Від Луки 24
1 Першого дня тижня, рано-вранці, вони прийшли до гробниці та принесли пахощі, які приготували.
Mais le premier jour de la semaine, de très grand matin, elles se rendirent au tombeau, portant avec elles les aromates qu'elles avaient préparés.
2 І виявили, що камінь від гробниці був відвалений.
Elles s'aperçurent que la pierre avait été éloignée de l'ouverture du sépulcre.
3 Увійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.
Elles entrèrent et ne trouvèrent pas le corps du Seigneur Jésus.
4 І раптом перед розгубленими [жінками] з’явилися двоє чоловіків у яскравих одежах.
Elles en étaient consternées; mais voilà que deux hommes se présentèrent à elles, vêtus de robes resplendissantes.
5 Налякані [жінки] схилили свої обличчя до землі. Але ті сказали їм: «Чому ви шукаєте Живого серед мертвих?
Et comme, tout effrayées, elles inclinaient leurs visages vers la terre, ils leur dirent: «Pourquoi cherchez-vous parmi les morts celui qui est vivant?
6 Немає Його тут: Він воскрес! Згадайте, як Він говорив вам, коли ще був у Галілеї:
Il n'est pas ici; tout au contraire, il est ressuscité. Souvenez-vous comment il vous a parlé quand il était encore en Galilée.
7 „Син Людський має бути виданий у руки грішників і розіп’ятий, а третього дня воскресне“».
Il faut, disait-il, que le Fils de l'homme soit livré entre les mains des pécheurs, qu'il soit crucifié et qu'il ressuscite le troisième jour.»
8 І вони пригадали собі слова [Ісуса].
Elles se souvinrent alors de ses paroles.
9 Повернувшись від гробниці, розповіли про все одинадцятьом і всім іншим.
De retour du tombeau, elles annoncèrent tout cela aux onze et à tous les autres.
10 То були Марія Магдалина, Іванна, Марія – мати Якова, та інші [жінки], які сказали про це апостолам.
C'étaient Marie Magdeleine, Jeanne, Marie mère de Jacques, et quelques autres avec elles qui racontèrent cela aux apôtres.
11 Але ці слова їм здалися нісенітницями, і не повірили їм.
Et leurs dires leur firent l'effet d'une absurdité et ils ne les crurent pas.
12 Однак Петро піднявся та побіг до гробниці. Нахилившись, він побачив тільки льняну тканину. І повернувся додому, здивований тим, що сталося.
(Pierre, cependant, se leva et courut au sépulcre. S’étant baissé, il ne vit que des linges qui étaient à terre, puis il retourna chez lui, surpris de ce qui était arrivé.)
13 Того ж дня двоє з них пішли в село, яке знаходилося на відстані шістдесяти стадіїв від Єрусалима й звалося Емаус.
Ce même jour, deux d'entre les disciples s'en allaient à un village situé à soixante stades de Jérusalem, nommé Emmaüs,
14 [Дорогою] вони розмовляли між собою про все, що сталося.
et ils s'entretenaient ensemble de tout ce qui venait de se passer.
15 А коли вони говорили й дискутували, Сам Ісус наблизився та пішов разом із ними.
Tandis qu'ils s'entretenaient ainsi et discutaient, Jésus lui-même s'approcha et se mit à marcher avec eux.
16 Але їхні очі були стримані, щоб не впізнали Його.
Mais une force empêchait leurs yeux de le reconnaître.
17 [Ісус] спитав їх: ―Про що ви говорите між собою в дорозі? Вони зупинилися, повні смутку;
«Quelles sont, leur dit-il, ces paroles que vous échangez l'un et l'autre tout en marchant?» Ils étaient pleins de tristesse
18 і один із них, на ім’я Клеопа, промовив: ―Ти, мабуть, єдиний з прибулих до Єрусалима, хто не знає про те, що сталося в ці дні.
et l'un d'eux, appelé Cléopas, lui répondit. «Tu es bien seul, lui dit-il, et bien étranger à Jérusalem si tu ne sais pas ce qui y est arrivé ces jours-ci.» —
19 Він спитав: ―Про що саме? Вони відповіли: ―Про те, що сталося з Ісусом із Назарета, Який був сильним пророком у дії та слові перед Богом та всіма людьми.
«Quoi donc?», leur demanda-t-il. Ils lui répondirent: «L'affaire de Jésus de Nazareth qui fut un prophète puissant en oeuvres et en paroles devant Dieu et devant tout le peuple.
20 Як первосвященники та керівники наші видали Його для засудження на смерть і розіп’яли Його.
Les chefs des prêtres et nos magistrats l'ont livré pour le faire condamner à mort et l'ont crucifié.
21 Ми ж сподівалися, що Він Той, Хто має визволити Ізраїль. Але ось уже третій день, як все це сталося.
Nous, nous espérions qu'il était celui qui doit délivrer Israël. Mais, avec tout cela, voici le troisième jour que ces choses sont arrivées!»
22 Крім того, деякі наші жінки здивували нас. Вони на світанку пішли до гробниці
«De plus, certaines femmes qui sont des nôtres nous ont fort effrayés. Elles sont allées de grand matin au tombeau
23 та, не знайшовши Його тіла, прийшли й розказали, що бачили ангелів, які їм з’явилися й сказали, що Він живий.
et n'y ont pas trouvé son corps; et elles sont venues nous dire qu'elles ont même vu une apparition d'anges. Ces anges leur ont dit qu'il est vivant.
24 Тоді деякі з нас пішли до гробниці й знайшли все так, як казали жінки, але Його не бачили.
Alors quelques-uns des nôtres sont allés au tombeau; ils ont trouvé toutes choses comme les femmes avaient dit; mais, lui, ils ne l'ont pas vu.»
25 Він сказав їм: ―О нерозумні та повільні серцем, щоб повірити в усе, що казали пророки!
«Ô insensés! leur dit-il alors, coeurs lents à croire tout ce qu'ont dit les prophètes?
26 Хіба Христос не мав постраждати та увійти у славу Свою?
Ne fallait-il pas que le Christ souffrît ces choses et entrât dans sa gloire?
27 І, почавши від Мойсея та всіх пророків, пояснив їм, [що написано] в усіх Писаннях про Нього.
Et commençant par Moïse et par tous les Prophètes, il leur expliquait dans toutes les Écritures ce qui le concernait.
28 Коли наблизились до села, куди йшли, Він удав, що бажає йти далі.
Ils approchaient du village où ils se rendaient et lui faisait semblant d'aller plus loin.
29 Але вони просили Його, кажучи: ―Залишайся з нами, бо вже вечоріє і день закінчується. Він увійшов у дім та залишився з ними.
Mais ils le retinrent. «Demeure avec nous, lui dirent-ils, car il se fait tard; le jour est déjà sur son déclin.» entra pour demeurer avec eux.
30 Коли сиділи за столом, Він узяв хліб, благословив його, розламав і дав їм.
Comme ils étaient ensemble à table, il prit le pain, prononça la bénédiction, le rompit et le leur donna.
31 Тоді їхні очі відкрилися, і вони впізнали Його, але Він став для них невидимий.
Leurs yeux s'ouvrirent, et ils le reconnurent, mais lui-même avait disparu de devant eux.
32 І вони казали один до одного: «Чи не палали в нас серця, коли Він говорив із нами в дорозі та відкривав нам Писання?»
«N'est-ce pas, se dirent-ils l'un à l'autre, que notre coeur était tout enflammé en nous-mêmes, lorsqu'il nous parlait dans le chemin et qu'il nous ouvrait le sens des Écritures.»
33 І тієї ж миті вони встали й повернулися в Єрусалим. Там вони знайшли зібраних разом одинадцятьох і тих, що були з ними,
Ils se levèrent à l'heure même, retournèrent à Jérusalem et trouvèrent réunis les onze et ceux qui étaient des leurs;
34 які говорили, що Господь дійсно воскрес та з’явився Симонові.
ceux-ci leur dirent: «Le Seigneur est vraiment ressuscité et il est apparu à Simon.»
35 Потім ці двоє розповіли, що сталося в дорозі і як вони впізнали [Ісуса], коли Він розламав хліб.
Quant à eux, ils racontèrent ce qui s'était passé dans le chemin, et comment ils l'avaient reconnu à la fraction du pain.
36 Коли вони ще говорили, Сам [Ісус] з’явився посеред них та промовив: «Мир вам!»
Pendant qu'ils parlaient, Jésus parut au milieu d'eux et leur dit: «La paix soit avec vous!»
37 Вони завмерли та злякалися, бо подумали, що бачать духа.
Troublés, épouvantés, ils croyaient voir un Esprit.
38 Він же сказав їм: «Чому ви налякані й чому постають сумніви у ваших серцях?
«Pourquoi vous troublez-vous, leur dit-il, et pourquoi ces hésitations qui montent dans vos coeurs?
39 Погляньте на руки та на ноги Мої. Це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й подивіться: дух не має тіла та кісток, а Я, як бачите, маю!»
Voyez mes mains et mes pieds, c'est bien moi. Touchez-moi; regardez-moi; un Esprit n'a ni chair ni os comme vous voyez que j'en ai».
40 Кажучи це, показав їм Свої руки та ноги.
(En leur disant cela, il leur montra ses mains et ses pieds.)
41 Коли ж вони від радості та здивування ще не вірили, Він сказав: «Чи маєте тут щось поїсти?»
Comme dans leur stupéfaction et leur joie ils ne croyaient point encore, il leur demanda: «Avez-vous ici quelque chose à manger?»
42 Вони дали Йому шматок запеченої риби та мед у сотах.
Ils lui présentèrent un morceau de poisson grillé.
43 Він узяв та їв перед ними.
Il le prit et le mangea devant eux.
44 Потім сказав їм: «Це слова Мої, які Я говорив вам, коли ще був із вами: має здійснитися все, що написано про Мене в Законі Мойсея, у Пророків та в Псалмах».
Il ajouta: «Voilà ce que je vous disais quand j'étais encore avec vous et vous parlais. Je vous disais qu'il fallait que fût accompli tout ce qui est écrit de moi dans la Loi de Moïse, dans les Prophètes et dans les Psaumes.»
45 Тоді відкрив їм розум, щоб зрозуміли Писання.
Et là-dessus il leur ouvrit l'intelligence pour qu'ils comprissent les Écritures.
46 Та промовив: «Так написано, що Христос має постраждати та третього дня воскреснути з мертвих.
«C'est ainsi, leur dit-il, qu'il est écrit que le Christ souffrira et ressuscitera d'entre les morts le troisième jour,
47 І в Його ім’я буде проповідуватися покаяння та прощення гріхів усім народам, почавши від Єрусалима.
et que la repentance et la rémission des péchés seront prêchées en son nom parmi toutes les nations, à commencer par Jérusalem.
48 Ви свідки цьому.
Vous, vous êtes témoins de ces choses.
49 І ось Я надішлю вам обітницю Мого Отця. Ви ж залишайтесь у місті, доки не будете зодягнені силою з висоти!»
Et moi, j'enverrai sur vous ce que mon Père a promis. Vous demeurerez donc dans la ville, jusqu'à ce que vous ayez été revêtus d'une force d'en haut.»
50 Потім вивів їх із міста до Віфанії та, піднявши руки Свої, благословив їх.
Puis il les emmena jusque vers Béthanie et, levant les mains, il les bénit.
51 Благословляючи їх, Він почав віддалятися від них та возноситися на небо.
Et, tandis qu'il les bénissait, il se sépara d'eux et fut élevé au ciel.
52 Вони ж, вклонившись Йому, з великою радістю повернулися в Єрусалим.
Ils tombèrent en adoration, puis, le coeur plein de joie, ils retournèrent à Jérusalem,
53 І весь час перебували в Храмі, благословляючи Бога. Амінь.
où ils étaient constamment dans le Temple, bénissant Dieu.
