Псалми 22

1 Керівнику хору. На мотив «Лань на світанку». Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, чому Ти покинув мене? [Чому] Ти стоїш осторонь, коли я волаю про порятунок?

Til sangmesteren; efter "Morgenrødens hind"; en salme av David. Min Gud! Min Gud! Hvorfor har du forlatt mig? Langt borte fra min frelse er min klages ord.

2 Боже мій, я кличу вдень – Ти не відповідаєш, вночі – і немає мені спокою.

Min Gud! Jeg roper om dagen, og du svarer ikke, og om natten, og jeg får ikke tie.

3 Але ж Ти – Святий; Ти, [оточений] хваліннями Ізраїлю, сидиш [на престолі].

Og du er dog hellig, du som troner over Israels lovsanger.

4 На Тебе покладалися батьки наші, надію покладали, і Ти рятував їх.

Til dig satte våre fedre sin lit; de satte sin lit til dig, og du utfridde dem.

5 До Тебе волали й були визволені, на Тебе надію покладали й не зганьбилися.

Til dig ropte de, og de blev reddet; til dig satte de sin lit, og de blev ikke til skamme.

6 Я ж – черв’як, а не людина, ганьба серед людей, засоромлений серед народу.

Men jeg er en orm og ikke en mann, menneskers spott og folks forakt.

7 Усі, хто бачить мене, глузують з мене: кепкують вустами, похитують головою.

Alle de som ser mig, spotter mig, vrenger munnen, ryster på hodet og sier:

8 «Він покладався на Господа, [тож] нехай визволить його, нехай врятує його, якщо Він його уподобав».

Sett din vei i Herrens hånd! Han skal redde ham, han skal utfri ham, siden han har behag i ham.

9 Ти ж, Господи, вивів мене з утроби, навчив мене довіряти [Тобі] ще біля грудей моєї матері.

Ja, du er den som drog mig frem av mors liv, som lot mig hvile trygt ved min mors bryst.

10 На Тебе я покинутий від самого народження, від лона матері моєї Ти – мій Бог.

På dig er jeg kastet fra mors liv; fra min mors skjød er du min Gud.

11 Не віддаляйся від мене, адже скорбота близько, а помічника немає.

Vær ikke langt borte fra mig! for trengselen er nær, og det er ingen hjelper.

12 Оточили мене численні бугаї, міцні бугаї з Башану обступили мене.

Sterke okser omringer mig, Basans okser kringsetter mig.

13 Пащі свої роззявили на мене, немов лев, що терзає здобич і реве.

De spiler op sin munn imot mig som en sønderrivende og brølende løve.

14 Я розлився, як вода, і всі кістки мої роз’єдналися, серце моє перетворилося на віск, розтануло серед моїх нутрощів.

Jeg er utøst som vann, og alle mine ben skiller sig at; mitt hjerte er som voks, smeltet midt i mitt liv.

15 Моя [життєва] сила висохла, немов череп’я, і язик мій прилип до піднебіння. Ти поклав мене до смертного пороху.

Min kraft er optørket som et potteskår, og min tunge henger fast ved mine gommer, og i dødens støv legger du mig.

16 Пси обступили мене, збіговисько злодіїв оточило мене, прокололи руки мої та ноги мої.

For hunder omringer mig, de ondes hop kringsetter mig; de har gjennemboret mine hender og mine føtter.

17 Усі кістки свої я можу перелічити, а вони вирячилися й глузливо дивляться на мене.

Jeg kan telle alle mine ben; de ser til, de ser på mig med lyst.

18 Вони ділять між собою мої шати й за одяг мій кидають жереб.

De deler mine klær mellem sig og kaster lodd om min kjortel.

19 А Ти, Господи, не віддаляйся! Сило моя, поспіши мені на допомогу.

Men du? Herre, vær ikke langt borte, du min styrke, skynd dig å hjelpe mig!

20 Визволи мою душу від меча, мою єдину – від псів.

Redd min sjel fra sverdet, mitt eneste fra hunders vold!

21 Врятуй мене від пащі лева, і від рогів диких биків – смиренну [душу] мою.

Frels mig fra løvens gap, og fra villoksenes horn - du bønnhører mig!

22 Я звіщатиму ім’я Твоє братам моїм, посеред зібрання хвалитиму Тебе.

Jeg vil kunngjøre ditt navn for mine brødre, midt i menigheten vil jeg love dig.

23 Ті, хто Господа боїться, хваліть Його! Усі нащадки Якова славте Його! Тремтіть перед Ним, усі нащадки Ізраїля!

I som frykter Herren, lov ham, all Jakobs ætt, ær ham, og frykt for ham, all Israels ætt!

24 Бо не знехтував Він і не відцурався приниження убогого, і не відвернув обличчя Свого від нього, але почув, коли той волав до Нього.

For han har ikke foraktet og ikke avskydd den elendiges elendighet og ikke skjult sitt åsyn for ham; men da han ropte til ham, hørte han.

25 Тобі моя хвала у зібранні великому. Я виконаю обітниці мої перед тими, хто Його боїться.

Fra dig utgår min pris i en stor forsamling; mine løfter vil jeg holde for deres øine som frykter ham.

26 Бідняки їстимуть і наситяться, хвалитимуть Господа ті, хто Його шукає. Нехай живуть повіки серця ваші!

De saktmodige skal ete og bli mette; de som søker Herren, skal love ham; eders hjerte leve til evig tid!

27 Згадають Господа й навернуться до Нього всі краї землі, і поклоняться перед Тобою усі сім’ї народів.

Alle jordens ender skal komme det i hu og vende om til Herren, og alle folkenes slekter skal tilbede for ditt åsyn.

28 Бо Господеві належить царство, Він править народами.

For riket hører Herren til, og han hersker over folkene.

29 Усі багатії землі будуть їсти й поклоняться Йому; схиляться на коліна всі, що сходять до [смертного] пороху й не можуть душу свою зберегти живою.

Alle jordens rikmenn skal ete og tilbede; for hans åsyn skal alle de bøie sig som stiger ned i støvet, og den som ikke kan holde sin sjel i live.

30 Нащадки служитимуть Йому, розповідатимуть наступному поколінню про Володаря.

Efterkommerne skal tjene ham, der skal fortelles om Herren til efterslekten.

31 Прийдуть і звіщатимуть Його правду народові, що має народитися, про те, що зробив Він.

De skal komme og kunngjøre hans rettferdighet for det folk som blir født, at han har gjort det.