Дії 3
1 Петр та Йоан ійшли вкупі до церкви на молитву о девятій годинї.
Екхвар, дэ трито чясо дэ дивэ, дэ вряма мангимахкири, Пётро тай Иоанно джянас дэ храмо.
2 І несено одного чоловіка, що був кривий від утроби матери своєї, котрого кладено що дня перед церковними дверима, званими Гарними, просити милостині в тих, що входили в церкву.
Паша храмохкэрэн вударэн, савэнди сля лав «Шукар», бэшэлас мануш, ланго бэнимастар. Кожно диво лэ ачявэнас паша вударэн, и вов мангля хурдимо кодэлэндар, ко заджялас дэ храмо.
3 Побачивши він Петра та Йоана, що хотїли ввійти в церкву, просив милостині.
Кала вов удыкхля Петро тай Иоанно, савэ джиле дэ храмо, тунчи мангля и лэндар.
4 Споглянувши ж Петр на него з Йоаном, рече: Подивись на нас.
Пётро тай Иоанно вхалепэ дэ лэ якхэнца, тай Пётро пхэнда: — Подыкх пэ амэн!
5 Він же дивив ся пильно на них, сподіваючись що від них прийняти.
Мануш ваздэня пэхкэрэ якха, дожутярэлас, со вонэ сось дэна лэсти.
6 Рече ж Петр: Срібла та золота нема в мене; що ж маю, се тобі даю. В імя Ісуса Христа Назорея встань і ходи.
Нэ Пётро пхэнда: — Рупь тай совнак нэнай мандэ. Нэ кода, со исин, мэ дав тути. Дэ Лав Исусо Христохкэрэ Назаретостар — вщи тай пхир!
7 І, взявши його за праву руку, звів угору, і зараз його ноги й колїна окрепились,
Тунчи Пётро лиля лэ пала чячё васт, подрицарда, соб вов тэ вщел, и дэ кодыя ж вряма пурэ тай чянга лангэхкэрэ састиле.
8 і підскочивши, став та ходив, і ввійшов із ними в церкву, походжаючи, та скачучи, та хвалячи Бога.
Вов всхукля пэ пурэн и ачиля тэ пхирэ. Тунчи вов заджиля лэнца дэ храмо, пхирэлас, хукэлас и ашарэлас Дэвлэ.
9 І видів його ввесь народ ходячого й хвалячого Бога.
И всавэрэ мануша дыкхле, со вов пхирэл и ашарэл Дэвлэ.
10 А знали його, що се той, що для милостинї сидїв коло Гарних дверей церковних, і сповнили ся страхом і дивом над тим, що сталось йому.
Вонэ уджянэнас, со када исин мануш, саво бэшэлас и мангэлас хурдимо аврял храмостар, паша Шукар вударэн, и дэнаспэ дыво кодэлэсти, со лэґа тердапэ.
11 Як же держав ся сцїлений кривий коло Петра та Йоана, збіг ся до них увесь народ у ходник званий Соломонів, дивуючись.
Чёроро рицардапэ пала Петро тай Иоанно, тай всавэрэ мануша дэнаспэ дыво и стидэнаспэ лэндэ всавэрэ ригэндар дэ Соломонохкоро пусынд.
12 І вбачаючи се Петр, озвав ся до народу: Мужі Ізраїльскі, чого ви чудуєте ся сим? або чого так пильно до нас дивитись, мов би своєю силою або побожністю зробили ми, щоб ходив він?
Пётро удыкхля када и ачиля тэ дэдумэ манушэнди: — Мурша израильтянуря, сости тумэ кади дэнпэ дывости? Сости тумэ дыкхэн пэ амэн кади, сар бы амэ пэхкиря зораґа тай пативаґа тердэ кода, со кадэва мануш пхирэл?
13 Бог Авраамів, та Ісааків, та Яковів. Бог отцїв наших, прославив Сина свого Ісуса, що ви видали та відреклись Його перед Пилатом, як судив він відпустити Його.
Дэвэл Авраамохкоро, Исаакохкоро тай Иаковохкоро, Дэвэл амарэ дадэнгоро лошарда Пэхкэрэ Копыле Исусо, Савэ тумэ прэдэне, и Савэстар отпхэндэпэ англа Пилато, кала кодэва камля Лэ тэ отмукэ.
14 Ви ні Сьвятого й Праведного відреклись, і просили дарувати вам чоловіка душогубця,
Нэ тумэ отпхэндэпэ Свэнтонэстар и Пативалэстар и вымангле, соб тумэнди тэ отмукэн прахаре.
15 а Князя життя убили, котрого Бог воскресив з мертвих; Йому ми сьвідки.
Тумэ умардэ Кодэлэ, Ко дэл джювимо, нэ Дэвэл отджювдярда Лэ мулэндар, и амэ кадэлэсти допхэнимаря.
16 І через віру в імя Його, сього, що бачите й знаєте, окрепило імя Його, і віра, що через Него, дала йому се сцїленнє перед усїма вами.
Лэхкоро Лав дэня зор кадэлэ манушэсти, савэ тумэ дыкхэн и джянэн, и патявимо, саво Лэстар, састярда лэ тумэндэ пэ якхэн.
17 І тепер, брати, знаю, що через незнаннє зробили ви, як і князї ваші.
Пхралалэ! Мэ полав, со тумэ и тумарэ пхурэдэра на джянгле, со тердэ.
18 Бог же, що наперед звістив устами всїх пророків своїх про муки Христові, сповнив так.
Нэ кади Дэвэл терда кода, со Вов пхэнэлас чэрэз всавэрэн англунарен, кала дэдуманя, со Христости трэбуни тэ прылэ кадыя грыжа.
19 Покайте ся ж і навернїть ся, щоб очистились од гріхів ваших, як прийде час покріплення від лиця Господнього,
И кади, ачявэн тумаро бэзимо и рисявэн Дэвлэстэ, соб тумарэ бэзима тэ авэн скхослэ.
20 і пішле наперед проповіданого вам Ісуса Христа,
Соб Раестар тэ авэл вряма тэ отцинявэн, и соб Вов тэ бичявэл тумэнди Кодэлэ, Ка англэ вытидэня, Исусо Христо.
21 котрого мусїло небо прийняти аж до часу новонастання всього, що глаголав Бог устами всїх сьвятих своїх пророків од віку. (aiōn g165)
Нэ Исусости трэбуни тэ ачелпэ дэ болыбэн, кала авэла Лэхкири вряма и кала Дэвэл возтховэла вса; вряма, пала сави Вов думут пхэнэлас чэрэз Пэхкэрэн свэнтонэн англунарен. (aiōn g165)
22 Мойсей бо до отцїв промовив: Що пророка підійме вам Господь Бог ваш із братів ваших, як мене. Сього слухайте у всьому, що глаголати ме вам.
Сар пхэнда Моисеи: «Тумарэ пхралэндар Рай, тумаро Дэвэл, тховэла тумэнди Англунаре, кацавэ, сар мэ. Тумэнди трэбуни тэ кандэ Лэс дэ всавэрэ, со Вов тумэнди пхэнэла.
23 Буде ж, що всяка душа, котра не слухати ме пророка того, погубить ся з народу.
И кожно, ко на кандэла кадэлэ Англунаре, авэла вычиндо кадэлэ манушэндар».
24 І всї пророки від Самуїла й після сих, скільки їх промовляло, також наперед сповіщали про днї сесї.
И всавэрэ англунаря, Самуило тай авэр пала лэ, кади ж допхэнэнас пала кадэлэн дивэн.
25 Ви ж сини пророків і завіту, що положив Бог з отцями нашими, глаголючи Авраамові: І в насїннї твоїм благословенні будуть усї народи землї.
Тумэ ж англунаренгэрэ чявэ, и тумэ прылиле завето, саво дэня Дэвэл тумарэ дадэнди. Вов пхэнда Авраамости: «Тирэ родостар прылэна бахталимо всавэрэ мануша дэ люмля».
26 Вам найперше, піднявши Бог Сина свого Ісуса, післав Його благословити вас, щоб кожен одвернувсь од лукавства свого.
Кала Дэвэл отджювдярда Пэхкэрэ Копыле, Вов англа всавэрэ бичалда Лэ тумэндэ, соб тэ дэ бахталимо и тэ прыакхарэ кожнонэ тумэндар тэ отджян налаче рындостар.
