Псалми 78
1 Повчання Асафові. Послухай-но, народе мій, настанову мою, схиліть вуха свої до слів моїх вуст!
A maskil of Asaph. My people, attend to my teaching: bend your ears to the words of my mouth,
2 Відкрию в притчі вуста мої, промовлю загадки прадавніх часів,
as I open my mouth in a poem on the riddling story of the past.
3 які ми чули й пізнали і які розповідали нам предки наші.
What we have heard and known, and what our ancestors have told us,
4 Не будемо приховувати їх від синів наших, розкажемо наступному поколінню про хвалу Господа й могутність Його, про чудеса, які Він здійснив.
we will not hide from their children. We will tell to the next generation the praises and might of the Lord, and the wonders that he has done.
5 Він засвідчив одкровення [Своє] Якову й встановив в Ізраїлі Закон [Свій], який заповідав предкам нашим, щоб вони навчили нащадків своїх,
He set up a testimony in Jacob, a law he appointed in Israel, which he commanded our ancestors to make known to their children,
6 щоб знало наступне покоління, щоб діти, що народитися мають, сповістили свого часу й своїм нащадкам.
that the next generation should know it, that the children yet to be born should arise and tell their children;
7 Тоді вони сподівання своє покладуть на Бога, і не забуватимуть діянь Божих, і будуть дотримуватися Його заповідей.
that in God they might put their confidence, and not forget God’s works; but that they might keep his commandments,
8 Вони не будуть подібні до своїх предків, покоління впертого й бунтівного, роду, чиє серце непевне і чий дух невірний Богові.
and not be like their ancestors, a generation defiant and stubborn, a generation with heart unsteady, and spirit unfaithful towards God.
9 Сини Єфремові, [хоча] й озброєні стрільці з лука, назад повернулися у день битви.
Ephraimites, armed bowmen, turned back in the day of battle.
10 Не дотримувалися вони Завіту Божого й відмовилися ходити в Законі Божому.
They did not keep God’s covenant, they refused to walk in his law.
11 Вони забули про Його звершення й чудеса, що Він їм показав.
They forgot what he had done, and the wonders he had shown them.
12 Перед предками їхніми здійснив Він чудо в землі Єгипту, в околицях Цоану.
He did wonders before their ancestors in the country of Zoan in Egypt.
13 Він розділив навпіл море й провів їх через нього, і поставив води грудами.
Through the sea which he split he brought them, making waters stand up like a heap;
14 Вів їх хмарою вдень, і цілу ніч – світлом вогню.
he led them by day with a cloud, all the night with a light of fire.
15 Він розсікав скелі в пустелі й напував їх, немов із великої безодні.
From the rocks which he split in the wilderness, he gave them to drink as of ocean’s abundance.
16 Із скелі вивів потоки, і потекли рікою води.
He brought streams out of the rock, and made water run down like rivers.
17 Але вони продовжували грішити проти Нього, бунтувати проти Всевишнього на висохлій землі.
Yet they still went on sinning against him, they defied the Most High in the desert.
18 Випробовували Бога в серцях своїх, вимагаючи їжу за своїми примхами.
They wilfully challenged God, demanding the food that they longed for.
19 Вони говорили [зухвало] проти Бога, кажучи: «Чи не міг би Бог накрити стіл у пустелі?
‘Is God able,’ such was their challenge, ‘to spread in the desert a table?
20 Ось Він вдарив скелю, і потекли води, хлинули потоки. Хіба ж не може Він дати хліба чи приготувати м’яса народові Своєму?»
From the rock that he struck there gushed water, and torrents that overflowed; but can he also give bread, or provide his people with meat?’
21 Тому, коли почув це Господь, то розгнівався: вогонь загорівся проти Якова, і гнів [Його] спалахнув на Ізраїля,
When the Lord heard this, he was furious, and fire was kindled on Jacob, anger flared up against Israel.
22 бо не повірили вони Богові й не покладали надії на Його спасіння.
For they put no trust in God, no confidence in his help.
23 Тож наказав Він хмарам вгорі, і відчинив ворота небес,
So he summoned the clouds above; and, opening the doors of heaven,
24 і дощем пролив на них манну, щоб їли, і дав їм зерно небесне.
he rained manna upon them for food, and grain of heaven he gave them.
25 Хліб могутніх їла людина, Він послав їм їжі вдосталь.
Everyone ate the bread of angels; he sent them food to the full.
26 Він здійняв східний вітер у небесах і навів Своєю могутністю вітер південний.
He launched the east wind in the heavens, and guided the south by his power.
27 Дощем пролив Він на них м’ясо, немов пил, і, неначе пісок морський, – птахів крилатих,
He rained meat upon them like dust, winged bird like the sand of the sea.
28 яких розкидав Він серед табору, навколо помешкань їхніх.
In the midst of their camp he dropped it, all around their tents.
29 Вони їли й добре наситилися – Він задовольнив бажання їхнє.
They ate and were more than filled; he had brought them the thing they desired.
30 Та ще не встигли вони вгамувати своєї примхи, ще їжа була в них на вустах,
But the thing they desired became loathsome: while their food was still in their mouths,
31 як гнів Божий піднявся проти них, і вигубив найбільш пишних із них, і повалив додолу юнаків Ізраїля.
the wrath of God rose against them. He slew the stoutest among them, and laid low the young men of Israel.
32 Та попри все це вони далі грішили й не вірили чудесам Його.
Yet for all this they sinned yet more, and refused to believe in his wonders.
33 Тому Він загубив дні їхні в марноті й роки їхні – у смутку.
So he ended their days in a breath, and their years in sudden dismay.
34 Коли Він вбивав їх, тоді вони шукали Його, і наверталися, і прагнули Бога.
When he slew them, then they sought after him, they turned and sought God with diligence.
35 І згадували, що Бог – їхня скеля і що Бог Всевишній – їхній Визволитель.
They remembered that God was their rock, and the Most High God their redeemer.
36 Тоді промовляли Йому лестощі устами своїми і язиками своїми неправду перед Ним говорили;
But they flattered him with their mouth, and lied to him with their tongue.
37 та серцями своїми не були вони з Ним щирі й не берегли вірності Його Завітові.
Their heart was not steady with him, they were faithless to his covenant.
38 Та Він, милостивий, прощав гріх і не знищував їх. Багато разів відвертав гнів Свій і не будив усієї Своєї люті.
But he is full of pity: he pardons sin and destroys not. Often he turns his anger away, without stirring his wrath at all.
39 Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що йде й не повертається.
So he remembered that they were but flesh, breath that passes and does not return.
40 Скільки разів вони бунтували проти Нього в пустелі, засмучували Його в дикій землі!
But how often they rebelled in the desert, and caused him grief in the wilderness,
41 Знову й знову випробовували Бога й засмучували Святого Ізраїлевого.
tempting God again and again, provoking the Holy One of Israel.
42 Не пам’ятали ні [діянь] руки Його, ні того дня, коли Він визволив їх від ворога,
They did not remember his strength, nor the day he redeemed from the foe,
43 коли ознаки Свої показав у Єгипті й чудеса Свої в околицях Цоану.
how he set his signs in Egypt, in the country of Zoan his wonders.
44 Він перетворив їхні ріки на кров, і з потоків своїх вони пити не могли.
He turned their canals into blood, their streams undrinkable.
45 Він послав на них рої комах, які пожирали їх, і жаб, що губили їх.
He sent forth flies, which devoured them; frogs, too, which destroyed them.
46 Він віддав врожай їхній гусені й збіжжя їхнє – сарані.
Their crops he gave to the caterpillar, and the fruits of their toil to the locust.
47 Побив виноградники їхні градом і шовковиці – кригою.
He slew their vines with hail, and their sycamore trees with frost.
48 Він віддав на поталу градові їхню худобу й отари їхні – блискавкам.
He delivered their cattle to the hail, and their flocks to bolts of fire.
49 Він послав на них полум’я Свого гніву, лють, обурення й біду – посольство злих ангелів.
He let loose his hot anger among them, fury and wrath and distress, a band of destroying angels.
50 Вирівняв стежку для гніву Свого; не утримав їхніх душ від смерті, але віддав життя їхнє на поталу моровиці.
He cleared a path for his anger, did not spare them from death, but gave them over to pestilence.
51 І вразив усіх первістків у Єгипті – перші плоди сили чоловічої в шатрах Хамових.
He struck down all the firstborn in Egypt, the first fruits of their strength in the tents of Ham.
52 Немов овець отару, Він вивів народ Свій, і, неначе стадо, провадив їх у пустелі.
He led forth his people like sheep, he was guide to his flock in the desert.
53 Вів їх у безпеці, так що вони не боялися, а ворогів їхніх вкрило море.
Securely he led them, and free from fear, while their foes were drowned in the sea.
54 І привів їх до границь святині Своєї, до тієї гори, яку здобула Його правиця.
To his holy realm he brought them, to the mountain his right hand had purchased.
55 Прогнав перед ними народи, і простягнув мотузку землемірну, щоб спадок їхній переділити, і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві.
He drove out the nations before them, and allotted their land for possession, and their tents for Israel to live in.
56 Але вони випробовували Бога Всевишнього, бунтували проти Нього й не дотримувалися Його одкровень.
Yet they tempted and angered the Most High God, they did not observe his decrees.
57 І відступали, і зраджували, як і батьки їхні; викручувалися, як [висковзує з рук] кривий лук.
They drew back, false like their ancestors; they failed like a treacherous bow.
58 Гнівили Його [в капищах] на своїх пагорбах та ідолами своїми будили Його ревнощі.
Their shrines stirred him to anger, their idols moved him to jealousy.
59 Почув Бог, і запалав гнівом, і геть відцурався Ізраїля.
When God heard of this, he was furious, and he spurned Israel utterly.
60 Покинув Оселю Свою в Шило – шатро, в якому Він мешкав серед людей.
He abandoned his home in Shiloh, the tent he had pitched among people.
61 І віддав Він могутність Свою у полон і красу Свою – у руки ворога.
He gave his strength up to captivity, his glory to the hands of the foe.
62 Віддав Він народ Свій мечу на поталу й гнівом запалав на спадщину Свою.
He gave his people to the sword, he was furious with his own.
63 Юнаків їхніх пожер вогонь, а їхнім дівчатам весільних пісень не співали.
Fire devoured their young men, and their maidens had no marriage-song.
64 Священники його попадали від меча, а вдови його не плакали.
Their priests fell by the sword, and their widows could not weep.
65 Тоді прокинувся Володар, немов від сну, неначе воїн, що витверезився від вина.
Then the Lord awoke as from sleep, like a warrior flushed with wine;
66 І вразив ворогів його ззаду, вкрив їх вічною ганьбою.
and he beat back his foes, putting them to perpetual scorn.
67 Тоді відцурався Він шатра Йосифового й не обрав племені Єфремового.
He disowned the tent of Joseph, he rejected the tribe of Ephraim;
68 Але вибрав Він плем’я Юди, гору Сіон, яку полюбив.
but he chose the tribe of Judah, Mount Zion, which he loves.
69 Він збудував, немов висоти [небес], святилище Своє, і, як землю, заклав основи його навіки.
And he built like the heights his sanctuary, like the earth which he founded forever.
70 І обрав Свого слугу Давида, узявши його від кошар овечих,
And he chose David his servant, taking him from the sheepfolds.
71 привів його від овечок дійних, щоб пасти Якова, народ Свій, Ізраїля, Свій спадок.
From the mother-ewes he brought him, to be shepherd to Jacob his people, and to Israel his inheritance.
72 І він пас їх у невинності свого серця і вів їх розумно руками своїми.
With upright heart did he shepherd them, and with skilful hands did he guide them.
