Дії 3
1 Петр та Йоан ійшли вкупі до церкви на молитву о девятій годинї.
А Петро та Іван на дев'яту годину молитви йшли ра́зом у храм.
2 І несено одного чоловіка, що був кривий від утроби матери своєї, котрого кладено що дня перед церковними дверима, званими Гарними, просити милостині в тих, що входили в церкву.
І не́сено там чоловіка одно́го, що кривий був з утро́би своєї матері. Його садови́ли щоденно в воро́тях храму, що Красними звалися, просити ми́лостині від тих, хто до храму йшов.
3 Побачивши він Петра та Йоана, що хотїли ввійти в церкву, просив милостині.
Як побачив же він, що Петро та Іван хочуть у храм увійти, став просити в них милостині.
4 Споглянувши ж Петр на него з Йоаном, рече: Подивись на нас.
Петро ж із Іваном поглянув на нього й сказав: „Подивися на нас!“
5 Він же дивив ся пильно на них, сподіваючись що від них прийняти.
І той подивився на них, сподіваючися щось дістати від них.
6 Рече ж Петр: Срібла та золота нема в мене; що ж маю, се тобі даю. В імя Ісуса Христа Назорея встань і ходи.
Та промовив Петро: „Срібла й золота в мене нема, але що я маю, даю тобі: У Ім'я́ Ісуса Христа Назаряни́на — устань та й ходи!“
7 І, взявши його за праву руку, звів угору, і зараз його ноги й колїна окрепились,
І, узявши його за прави́цю, він підвів його. І хвилі тієї зміцни́лися но́ги й сугло́бці його!
8 і підскочивши, став та ходив, і ввійшов із ними в церкву, походжаючи, та скачучи, та хвалячи Бога.
І, зірвавшись, він устав та й ходив, і з ними у храм увійшов, ходячи та підскакуючи, і хвалячи Бога!
9 І видів його ввесь народ ходячого й хвалячого Бога.
Наро́д же ввесь бачив, як ходив він та Бога хвалив.
10 А знали його, що се той, що для милостинї сидїв коло Гарних дверей церковних, і сповнили ся страхом і дивом над тим, що сталось йому.
І пізнали його, що це той, що при Красних воро́тях храму сидів ради милостині. І вони перепо́внились жа́хом та по́дивом із того, що́ сталось йому!
11 Як же держав ся сцїлений кривий коло Петра та Йоана, збіг ся до них увесь народ у ходник званий Соломонів, дивуючись.
А тому́, що тримався він Петра та Івана, увесь наро́д зачудований збігся до них на той ґанок, який Соломоновим зветься.
12 І вбачаючи се Петр, озвав ся до народу: Мужі Ізраїльскі, чого ви чудуєте ся сим? або чого так пильно до нас дивитись, мов би своєю силою або побожністю зробили ми, щоб ходив він?
І, побачивши це, промовив Петро до наро́ду: „Мужі ізраїльські! Чого ви дивуєтесь цим, та чого ви на нас позира́єте так, ніби те, що він ходить, ми зробили своєю силою чи благоче́стям?
13 Бог Авраамів, та Ісааків, та Яковів. Бог отцїв наших, прославив Сина свого Ісуса, що ви видали та відреклись Його перед Пилатом, як судив він відпустити Його.
„Бог Авраамів, та Ісаків, та Яковів, Бог наших батьків, Сина Свого прославив“, Ісуса, Якого ви ви́дали, і відцуралися перед Пилатом, як він присудив був пустити Його.
14 Ви ні Сьвятого й Праведного відреклись, і просили дарувати вам чоловіка душогубця,
Але ви відцура́лись Святого та Праведного, і домагалися видати вам душогубця.
15 а Князя життя убили, котрого Бог воскресив з мертвих; Йому ми сьвідки.
Начальника ж життя ви забили, та Його воскресив Бог із мертвих, чого свідками — ми!
16 І через віру в імя Його, сього, що бачите й знаєте, окрепило імя Його, і віра, що через Него, дала йому се сцїленнє перед усїма вами.
І через віру в Ім'я́ Його вздоро́вило Ім'я́ Його того, кого бачите й знаєте. І віра, що від Нього, прине́сла йому вздоро́влення це перед вами всіма́.
17 І тепер, брати, знаю, що через незнаннє зробили ви, як і князї ваші.
А тепер, браття, знаю, що вчинили ви це з несвідо́мости, як і ваші начальники.
18 Бог же, що наперед звістив устами всїх пророків своїх про муки Христові, сповнив так.
А Бог учинив так, як Він провіщав був уста́ми Своїх усіх пророків, щоб терпіти Христові.
19 Покайте ся ж і навернїть ся, щоб очистились од гріхів ваших, як прийде час покріплення від лиця Господнього,
Покайтеся ж та наверні́ться, щоб Він змилувався над вашими гріхами,
20 і пішле наперед проповіданого вам Ісуса Христа,
щоб часи́ відпочинку прийшли від обличчя Господнього, і щоб послав запові́дженого вам Ісуса Христа,
21 котрого мусїло небо прийняти аж до часу новонастання всього, що глаголав Бог устами всїх сьвятих своїх пророків од віку. (aiōn g165)
що Його небо мусить прийняти аж до ча́су відно́влення всього, про що провіщав Бог від віку устами всіх святих пророків Своїх! (aiōn g165)
22 Мойсей бо до отцїв промовив: Що пророка підійме вам Господь Бог ваш із братів ваших, як мене. Сього слухайте у всьому, що глаголати ме вам.
Бо Мойсей провіща́в: „Господь Бог вам Пророка піді́йме від ваших братів, як мене; у всім Його слухайтеся, про що тільки Він вам говоритиме!“
23 Буде ж, що всяка душа, котра не слухати ме пророка того, погубить ся з народу.
„І станеться, що кожна душа, яка не послухала б того Пророка, зни́щена буде з наро́ду“.
24 І всї пророки від Самуїла й після сих, скільки їх промовляло, також наперед сповіщали про днї сесї.
Так само всі пророки від Самуї́ла й наступних, скільки їх говорило, також провіщали ці дні.
25 Ви ж сини пророків і завіту, що положив Бог з отцями нашими, глаголючи Авраамові: І в насїннї твоїм благословенні будуть усї народи землї.
Сини ви пророків і того заповіту, що Бог вашим батька́м заповів, промовляючи до Авраама: „І в насінні твоїм усі народи землі благосло́влені будуть!“
26 Вам найперше, піднявши Бог Сина свого Ісуса, післав Його благословити вас, щоб кожен одвернувсь од лукавства свого.
Воскресивши Свого Слугу, Бог послав Його перше до вас, щоб вас поблагослови́ти, щоб кожен із вас відвернувся від злих своїх учинків!“
