< Від Луки 9 >
1 Скликавши дванадцятьох, Він дав їм силу та владу виганяти всіх демонів і зцілювати всі хвороби.
2 І послав їх проповідувати Царство Боже та зцілювати хворих.
3 Він промовив до них: «Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торбини, ні хліба, ні грошей, ні двох сорочок не майте.
4 Коли ж увійдете в якийсь дім, там залишайтесь і звідти йдіть далі.
5 Якщо десь вас не приймуть, то, виходячи з того міста, обтрусіть пил зі своїх ніг на свідчення проти них!»
6 Вони вийшли та ходили по селах, звіщаючи Добру Звістку й зцілюючи всюди.
7 Тетрарх Ірод почув про все, що сталося, і занепокоївся, бо дехто казав, що це Іван воскрес із мертвих;
8 інші [казали], що це з’явився Ілля, а ще інші – що це один зі стародавніх пророків воскрес.
9 Тоді Ірод сказав: «Івана я стратив, тоді хто Цей, про Кого я таке чую?» І намагався зустрітися з Ісусом.
10 Повернувшись, апостоли розповіли [Ісусові] про все, що зробили. Він узяв їх та відійшов у безлюдне місце біля міста, що зветься Віфсаїда.
11 Але люди, дізнавшись про це, пішли за Ним. Зустрівши їх, Він почав говорити про Царство Боже й зцілював тих, хто потребував зцілення.
12 Коли ж день схилявся до вечора, підійшли до Нього дванадцятеро й сказали: ―Відпусти людей, щоби пішли в навколишні села та хутори відпочити та знайти чогось їсти, бо ми тут у безлюдному місці.
13 Але Він сказав їм: ―Ви дайте їм їсти! Вони відповіли: ―Ми не маємо нічого, крім п’яти хлібів та двох рибин. Хіба що підемо й купимо їжу для всіх цих людей.
14 А було там близько п’яти тисяч чоловіків. [Ісус] промовив до Своїх учнів: ―Розсадіть їх групами приблизно по п’ятдесят.
15 Вони так і зробили, і розсадили всіх людей.
16 Він же, узявши п’ять хлібів та дві рибини, подивився на небо, благословив їх і, розломивши, дав учням, щоб розділили між людьми.
17 Усі їли та наситилися, і назбирали дванадцять кошиків залишків.
18 Одного разу, коли [Ісус] молився на самоті й разом із Ним були лише учні, Він запитав їх: ―За кого вважають Мене люди?
19 Вони відповіли: ―Одні – за Івана Хрестителя, інші – за Іллю, ще інші – за одного зі стародавніх пророків, що воскрес.
20 Він же запитав: ―А ви за кого Мене вважаєте? Петро відповів: ―Ти Христос Божий!
21 Тоді Він наказав їм нікому не розповідати про це.
22 Далі додав: «Синові Людському належить багато страждати, бути відкинутим старійшинами, первосвященниками та книжниками, бути вбитим, але третього дня воскресне».
23 Потім промовив до всіх: «Якщо хтось хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, візьме свій хрест та щодня слідує за Мною.
24 Бо хто хоче спасти своє життя, той загубить його, а хто втратить життя своє заради Мене, той спасе його.
25 Яка користь людині, якщо здобуде весь світ, а саму себе занапастить або згубить?
26 Хто посоромиться Мене та Моїх слів, того й Син Людський посоромиться, коли прийде в славі Своїй, і Отця, і святих ангелів.
27 Істинно кажу вам: деякі з присутніх тут не зазнають смерті, доки не побачать Царства Божого».
28 А приблизно через вісім днів після цих слів, [Ісус] узяв із Собою Петра, Івана та Якова й піднявся на гору, щоб молитися.
29 Під час молитви вигляд Його обличчя змінився, і одежа [стала] білою та блискучою.
30 І ось двоє чоловіків розмовляли з Ним – це були Мойсей та Ілля.
31 Вони з’явились у славі та розмовляли з Ним про Його відхід, який Він мав завершити в Єрусалимі.
32 Петро й ті, що були з Ним, заснули, але, прокинувшись, побачили Його славу та цих двох чоловіків, які стояли з Ним.
33 Коли вони відійшли від Нього, Петро сказав Ісусові: «Наставнику, добре нам тут бути! Зробімо три намети: один для Тебе, один для Мойсея та один для Іллі». Він не знав, що говорить.
34 Коли він це казав, з’явилася хмара, яка накрила їх. Вони ж злякалися, коли увійшли в хмару.
35 З хмари промовив голос: «Це Син Мій обраний, Його слухайте!»
36 Коли ж пролунав голос, Ісус залишився Сам. Вони мовчали й нікому в ті дні не казали про те, що бачили.
37 Наступного дня, після того, як вони зійшли з гори, великий натовп зустрів Його.
38 І ось один чоловік із натовпу вигукнув: ―Учителю, благаю, зглянься над моїм сином, бо він у мене єдиний.
39 [Нечистий] дух хапає його, і він зненацька кричить, і катує його [дух] аж до піни. Насилу відходить, залишаючи його безсилим.
40 Я просив Твоїх учнів вигнати духа, але вони не змогли.
41 Ісус у відповідь сказав: ―О роде невірний та розбещений, доки буду з вами? Доки терпітиму вас? Приведи сюди твого сина!
42 Коли хлопчик наближався, демон у припадку кинув його на землю, але Ісус наказав нечистому духові [відійти], зцілив дитину та віддав її батькові.
43 Усі були вражені Божою величчю. Коли всі дивувалися всьому, що робив [Ісус], Він промовив до своїх учнів:
44 «Вкладіть ці слова у ваші вуха: Син Людський буде виданий у руки людські».
45 Однак учні не зрозуміли цих слів: вони були приховані від них, щоб не зрозуміли їх, а спитати Його про ці слова боялися.
46 Потім [учні] почали роздумувати між собою, хто з них найбільший.
47 Але Ісус, знаючи думки їхніх сердець, узяв дитину, поставив її біля Себе
48 та промовив до них: ―Той, хто прийме цю дитину в ім’я Моє, той Мене приймає, а хто Мене приймає, приймає Того, Хто надіслав Мене. Бо хто найменший поміж вас, той найбільший.
49 Іван відповів: ―Наставнику, ми бачили когось, хто Твоїм ім’ям виганяв демонів, та ми заборонили йому, бо він не ходить із нами.
50 Ісус відповів: ―Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас.
51 Коли наближався час Йому бути взятим на небо, Він рішуче пішов до Єрусалима.
52 І надіслав перед Собою вісників. Вони зайшли до одного самарянського села, щоб приготувати все для Нього.
53 Але мешканці Його не прийняли, бо Він ішов до Єрусалима.
54 Побачивши це, учні Його, Яків та Іван, сказали: ―Господи, хочеш, ми накажемо, щоб зійшов вогонь із неба та спалив їх, як це зробив Ілля?
55 [Ісус], обернувшись до них, заборонив їм та сказав: ―Не знаєте, якого ви духа,
56 бо Син Людський прийшов не губити людські душі, а спасати їх! І пішли до іншого села.
57 Коли вони йшли дорогою, хтось сказав [Ісусові]: ―Я піду за Тобою, куди б Ти не пішов!
58 Ісус відповів йому: ―Лисиці мають нори, птахи небесні – гнізда, а Син Людський не має, де голову прихилити.
59 А іншому сказав: ―Іди за Мною! Але той відповів: ―Господи, дозволь мені спочатку піти поховати мого батька!
60 Тоді [Ісус] сказав: ―Залиши мертвим ховати своїх мерців, а ти йди звіщати Царство Боже!
61 Інший сказав: ―Господи, я піду за Тобою, але дозволь мені спочатку попрощатися з моїми домашніми!
62 Ісус сказав йому: ―Ніхто з тих, хто поклав руку на плуг та озирається назад, не придатний для Царства Божого!
