Псалми 2

1 Чому бентежаться народи і племена задумують марне?

2 Повстають царі землі, і можновладці гуртуються разом проти Господа й проти Його Помазанця.

3 «Розірвемо їхні кайдани, – [кажуть вони], – скинемо їхні пута!»

4 Той, Хто сидить на небесах, сміється, Володар глузує з них.

5 Тоді Він промовить до них у гніві Своєму і полум’ям [люті] Своєї настрашить їх:

6 «Ось Я поставив царя Мого над Сіоном, Моєю святою горою».

7 Сповіщу-но я постанову Господню: Він промовив до мене: «Ти Мій Син, Я сьогодні породив Тебе.

8 Проси в Мене – і Я дам Тобі народи у спадок, і володіння Твоє – аж до країв землі.

9 Ти уразиш їх жезлом залізним, як посуд, [виріб] гончаря, розіб’єш їх».

10 Отже, царі, схаменіться, отямтеся, судді землі!

11 Служіть Господеві зі страхом і радійте з тремтінням.

12 Цілуйте Сина, щоб Він не розгнівався і щоб ви не загинули на своєму шляху, бо гнів Його спалахне вмить. Блаженні ті, хто на Нього надію покладає!