Дії 21
1 Як же сталось, що ми поплили, попрощавшись із ними, то просто верстаючи дорогу, прибули ми в Кон, другого ж дня в Родос, а з відтіля в Патару.
When we had departed from them and had set sail, we came with a straight course to Cos, and the next day to Rhodes, and from there to Patara.
2 І, знайшовши корабель, що плив у Финикию, сївши, поплили ми.
Having found a ship crossing over to Phoenicia, we went aboard and set sail.
3 Зуздрівши Кипр і минувши його лїворуч, поплили ми в Сирию, та й пристали в Тирі, там бо треба було кораблю скинути тягар.
When we had come in sight of Cyprus, leaving it on the left hand, we sailed to Syria and landed at Tyre, for the ship was there to unload her cargo.
4 І, знайшовши учеників, пробули ми там сім день. Вони Павлові казали Духом не йти в Єрусалим.
Having found disciples, we stayed there seven days. These said to Paul through the Spirit that he should not go up to Jerusalem.
5 А як ми скінчили днї, вийшовши пійшли ми; а всі провожали нас із жінками й дітьми аж за город; і, приклонивши коліна на березі, помолились;
When those days were over, we departed and went on our journey. They all, with wives and children, brought us on our way until we were out of the city. Kneeling down on the beach, we prayed.
6 і, попрощавшись один з одним, увійшли в корабель, вони ж вернулись до дому.
After saying goodbye to each other, we went on board the ship, and they returned home again.
7 Ми ж, скінчивши плаваннє від Тира, пристали в Птоломаїдї, і, привитавши братів, пробули в них один день.
When we had finished the voyage from Tyre, we arrived at Ptolemais. We greeted the brothers and stayed with them one day.
8 Назавтра ж, вийшовши ті що а Павлом, прибули в Кесарию; і, ввійшовши в господу Филипа благовістника, одного з семи, пробували в него.
On the next day, we who were Paul’s companions departed and came to Caesarea. We entered into the house of Philip the evangelist, who was one of the seven, and stayed with him.
9 Було ж у него четверо дочок дївчат, що пророкували.
Now this man had four virgin daughters who prophesied.
10 Як же пробували там много днів, прийшов з Юдеї один пророк, на ймя Агав.
As we stayed there some days, a certain prophet named Agabus came down from Judea.
11 І, прийшовши до нас, і взявши пояс Павла, звязавши руки свої і ноги, рече: Так глаголе Дух сьвятий: Чоловіка, чий се пояс, оттак звяжуть у Єрусалимі Жиди, і видадуть у руки поганам.
Coming to us and taking Paul’s belt, he bound his own feet and hands, and said, “The Holy Spirit says: ‘So the Judeans at Jerusalem will bind the man who owns this belt, and will deliver him into the hands of the Gentiles.’”
12 Як же почули ми се, благали ми й тамешні, щоб не йшов він у Єрусалим.
When we heard these things, both we and the people of that place begged him not to go up to Jerusalem.
13 Озвав ся ж Павел: Що робите, плачучи та рвучи мені серце? я бо не то звязаним бути готов, а й умерти в Єрусалимі за ймя Господа Ісуса.
Then Paul answered, “What are you doing, weeping and breaking my heart? For I am ready not only to be bound, but also to die at Jerusalem for the name of the Lord Yeshua.”
14 Як же він не дав себе вговорити, замовкли ми, кажучи: Нехай буде воля Господня.
When he would not be persuaded, we ceased, saying, “The Lord’s will be done.”
15 По тих же днях, налагодившись, пустились у Єрусалим.
After these days we took up our baggage and went up to Jerusalem.
16 Ішли ж з нами й деякі з учеників із Кесариї, і вели одного Мнасона Кипрянина, старого ученика, в котрого б нам оселитись.
Some of the disciples from Caesarea also went with us, bringing one Mnason of Cyprus, an early disciple, with whom we would stay.
17 Як же прибули к Єрусалим, радо прийняли нас брати.
When we had come to Jerusalem, the brothers received us gladly.
18 Назавтра прийшов Павел до Якова, прийшли ж і всі старші.
The day following, Paul went in with us to Jacob; and all the elders were present.
19 І, привитавши їх, розказував про все, що зробив Бог між поганами через служеннє його.
When he had greeted them, he reported one by one the things which God had worked amongst the Gentiles through his ministry.
20 Вони ж, вислухавши, прославляли Господа, і рекли йому: Бачиш, брате, скільки тут тисяч Жидів, що увірували, а всі вони ревнителї закону.
They, when they heard it, glorified God. They said to him, “You see, brother, how many thousands there are amongst the Judeans of those who have believed, and they are all zealous for the Torah.
21 Про тебе ж -дознались, що ти навчаєш відступлення від закону Мойсейового усіх Жидів між поганами, говорячи, щоб не обрізували дітей своїх, анї додержували звичаїв.
They have been informed about you, that you teach all the Jews who are amongst the Gentiles to forsake Moses, telling them not to circumcise their children and not to walk after the customs.
22 Що ж тепер (робити)? Конче зійдеть ся купа; прочують бо, що прийшов єси.
What then? The assembly must certainly meet, for they will hear that you have come.
23 Зроби ж оце, що тобі скажемо: Є в нас чотири чоловіки таких, що мають на собі обітницю.
Therefore do what we tell you. We have four men who have taken a vow.
24 Узявши їх, очистись із ними, та й втрать ся на них, щоб обстригли голови; то й знати муть усї, що чого дознались про тебе, се ніщо, та що й ти ходиш у законі, хоронячи його.
Take them and purify yourself with them, and pay their expenses for them, that they may shave their heads. Then all will know that there is no truth in the things that they have been informed about you, but that you yourself also walk keeping the Torah.
25 Що ж до увірувавших поган, ми писали, присудивши, щоб такого нїчого вони не додержували, а тільки щоб хоронились ідолської жертви, та крові, та давленого, та блуду.
But concerning the Gentiles who believe, we have written our decision that they should observe no such thing, except that they should keep themselves from food offered to idols, from blood, from strangled things, and from sexual immorality.”
26 Тоді Павел, узявши тих чоловіків, і очистившись із ними, увійшов назавтра в сьвятилище, звіщаючи сповненнє днїв очищення, доки принесеть ся за кожного з них принос.
Then Paul took the men, and the next day purified himself and went with them into the temple, declaring the fulfilment of the days of purification, until the offering was offered for every one of them.
27 Як же вже мало сім день скінчитись, Азийські Жиди, побачивши його в сьвятилищі, збунтували ввесь народ, і наложили руки на него,
When the seven days were almost completed, the Jews from Asia, when they saw him in the temple, stirred up all the multitude and laid hands on him,
28 гукаючи: Мужі Ізраїлеві, помагайте! Се чоловік, що проти народу й закону й місця сього всіх усюди навчає, та що й Єленян увів у сьвятилище, й опоганив сьвяте місце се.
crying out, “Men of Israel, help! This is the man who teaches all men everywhere against the people, and the Torah, and this place. Moreover, he also brought Greeks into the temple and has defiled this holy place!”
29 (Виділи бо Трофима ЄФесця у городі з ним, про котрого думали, що його увів у сьвятилище Павел.)
For they had seen Trophimus the Ephesian, with him in the city, and they supposed that Paul had brought him into the temple.
30 І здвигнувсь увесь город, і постало збіговище народу; і взявши Павла, виволїкли з церкви, і зараз зачинили двері.
All the city was moved and the people ran together. They seized Paul and dragged him out of the temple. Immediately the doors were shut.
31 Та, як хотїли вбити його, дойшла вістка до тисячника роти, що ввесь Єрусалим збунтував ся.
As they were trying to kill him, news came up to the commanding officer of the regiment that all Jerusalem was in an uproar.
32 Узявши він зараз воїнів і сотників побіг на них; вони ж, побачивши тисячника та воїнів, перестали бити Павла.
Immediately he took soldiers and centurions and ran down to them. They, when they saw the chief captain and the soldiers, stopped beating Paul.
33 Приступивши ж тисячник узяв його і звелїв закувати в два ланцюги, і питав, хто він такий, і що зробив.
Then the commanding officer came near, arrested him, commanded him to be bound with two chains, and enquired who he was and what he had done.
34 І деякі кричали одно, а инші друге між народом; і, не здолївши довідатись нічого певного за гуком, звелїв вести його в замок.
Some shouted one thing and some another, amongst the crowd. When he couldn’t find out the truth because of the noise, he commanded him to be brought into the barracks.
35 Як же дійшов до сходів, то прилучилось, що мало не несли його воїни задля натовпу народу.
When he came to the stairs, he was carried by the soldiers because of the violence of the crowd;
36 Ішло бо за ним множество народу з криком: Страть його!
for the multitude of the people followed after, crying out, “Away with him!”
37 А, як мали вводити Павла в замок, рече він тисячнику: Чи дозволиш сказати що тобі? Він же каже: Чи вмієш по грецьки?
As Paul was about to be brought into the barracks, he asked the commanding officer, “May I speak to you?” He said, “Do you know Greek?
38 Чи не ти єси Єгиптянин, що перед сими днями зробив бунт та вивів у пустиню чотири тисячі народу розбишацького?
Aren’t you then the Egyptian who before these days stirred up to sedition and led out into the wilderness the four thousand men of the Assassins?”
39 Рече ж Павел: Я чоловік Жидовин Тарсийський, славного города Киликиї житель; прошу тебе, дозволь менї промовити до народу.
But Paul said, “I am a Jew from Tarsus in Cilicia, a citizen of no insignificant city. I beg you, allow me to speak to the people.”
40 Як же дозволив, тоді Павел, ставши на сходах, махнув рукою до народу, й як настало велике мовчаннє, промовив Жидівською мовою, говорячи:
When he had given him permission, Paul, standing on the stairs, beckoned with his hand to the people. When there was a great silence, he spoke to them in the Hebrew language, saying,
