Псалми 74
1 Повчання Асафа. Боже, чому Ти покинув [нас] навіки? Чому гнів Твій палає на овець Твого пасовища?
Pieśń pouczająca. Asafa. Boże, dlaczego odrzuciłeś nas na zawsze? [Czemu] płonie twój gniew przeciwko owcom twego pastwiska?
2 Згадай громаду Свою, яку придбав Ти віддавна, викупив як плем’я Свого спадку, гору Сіон, на якій Ти оселився.
Wspomnij na swoje zgromadzenie, które dawno nabyłeś; na szczep twego dziedzictwa, który odkupiłeś; na górę Syjon, na której mieszkasz.
3 Спрямуй кроки Твої до вікових руїн – усе зруйнував ворог у святилищі!
Pospiesz na [miejsce] ciągłych spustoszeń; o, jak wróg zburzył wszystko w świątyni!
4 Супротивники Твої ревли посеред місць зборів Твого [народу], поставили знамена свої як знаки [свого панування].
Ryknęli twoi wrogowie pośrodku twego zgromadzenia, a na znak zatknęli swoje sztandary.
5 Поводилися ніби лісоруб, що замахнувся сокирою на гущавину лісу.
Za sławnego uważano tego, który wznosił wysoko siekierę na gęste drzewo.
6 Та й тепер стесують разом різьблення [Храму] сокирами й топірцями.
A teraz już jego rzeźby rąbią siekierami i młotami.
7 Вогню віддали святилище Твоє, збезчестили, із землею зрівняли помешкання імені Твого.
Oddali na pastwę ognia twoją świątynię i [obaliwszy] na ziemię, zbezcześcili przybytek twego imienia.
8 Промовили в серцях своїх: «Знищимо їх дотла!» Вони спалили усі місця зборів Божих на землі.
Mówili w swym sercu: Zburzmy ich razem! Spalili wszystkie miejsca zgromadzeń Bożych na ziemi.
9 Ми не бачимо ознак Божих, немає більше пророка, і немає з нами того, хто знав би, доки так буде.
Nie widzimy naszych znaków; już nie ma proroka i nikt spośród nas nie wie, jak długo to [ma trwać].
10 Доки, Боже, глумитиметься супротивник? Невже вічно глузуватиме ворог з імені Твого?
Jak długo, Boże, przeciwnik będzie urągać? [Czy] wróg będzie wiecznie bluźnił [przeciwko] twemu imieniu?
11 Чому Ти стримуєш руку Свою, правицю Свою? Витягни її із пахви, вразь [їх]!
Dlaczego cofasz swoją rękę i swojej prawicy z zanadrza nie wyjmujesz?
12 Боже, Царю мій споконвічний, що здійснюєш спасіння посеред землі!
Przecież ty, Boże, jesteś moim Królem od dawna, ty dokonujesz zbawienia na ziemi.
13 Ти розділив море міццю Своєю, розтрощив голови морським чудовиськам.
Ty swoją mocą rozdzieliłeś morze, zmiażdżyłeś głowy smoków w wodach.
14 Ти розбив голову Левіятана, віддав [його] на поживу народові пустелі.
Ty skruszyłeś głowy Lewiatana, dałeś go na pokarm mieszkańcom pustyni.
15 Ти висікав джерело і потік, Ти висушував ріки, завжди повноводні.
Ty rozszczepiłeś źródła i potoki, ty osuszyłeś potężne rzeki.
16 Тобі належить і день, і ніч; Ти встановив світило [небесне] й сонце;
Twój jest dzień, twoja i noc, ty ustanowiłeś światło i słońce.
17 Ти визначив усі межі землі, Ти створив літо й зиму.
Ty wyznaczyłeś wszystkie granice ziemi, ty ustanowiłeś lato i zimę.
18 Згадай, як ганьбив ворог [Тебе], Господи, і народ безумний зневажав Твоє ім’я.
Pamiętaj o tym, [że] wróg zelżył [ciebie], PANIE, a głupi lud urągał twemu imieniu.
19 Не віддавай звірам душі голубки Своєї, про життя страдників Твоїх не забувай навіки.
Nie wydawaj tej zgrai duszy twojej synogarlicy, nie zapominaj nigdy o stadku twoich ubogich.
20 Поглянь на Завіт [Свій], бо наповнилися темні кутки землі осередками насильства.
Zważ na [twoje] przymierze, bo ciemne zakątki ziemi pełne [są] siedlisk przemocy.
21 Нехай пригнічений не повертається посоромленим, пригноблений і бідний нехай прославлять ім’я Твоє.
Niech uciśniony nie wraca ze wstydem, niech ubogi i potrzebujący chwali twoje imię.
22 Повстань, Боже, втруться в судову суперечку Свою; згадай, як ганьбить Тебе нерозумний цілий день.
Powstań, Boże, broń swojej sprawy; pamiętaj o zniewadze, [którą] co dzień wyrządza ci głupiec.
23 Не забувай крику супротивників Своїх, лементу, що його здіймають безупинно бунтівники проти Тебе.
Nie zapominaj krzyku twoich wrogów, wciąż rosnącej wrzawy tych, którzy powstają przeciwko tobie.
