До євреїв 4

1 Біймо ся ж оце, щоб, коли зостаєть ся обітниця ввійти в покій Його, не явив ся хто з вас опізнившись.

Let us fear therefore, lest haply, a promise being left of entering into his rest, any one of you should seem to have come short of it.

2 Бо й нам благовіствовано, як і тим, тільки не було користне їм слово проповіді, не зеднавшись з вірою тих, що слухали Його.

For indeed we have had good tidings preached unto us, even as also they: but the word of hearing did not profit them, because they were not united by faith with them that heard.

3 Входимо бо в відпочинок ми, що увірували, яко ж рече: "Так що покляв ся я в гніві моїм, що не ввійдуть в відпочинок мій," хоч дїла від настання сьвіту скінчені.

For we which have believed do enter into that rest; even as he hath said, As I sware in my wrath, They shall not enter into my rest: although the works were finished from the foundation of the world.

4 Рече бо десь про семий день так: "І відпочив Бог дня семого від усїх дїл своїх."

For he hath said somewhere of the seventh [day] on this wise, And God rested on the seventh day from all his works;

5 І в сьому (місці) знов: "Чи коли ввійдуть у відпочинок мій."

and in this [place] again, They shall not enter into my rest.

6 Коли ж оставляєть ся, щоб деякі ввійшли в него, а котрим перше благовіствовано, не ввійшли за непослух;

Seeing therefore it remaineth that some should enter thereinto, and they to whom the good tidings were before preached failed to enter in because of disobedience,

7 то знов означає якийсь день, "сьогоднї" глаголючи в Давиді, по стільких лїтах, яко ж було сказано: "Сьогоднї, як почуєте голос Ного, не закаменяйте сердець ваших."

he again defineth a certain day, saying in David, after so long a time, Today, as it hath been before said, Today if ye shall hear his voice, Harden not your hearts.

8 Бо коли б Ісус тих упокоїв, не говорив би про инший день після того.

For if Joshua had given them rest, he would not have spoken afterward of another day.

9 Оце ж оставлено ще суботованнє людям божпм.

There remaineth therefore a sabbath rest for the people of God.

10 Хто бо ввійшов у відпочинок Його, той відпочив от дїл своїх, яко ж од своїх Бог.

For he that is entered into his rest hath himself also rested from his works, as God did from his.

11 Стараймо ся ж увійти в той відпочинок, щоб хто не впав тим же робом у нсдовірство.

Let us therefore give diligence to enter into that rest, that no man fall after the same example of disobedience.

12 Живе бо слово Боже і дїйственне, і гостріше всякого обоюдного меча, і проходить аж до розділення душі і духа, членів і мозків, і розсуджує помишлення і думки серця.

For the word of God is living, and active, and sharper than any two-edged sword, and piercing even to the dividing of soul and spirit, of both joints and marrow, and quick to discern the thoughts and intents of the heart.

13 І нема творпва невідомого перед Ним; усе ж наге і явне перед очима Його, про кого наше слово.

And there is no creature that is not manifest in his sight: but all things are naked and laid open before the eyes of him with whom we have to do.

14 Маючи ж Архиєрея великого, що пройшов небеса, Ісуса Сина Божого, держімось визнання.

Having then a great high priest, who hath passed through the heavens, Jesus the Son of God, let us hold fast our confession.

15 Не маємо бо архиєрея, що не міг би болїти серцем у немощах наших, а такого, що дізнав усякої спокуси по подобию, окрім гріха.

For we have not a high priest that cannot be touched with the feeling of our infirmities; but one that hath been in all points tempted like as [we are, yet] without sin.

16 Приступаймо ж з одвагою до престола благодати, щоб прийняти милость і знайти благодать на поміч зачасу.

Let us therefore draw near with boldness unto the throne of grace, that we may receive mercy, and may find grace to help [us] in time of need.