників, казали: Учителю, добре глаголав єси.
And certain of the scribes answering said, Master, thou hast well said.
40 І більш не сьміли питати Його нї про що.
For they durst not any more ask him any question.
41 Рече ж до них: Як се кажуть, що Христос син Давидів?
And he said unto them, How say they that the Christ is David’s son?
42 А сам Давид говорить у книзї псальм: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правиці в мене,
For David himself saith in the book of Psalms, The Lord said unto my Lord, Sit thou on my right hand,
43 доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх.
Till I make thine enemies the footstool of thy feet.
44 Давид оце Господом Його зве: як же Він син Його?
David therefore calleth him Lord, and how is he his son?
45 Як же слухав увесь народ, рече ученикам своїм:
And in the hearing of all the people he said unto his disciples,
46 Остерегайтесь письменників, що бажають ходити в шатах, та люблять витання на торгах, та перві сїдалища по школах, та перві місця на бенкетах;
Beware of the scribes, which desire to walk in long robes, and love salutations in the marketplaces, and chief seats in the synagogues, and chief places at feasts;
47 що жеруть доми вдовиць, і для виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.
which devour widows’ houses, and for a pretence make long prayers: these shall receive greater condemnation.
