Псалми 104
1 Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти звеличився, зодягнувся у славу й велич.
For David himself. Bless the Lord, O my soul: O Lord my God, thou art exceedingly great. Thou hast put on praise and beauty:
2 Він огортається світлом, немов шатами; розстилає небеса, як покривало;
And art clothed with light as with a garment. Who stretchest out the heaven like a pavilion:
3 закладає на водах основи Своїх вишніх світлиць. Він робить хмари Своєю колісницею, крокує на крилах вітру.
Who coverest the higher rooms thereof with water. Who makest the clouds thy chariot: who walkest upon the wings of the winds.
4 Він робить Своїми посланцями вітри, Своїми слугами – полум’я вогню.
Who makest thy angels spirits: and thy ministers a burning fire.
5 Він заклав землю на її основах, тому не похитнеться вона повік-віків!
Who hast founded the earth upon its own bases: it shall not be moved for ever and ever.
6 Ти вкрив її безоднею, мов одягом, на горах стояли води,
The deep like a garment is its clothing: above the mountains shall the waters stand.
7 [та] від грізного крику Твого побігли вони, від голосу грому Твого пустилися навтіки.
At thy rebuke they shall flee: at the voice of thy thunder they shall fear.
8 Піднялися були в гори вони та спустилися в долини, до місця, яке Ти влаштував для них.
The mountains ascend, and the plains descend into the place which thou hast founded for them.
9 Ти поклав межу, яку вони не перейдуть, не вкриють вони знову землі.
Thou hast set a bound which they shall not pass over; neither shall they return to cover the earth.
10 Ти посилаєш води джерела в річища, між горами течуть вони,
Thou sendest forth springs in the vales: between the midst of the hills the waters shall pass.
11 напувають усіх звірів польових; [там] втамовують свою спрагу дикі віслюки.
All the beasts of the field shall drink: the wild asses shall expect in their thirst.
12 При [водах] тих живуть птахи небесні, з-поміж гілля подають голос.
Over them the birds of the air shall dwell: from the midst of the rocks they shall give forth their voices.
13 Він напуває гори з вишніх світлиць Своїх. Від плоду діянь Твоїх насичується земля.
Thou waterest the hills from thy upper rooms: the earth shall be filled with the fruit of thy works:
14 Ти вирощуєш траву для худоби й збіжжя для потреб людини, щоб вивести їжу із землі,
Bringing forth grass for cattle, and herb for the service of men. That thou mayst bring bread out of the earth:
15 і вино, що серце людське веселить, щоб сяяло обличчя від олії і хлібом зміцнилося серце людини.
And that wine may cheer the heart of man. That he may make the face cheerful with oil: and that bread may strengthen man’s heart.
16 Насичуються дерева Господні, кедри ліванські, які Він насадив.
The trees of the field shall be filled, and the cedars of Libanus which he hath planted:
17 Там птахи в’ють гнізда, домівка лелеки – на кипарисах.
There the sparrows shall make their nests. The highest of them is the house of the heron.
18 Високі гори диким козлам належать, скелі – притулок даманів.
The high hills are a refuge for the harts, the rock for the irchins.
19 Він створив місяць, щоб час визначати; сонце знає, коли йому заходити.
He hath made the moon for seasons: the sun knoweth his going down.
20 Ти наводиш темряву, і настає ніч, коли рухаються всі звірі лісові.
Thou hast appointed darkness, and it is night: in it shall all the beasts of the woods go about:
21 Молоді леви ричать за здобиччю, просячи собі у Бога їжу.
The young lions roaring after their prey, and seeking their meat from God.
22 Сходить сонце – вони збираються разом і лягають у своє лігво.
The sun ariseth, and they are gathered together: and they shall lie down in their dens.
23 Людина виходить на свою працю й на роботу свою аж до вечора.
Man shall go forth to his work, and to his labour until the evening.
24 Які численні діяння Твої, Господи! Усе Ти мудро створив; земля наповнена створіннями Твоїми.
How great are thy works, O Lord? thou hast made all things in wisdom: the earth is filled with thy riches.
25 Ось море велике й просторе, там живина кишить без ліку, живі істоти – малі й великі.
So is this great sea, which stretcheth wide its arms: there are creeping things without number: Creatures little and great.
26 Там ходять кораблі, там цей Левіятан, якого Ти створив, щоб бавився він у морі.
There the ships shall go. This sea dragon which thou hast formed to play therein.
27 Усі вони очікують від Тебе, що Ти даси їм їжу своєчасно.
All expect of thee that thou give them food in season.
28 Ти даєш їм – вони приймають, відкриваєш руку Твою – насичуються благом.
What thou givest to them they shall gather up: when thou openest thy hand, they shall all be filled with good.
29 Сховаєш обличчя Своє – вони бентежаться. Забираєш дух їхній – гинуть і повертаються в порох [земний].
But if thou turnest away thy face, they shall be troubled: thou shalt take away their breath, and they shall fail, and shall return to their dust.
30 Пошлеш духа Свого – вони створюються, і Ти оновлюєш обличчя землі.
Thou shalt send forth thy spirit, and they shall be created: and thou shalt renew the face of the earth.
31 Нехай буде слава Господня навіки, нехай радіє Господь діянням Своїм!
May the glory of the Lord endure for ever: the Lord shall rejoice in his works.
32 Він погляне на землю, і вона затремтить; торкнеться до гір, і вони задимлять.
He looketh upon the earth, and maketh it tremble: he toucheth the mountains, and they smoke.
33 Я співатиму Господеві[усе] життя моє; співатиму Богові моєму, поки існую.
I will sing to the Lord as long as I live: I will sing praise to my God while I have my being.
34 Нехай буде приємним Йому мій роздум: я радітиму в Господі.
Let my speech be acceptable to him: but I will take delight in the Lord.
35 Нехай згинуть грішники із землі й нечестивих більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!
Let sinners be consumed out of the earth, and the unjust, so that they be no more: O my soul, bless thou the Lord.
