Дії 3
1 Петр та Йоан ійшли вкупі до церкви на молитву о девятій годинї.
Now Peter and John went up into the temple at the ninth hour of prayer.
2 І несено одного чоловіка, що був кривий від утроби матери своєї, котрого кладено що дня перед церковними дверима, званими Гарними, просити милостині в тих, що входили в церкву.
And a certain man who was lame from his mother’s womb, was carried: whom they laid every day at the gate of the temple, which is called Beautiful, that he might ask alms of them that went into the temple.
3 Побачивши він Петра та Йоана, що хотїли ввійти в церкву, просив милостині.
He, when he had seen Peter and John about to go into the temple, asked to receive an alms.
4 Споглянувши ж Петр на него з Йоаном, рече: Подивись на нас.
But Peter with John fastening his eyes upon him, said: Look upon us.
5 Він же дивив ся пильно на них, сподіваючись що від них прийняти.
But he looked earnestly upon them, hoping that he should receive something of them.
6 Рече ж Петр: Срібла та золота нема в мене; що ж маю, се тобі даю. В імя Ісуса Христа Назорея встань і ходи.
But Peter said: Silver and gold I have none; but what I have, I give thee: In the name of Jesus Christ of Nazareth, arise, and walk.
7 І, взявши його за праву руку, звів угору, і зараз його ноги й колїна окрепились,
And taking him by the right hand, he lifted him up, and forthwith his feet and soles received strength.
8 і підскочивши, став та ходив, і ввійшов із ними в церкву, походжаючи, та скачучи, та хвалячи Бога.
And he leaping up, stood, and walked, and went in with them into the temple, walking, and leaping, and praising God.
9 І видів його ввесь народ ходячого й хвалячого Бога.
And all the people saw him walking and praising God.
10 А знали його, що се той, що для милостинї сидїв коло Гарних дверей церковних, і сповнили ся страхом і дивом над тим, що сталось йому.
And they knew him, that it was he who sat begging alms at the Beautiful gate of the temple: and they were filled with wonder and amazement at that which had happened to him.
11 Як же держав ся сцїлений кривий коло Петра та Йоана, збіг ся до них увесь народ у ходник званий Соломонів, дивуючись.
And as he held Peter and John, all the people ran to them to the porch which is called Solomon’s, greatly wondering.
12 І вбачаючи се Петр, озвав ся до народу: Мужі Ізраїльскі, чого ви чудуєте ся сим? або чого так пильно до нас дивитись, мов би своєю силою або побожністю зробили ми, щоб ходив він?
But Peter seeing, made answer to the people: Ye men of Israel, why wonder you at this? or why look you upon us, as if by our strength or power we had made this man to walk?
13 Бог Авраамів, та Ісааків, та Яковів. Бог отцїв наших, прославив Сина свого Ісуса, що ви видали та відреклись Його перед Пилатом, як судив він відпустити Його.
The God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob, the God of our fathers, hath glorified his Son Jesus, whom you indeed delivered up and denied before the face of Pilate, when he judged he should be released.
14 Ви ні Сьвятого й Праведного відреклись, і просили дарувати вам чоловіка душогубця,
But you denied the Holy One and the Just, and desired a murderer to be granted unto you.
15 а Князя життя убили, котрого Бог воскресив з мертвих; Йому ми сьвідки.
But the author of life you killed, whom God hath raised from the dead, of which we are witnesses.
16 І через віру в імя Його, сього, що бачите й знаєте, окрепило імя Його, і віра, що через Него, дала йому се сцїленнє перед усїма вами.
And in the faith of his name, this man, whom you have seen and known, hath his name strengthened; and the faith which is by him, hath given this perfect soundness in the sight of you all.
17 І тепер, брати, знаю, що через незнаннє зробили ви, як і князї ваші.
And now, brethren, I know that you did it through ignorance, as did also your rulers.
18 Бог же, що наперед звістив устами всїх пророків своїх про муки Христові, сповнив так.
But those things which God before had shewed by the mouth of all the prophets, that his Christ should suffer, he hath so fulfilled.
19 Покайте ся ж і навернїть ся, щоб очистились од гріхів ваших, як прийде час покріплення від лиця Господнього,
Be penitent, therefore, and be converted, that your sins may be blotted out.
20 і пішле наперед проповіданого вам Ісуса Христа,
That when the times of refreshment shall come from the presence of the Lord, and he shall send him who hath been preached unto you, Jesus Christ,
21 котрого мусїло небо прийняти аж до часу новонастання всього, що глаголав Бог устами всїх сьвятих своїх пророків од віку. (aiōn g165)
Whom heaven indeed must receive, until the times of the restitution of all things, which God hath spoken by the mouth of his holy prophets, from the beginning of the world. (aiōn g165)
22 Мойсей бо до отцїв промовив: Що пророка підійме вам Господь Бог ваш із братів ваших, як мене. Сього слухайте у всьому, що глаголати ме вам.
For Moses said: A prophet shall the Lord your God raise up unto you of your brethren, like unto me: him you shall hear according to all things whatsoever he shall speak to you.
23 Буде ж, що всяка душа, котра не слухати ме пророка того, погубить ся з народу.
And it shall be, that every soul which will not hear that prophet, shall be destroyed from among the people.
24 І всї пророки від Самуїла й після сих, скільки їх промовляло, також наперед сповіщали про днї сесї.
And all the prophets, from Samuel and afterwards, who have spoken, have told of these days.
25 Ви ж сини пророків і завіту, що положив Бог з отцями нашими, глаголючи Авраамові: І в насїннї твоїм благословенні будуть усї народи землї.
You are the children of the prophets, and of the testament which God made to our fathers, saying to Abraham: And in thy seed shall all the kindreds of the earth be blessed.
26 Вам найперше, піднявши Бог Сина свого Ісуса, післав Його благословити вас, щоб кожен одвернувсь од лукавства свого.
To you first God, raising up his Son, hath sent him to bless you; that every one may convert himself from his wickedness.
