Від Луки 5
1 Одного разу, коли [Ісус] знаходився біля озера Генезарет і натовп людей тиснувся до Нього, аби слухати Слово Боже,
Екхвар Исусо тэрдёлас пашай лэн Генисаретско, бут мануша стидэпэ и стасавэнас Лэс всаворэ ригэндар тэ ашунэ Лав Дэвлэско.
2 Він побачив два човни, що стояли біля берега. А рибалки, вийшовши з них, чистили сіті.
Исусо удикхля пашав бэрэго дуй чёвноря и мащярэн, савэ выжыле андай чёвноря и выхалавэнас пэстирэ сетки.
3 [Ісус] увійшов до одного з човнів, який належав Симонові, попросив його відплисти трохи від берега й, присівши, навчав людей із човна.
Вов зажыля андо чёвно лэ Симоноско, мангля лэс тэ отплывисарэл найдур бэрэгостар и бэшля, кай тэ сытярэл манушэн пав чёвно.
4 Коли ж закінчив говорити, сказав Симонові: ―Відпливи на глибину, та закиньте сіті для лову.
Кала Исусо пэрэашыля тэ сытярэл, пхэндя Симоности: — Плывисар майдур, кай майбут паи, и шув сетки тумарэ, кай тэ астарэн мащё.
5 Симон сказав у відповідь: ―Наставнику, ми цілу ніч працювали та нічого не впіймали, але за Твоїм словом я закину сіті.
Симоно пхэндя: — Сытяримари амаро! Амэ всавори рят бут терасас и нисо на астардэ. Но сар Ту пхэнэс, тунчи шава сетки.
6 Зробивши це, піймали так багато риби, що сіті почали рватись.
Онэ стердэ кадя и астардэ фартэ бут мащё, кай сетки линэ тэ шындён.
7 Вони покликали й своїх товаришів з іншого човна, щоб прийшли допомогти їм. Ті прийшли й наповнили рибою обидва човни так, що вони стали потопати.
Акхардэ вастэнца аврэн мащярэн, савэ сас андэ авэр чёвно, кай кола тэ поджан тай тэ поможысарэн лэнди. Онэ авиле и екхэтанэ стидэ мащен андэ лэдуй чёвноря скачи, со чёвноря линэ тэ тасон.
8 Побачивши це, Симон Петро припав до колін Ісуса та промовив: ―Господи, відійди від мене, бо я людина грішна!
Симоно Пэтро дикхля када, пэля кай пэрнэ лэ Исусостирэ и пхэндя: — Выжа мандар, Рай, колэстар со мэ мануш бэзэхало!
9 Адже страх охопив його й усіх, хто був із ним, від такої кількості спійманої риби,
Важ кода со пэ лэстэ и пэ лэстирэ амала, авиля бари дар, сар дикхле, со кадя бут астардэ мащё.
10 а також Якова та Івана, синів Зеведеєвих, котрі були спільниками Симона. І промовив Ісус до Симона: ―Не бійся, віднині будеш ловити людей.
Кадя и пэ Иаково лэ Иоаноса, шавэн Зэведеёстирэн, савэ сас амала Симоностирэ пай бути. Исусо пхэндя Симоности: — На дара! Кала вряматар авэса тэ астарэс манушэн.
11 Витягнувши човни на берег, вони залишили все та пішли за Ним.
Онэ выцырдэ чёвноря по бэрэго, ашадэ вся и жыле пала Лэстэ.
12 Коли [Ісус] перебував в одному місті, прийшов до нього чоловік, що був увесь покритий проказою. Побачивши Ісуса, він впав долілиць та просив Його, кажучи: ―Господи, якщо хочеш, Ти можеш мене очистити.
Кала Исусо сас андэ екх форо, авиля Лэстэ мануш всаворо андэ проказа. Удикхля Исусос, пэля кай Лэстирэ пэрнэ и фартэ мангля: — Рай! Сар Ту камэс, Тутэ исин зор тэ жужарэс ман!
13 [Ісус] простягнув руку, доторкнувся до нього й промовив: ―Хочу, будь чистим! І вмить проказа залишила його.
Исусо процырдя васт, ляпэ калэ манушэстэ и пхэндя: — Камав, ав жужо! Проказа андэ кодья вряма ужыля манушэстар.
14 [Ісус] наказав йому: ―Нікому не кажи про це, але йди, покажи себе священникові та принеси жертву за своє очищення, як наказав Мойсей, їм на свідчення.
Исусо припхэндя лэсти: — Никасти на роспхэн пала када, жа сикавпэ рашаести и ан жэртва пала пэско жужаримос, сар пхэндя Моисеё. Мэк онэ када удикхэна.
15 Однак звістка про Ісуса розходилася ще більше, і багато людей приходило до Нього послухати та отримати зцілення від своїх хвороб.
Нэ инке майбут розжаласпэ дума палав Исусо, фартэ бут мануша авэнас Лэстэ тэ ашунэн и тэ састярэнпэ насвалимастар.
16 Він же відходив у пустелю та молився там.
Но Исусо жалас андэ биманушэндирэ тхана и мангэласпэ Дэвлэс.
17 Одного дня, коли [Ісус] навчав людей, були там фарисеї та вчителі Закону, що прийшли з усіх сіл Галілеї та Юдеї, а також з Єрусалима; і сила Господня була з Ним, щоби зцілювати,
Екхвар, кала Исусо сытярэлас, котэ бэшэнас фарисеёря, сытяримаря Законостирэ, савэ авиле андай бут тхана андэ Галилея, Иудея и андав Иерусалимо. Зор Рае Дэвлэстири авэлас Исусоса тэ састярэл насвалэн.
18 І ось декілька людей принесли на носилках паралізованого та хотіли внести його й поставити перед Ісусом.
Акэ, авиле мануша, савэ андярэнас насвалэс пэрнэнца по паринд, камэнас тэ заандярэн андо чер, кай тэ тховэн англав Исусо.
19 Не маючи можливості внести його через натовп, вони залізли на дах та спустили його разом із носилками через отвір у покрівлі на середину, прямо перед Ісусом.
Нащи сас тэ проандярэн лэс, колэстар со бут мануша сас котэ. Загульдэ по чер, розлинэ ушарди пав чер, змукле по паринд насвалэс машкар о чер, англав Исусо.
20 Побачивши їхню віру, Він промовив: «Друже, прощаються тобі гріхи твої!»
Исусо дикхля лэнго патимос и пхэндя колэсти манушэсти: — Эртисарэнпэ тути тирэ бэзэха!
21 Книжники та фарисеї почали розмірковувати кажучи: «Хто Він такий, що богохульствує? Хто може прощати гріхи, окрім Самого Бога?»
Фарисеёря и сытяримаря Законостирэ гындонас пэсти: «Ко Кала Мануш, Саво дэл думэл бэзэхалэ лава? Со, на екх о Дэл эртисарэл бэзэха?
22 Але Ісус, знаючи їхні думки, відповів: «Чому ви так роздумуєте у ваших серцях?
Исусо поля, со онэ гындон, тай пхэндя лэнди: — Со тумэ гындосарэн андэ тумарэ водя?
23 Що легше сказати: „Прощаються тобі гріхи твої!“чи „Встань і ходи!“?
Со майлокхо: тэ пхэнэ: «Эртисарав тути тирэ бэзэха», — чи тэ пхэнэ: «Вщи и пхир»?
24 Але щоб ви знали: Син Людський має владу на землі прощати гріхи». І промовив до паралізованого: «Кажу тобі: встань, візьми свої носилки та йди додому!»
Кай тумэ тэ жанэн, со кав Шаво Манушыкано исин зор пэ пхув тэ эртисарэл бэзэха. Тунчи пхэндя насвалэсти манушэсти: — Пхэнав тути: вщи, лэ пэско паринд и жа черэ.
25 Той відразу ж встав перед ними, узяв те, на чому лежав, і пішов додому, прославляючи Бога.
Андэ кодья ж вряма вов вщиля англай лэндэ, ля пэр со пашлёлас, тай жыля пэстэ черэ, лашарэлас лэ Дэвлэс.
26 Усіх охопив подив, і почали прославляти Бога. Сповнені страхом, вони говорили: «Дивовижні речі ми бачили сьогодні!»
И всаворэ дивосавэнас, лашарэнас лэ Дэвлэс и дараса пхэнэнас: — Адес амэ дикхлям кода, со никала на сас.
27 Після цього [Ісус] вийшов та побачив митника, на ім’я Левій, що сидів при збиранні мита, і сказав йому: «Іди за Мною!»
Сар выжыля андав чер, Исусо удикхля стидэмарес налогонэндирэс, савэс акхарэнас Левиё. Вов бэшэлас по тхан, кай стидэнас налогоря. — Жа пала Мандэ, — пхэндя лэсти Исусо.
28 Залишивши все, той піднявся й пішов за Ісусом.
Вов вщиля, ашадя вся и жыля пала Лэстэ.
29 І влаштував Йому Левій у своєму домі велику гостину; там було багато митників та інших, що сиділи з Ісусом за столом.
Тунчи Левиё тховдя пэстэ черэ бари мэсали хамаса важ о Исусо. Котэ бут стидэмаря налогонэндирэ тай авэр мануша, сас палай мэсали лэ Исусоса.
30 А фарисеї та книжники нарікали, кажучи Його учням: ―Чому ви їсте та п’єте разом із митниками й грішниками?
Фарисеёря и сытяримаря Законостирэ пушэнас найлашымаса Исусостирэ сытярнэндар: — Состар тумэ хан и пэн стидэмаренца налогонэндирэ и бэзэхалэ манушэнца?
31 Ісус же відповів їм: ―Не здорові потребують лікаря, а хворі.
Исусо пхэндя лэнди: — На састэ манушэнди трэбуй врачё, ай насвалэнди.
32 Я прийшов покликати до покаяння не праведних, а грішників.
Мэ авилем тэ акхарав на жужэн манушэн, а бэзэхалэн, кай тэ каисавэн андэ пэстирэ бэзэха.
33 Тоді вони сказали Йому: ―Учні Івана часто постяться та моляться, так роблять і фарисеї, а Твої їдять і п’ють!
Тунчи онэ пхэндэ Лэсти: — Иоаностирэ и фарисеёнэндирэ сытярнэ бут молоря терэн мангимос лэ постоса, а Тирэ сытярнэ хан и пэн!
34 Ісус відповів: ―Чи можете друзів нареченого змусити постити, доки наречений з ними?
Исусо пхэндя лэнди: — Чи мишто тэ мангэ манушэн пэ бьяв тэ авэн андо посто кала тэрно паша лэндэ?
35 Але настануть дні, коли наречений забереться від них, і тоді поститимуть у ті дні.
Но авэна деса, кала залэлапэ лэндар тэрно. Тунчи андэ кола деса авэна тэ терэн посто.
36 Він розповів їм притчу: ―Ніхто не розриває нової одежі, щоби з неї пришити латку до старої одежі, бо й нову розірве, і до старої не пасує латка з нової.
Вов роспхэндя лэнди кацави дума: — Нико на отшынэл котор нэвя йидатар, важ кода, кай тэ присувэл кай пураи. Сар вов када терэла, то и нэви йида хасавэла, и кай пураи йида кодва котор на поджала.
37 Ніхто не вливає молодого вина в старі бурдюки, бо молоде вино розірве їх і виллється, а бурдюки пропадуть.
Нико на шол тэрни мол андэ пхуранэ морцянэ гонэ, колэстар со тэрни мол росшынэла лэн и вышолапэ, ай гонэ хасавэна.
38 Але молоде вино треба вливати в нові бурдюки.
Най, тэрно мол шон андэ нэвэ морцянэ гонэ.
39 І ніхто, випивши старого вина, не захоче молодого, бо каже: «Старе краще!»
И нико, ко пэл пхурано мол, на закамэла тэ пэл тэрно, колэстар со пхэнэла: «Пхурано мол фэдэр».
