Від Луки 15
1 Приближували ся ж до Него всї митники й грішники, слухати Його.
Now all the tax collectors and sinners were approaching him to hear him.
2 І нарекали Фарисеї та письменники, кажучи: Шо сей грішників приймав і їсть із ними.
And the Pharisees and the scholars murmured, saying, This man receives sinners and eats with them.
3 Сказав же до них приповість сю, глаголючи:
And he spoke this parable to them, saying,
4 Которий чоловік з вас, мавши сотню овечок, та загубивши одну з них, не зоставить девятьдесять і девять у степу, та не пійде за загубленою, доки знайде її?
What man of you, having a hundred sheep, and having lost one of them, does not leave behind the ninety-nine in the wilderness, and go for that which was lost until he finds it?
5 А знайшовши положить на плечї собі, радїючи.
And when he finds it, he lays it on his shoulders, rejoicing.
6 І, прийшовши до дому, скликає другів та сусїд, кажучи їм: Радуйтесь зо мною, бо я знайшов овечку мою загублену.
And when he comes to the house, he calls together his men friends and his men neighbors, saying to them, Rejoice with me, because I have found my sheep that was lost.
7 Глаголю вам, що оттак радість буде на небі над одним грішником каючим ся, більше ніж над девятьдесять і девятьма праведниками, котрим не треба покаяння.
I say to you, that thus there will be joy in heaven over one sinner who repents, than over ninety-nine righteous men who have no need of repentance.
8 Або котора жінка, мавши десять драхім, коли згубить драхму одну, не сьвітить сьвітла, та не вимітає хати, та не шукає пильно, доки знайде?
Or what woman having ten drachmas, if she lose one drachma, does not light a lamp, and sweep the house, and seek diligently until she finds it?
9 А знайшовши кличе подруг та сусїдок, кажучи: Радуйтесь зо мною, бо я знайшла драхму, що була згубила.
And when she has found it, she calls together her lady friends and lady neighbors, saying, Rejoice with me, because I found the drachma that I lost.
10 Так, глаголю вам, радість буде перед ангелами Божими над одним грішником каючим ся.
Thus I say to you, there becomes joy in the presence of the agents of God over one sinner who repents.
11 Рече ж: Один чоловік мав два сини,
And he said, A certain man had two sons,
12 і сказав молодший з них батькові: Отче, дай мені частину маєтку, що впадав мені. І розділив їм прожиток.
and the younger of them said to his father, Father, give me the portion of goods that falls to me. And he divided to them his living.
13 І не по многих днях, зібравши все молодший син, від'їхав у землю далеку, та й протратив там маєток свій, живучи блудно.
And not many days after, the younger son, having gathered all together, journeyed into a distant country, and there he squandered his wealth living recklessly.
14 Як же проїв усе, настала голоднеча велика в землі тій; і почав він терпіти недостаток.
And when he spent all, a mighty famine developed in that country, and he began to be in want.
15 І пійшовши пристав до одного з міщан землї тієї; і післав той його на поля свої пасти свині.
And having gone, he was joined to one of the citizens of that country, and he sent him into his fields to feed swine.
16 І бажав він сповнити живіт свій лушпиннєм, що їли свинї, та й ніхто не давав йому.
And he longed to fill his belly from the husks that the swine ate, and no man gave to him.
17 Опамятавшись же, сказав: Скільки наймитів у батька мого надто мають хлїба! я ж голодом погибаю.
But when he came to himself, he said, How many hired men of my father's have abundance of loaves, but I am perishing with hunger.
18 Уставши, пійду до батька мого, й скажу йому: Отче, згрішив я на небо й перед тобою,
After rising, I will go to my father, and will say to him, Father, I have sinned against heaven and in thy sight.
19 і вже недостоен зватись сином твоїм; прийми мене як одного з наймитів твоїх.
I am no more worthy to be called thy son. Make me as one of thy hired men.
20 І вставши пійшов до батька свого. Ще ж він далеко був, побачив його батько його, й змилосердивсь, і побігши упав на шию йому, й поцілував його.
And having risen, he went to his father. But while he was still distant, afar off, his father saw him and felt compassion. And having ran, he fell on his neck, and kissed him much.
21 Каже ж йому син: Отче, згрішив я на небо й перед тобою, і вже не достоєн зватись сином твоїм.
And the son said to him, Father, I have sinned against heaven and in thy sight. I am no more worthy to be called thy son.
22 Каже ж батько до слуг своїх: принесіть шату найпершу та й одягнїть його; й дайте перстень на руку йому, й чоботи на ноги;
But the father said to his bondmen, Bring forth the best robe and clothe him, and give a ring for his hand, and shoes for his feet.
23 і, привівши теля годоване, заколїть і ївши веселїмось:
And having brought the fatted calf, kill it, and having eaten, we will be cheerful,
24 бо сей син мій мертвий був, та й ожив; згинув був, та й знайшов ся. І почали веселитись.
because this my son was dead, and became alive again. And he was lost, and is found. And they began to be cheerful.
25 Був же син його старший на полі, і, як ідучи зближавсь до господи, почув сьпіви да танцї.
But his elder son was in a field. And while coming, having approached the house, he heard music and dancing.
26 І покликавши одного з слуг, питав, що б се було таке.
And having summoned one of the boys, he inquired what these things might be.
27 Той же каже йому: Що брат твій прийшов, і заколов батько твій теля годоване, що здорового його прийняв.
And he said to him, Thy brother arrived, and thy father has killed the fatted calf, because he received him back healthy.
28 Розсердив ся ж і не схотів увійти. Оце ж батько його вийшовши просив його.
But he was angry, and would not go in. Therefore, his father having come out, he called him.
29 Він же, озвавшись, рече батькові: Ось стільки літ служу тобі, й нїколи заповіді твоєї не переступив, та, й ніколи мені не дав єси козеняти, щоб з приятелями моїми повеселитись;
But having answered, he said to his father, Lo, so many years do I serve thee, and I never passed by a commandment of thine, and yet thou never gave me a goat that I might be merry with my friends.
30 як же син твій сей, проївши свій прожиток з блудницями, прийшов, заколов єси йому теля годоване.
But when this thy son came, who has devoured thy living with harlots, thou killed for him the fatted calf.
31 Він же рече йому: Дитино, ти: все зо мною єси, і все, що моє, твоє;
And he said to him, Child, thou are always with me, and all my things are yours.
32 веселити ж ся і радувати ся треба було, що брат твій сей мертвий був, та й ожив, і згинув був, та й знайшов ся.
But it was needful to make merry and be glad, because this thy brother was dead, and became alive again, and was lost, and was found.
