Від Луки 22
1 Наближалося свято Опрісноків, що зветься Пасхою.
Now the feast of unleavened bread, which [is] called the passover, drew nigh,
2 Первосвященники та книжники шукали, як убити [Ісуса], але боялися народу.
and the chief priests and the scribes sought how they might kill him; for they feared the people.
3 Тоді увійшов сатана в Юду, званого Іскаріот, що був із числа дванадцяти.
And Satan entered into Judas, who was surnamed Iscariote, being of the number of the twelve.
4 Він пішов та зговорився з первосвященниками та начальниками храмової охорони, як видати їм [Ісуса].
And he went away and spoke with the chief priests and captains as to how he should deliver him up to them.
5 Вони зраділи та обіцяли дати йому грошей.
And they were rejoiced, and agreed to give him money.
6 Юда погодився та шукав слушної нагоди, щоб Його видати без народу.
And he came to an agreement to do it, and sought an opportunity to deliver him up to them away from the crowd.
7 Настав день свята Опрісноків, коли належало принести пасхальну жертву.
And the day of unleavened bread came, in which the passover was to be killed.
8 І надіслав [Ісус] Петра та Івана, кажучи: ―Ідіть та приготуйте для нас Пасху, щоб ми спожили.
And he sent Peter and John, saying, Go and prepare the passover for us, that we may eat [it].
9 Вони спитали: ―Де Ти хочеш, щоб ми приготували?
But they said to him, Where wilt thou that we prepare [it]?
10 Він відповів їм: ―Коли ввійдете в місто, вас зустріне чоловік, який нестиме глечик із водою. Ідіть за ним до дому, куди він увійде,
And he said to them, Behold, as ye enter into the city a man will meet you, carrying an earthen pitcher of water; follow him into the house where he goes in;
11 та скажіть господареві дому: «Учитель питає тебе: „Де кімната, у якій Я буду споживати Пасху з Моїми учнями?“»
and ye shall say to the master of the house, The Teacher says to thee, Where is the guest-chamber where I may eat the passover with my disciples?
12 Він покаже вам нагорі велику прибрану кімнату – там і приготуйте.
And he will shew you a large upper room furnished: there make ready.
13 Вони пішли й знайшли все саме так, як казав їм [Ісус], та приготували там Пасху.
And having gone they found it as he had said to them; and they prepared the passover.
14 Коли настав час, [Ісус] з апостолами сіли за стіл.
And when the hour was come, he placed himself at table, and the [twelve] apostles with him.
15 Він сказав їм: «Я дуже хотів їсти цю Пасху разом із вами перед Моїм стражданням.
And he said to them, With desire I have desired to eat this passover with you before I suffer.
16 Кажу вам: уже не їстиму її, доки вона не звершиться в Царстві Божому».
For I say unto you, that I will not eat any more at all of it until it be fulfilled in the kingdom of God.
17 І, узявши чашу та подякувавши Богу, сказав: «Візьміть її та поділіть між вами.
And having received a cup, when he had given thanks he said, Take this and divide it among yourselves.
18 Кажу вам: віднині не питиму більше з цього виноградного плоду, доки не прийде Царство Боже».
For I say unto you, that I will not drink at all of the fruit of the vine until the kingdom of God come.
19 Потім узяв хліб та, подякувавши, розламав і дав їм, кажучи: «Це є тіло Моє, що за вас віддається. Чиніть це на згадку про Мене».
And having taken a loaf, when he had given thanks, he broke [it], and gave [it] to them, saying, This is my body which is given for you: this do in remembrance of me.
20 Так само після того, як поїли, узяв і чашу, кажучи: «Ця чаша – Новий Завіт у Моїй крові, що проливається за вас.
In like manner also the cup, after having supped, saying, This cup [is] the new covenant in my blood, which is poured out for you.
21 Однак рука того, хто зраджує Мене, зі Мною за столом.
Moreover, behold, the hand of him that delivers me up [is] with me on the table;
22 Бо Син Людський іде, як і було призначено, але горе тому чоловікові, через якого зраджено Його».
and the Son of man indeed goes as it is determined, but woe unto that man by whom he is delivered up.
23 Вони почали питати один одного, хто з них міг би таке зробити.
And they began to question together among themselves who then it could be of them who was about to do this.
24 Потім знялась між ними суперечка, хто з них найбільший.
And there was also a strife among them which of them should be held to be [the] greatest.
25 [Ісус] же сказав їм: ―Царі народів володіють ними, і тих, що керують ними, називають благодійниками.
And he said to them, The kings of the nations rule over them, and they that exercise authority over them are called benefactors.
26 Але ви не [будьте] такими! Навпаки: найбільший між вами нехай буде як найменший, і той, хто керує, [нехай буде] як слуга.
But ye [shall] not [be] thus; but let the greater among you be as the younger, and the leader as he that serves.
27 Бо хто більший: той, що сидить за столом, чи той, хто прислуговує? Чи не той, хто сидить за столом? Я ж серед вас як слуга.
For which [is] greater, he that is at table or he that serves? [Is] not he that is at table? But I am in the midst of you as the one that serves.
28 Ви ті, що залишилися зі Мною в Моїх випробуваннях.
But ye are they who have persevered with me in my temptations.
29 І Я заповідаю вам Царство, як Мені заповів Мій Отець,
And I appoint unto you, as my Father has appointed unto me, a kingdom,
30 щоб ви їли та пили за столом у Царстві Моєму. Ви сядете на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля.
that ye may eat and drink at my table in my kingdom, and sit on thrones judging the twelve tribes of Israel.
31 Симоне, Симоне! Ось сатана просив просіяти вас, як пшеницю.
And the Lord said, Simon, Simon, behold, Satan has demanded to have you, to sift [you] as wheat;
32 Але Я молився за тебе, щоб ти не загубив віри та після навернення зміцнив твоїх братів.
but I have besought for thee that thy faith fail not; and thou, when once thou hast been restored, confirm thy brethren.
33 Петро сказав Йому: ―Господи, з Тобою я готовий іти у в’язницю й на смерть.
And he said to him, Lord, with thee I am ready to go both to prison and to death.
34 Але [Ісус] відповів: ―Кажу тобі, Петре, що півень ще не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене.
And he said, I tell thee, Peter, [the] cock shall not crow to-day before that thou shalt thrice deny that thou knowest me.
35 Потім промовив до них: ―Коли Я вас посилав без гаманця, без торби та взуття, чи бракувало вам чогось? Вони сказали: ―Нічого.
And he said to them, When I sent you without purse and scrip and sandals, did ye lack anything? And they said, Nothing.
36 ―Але тепер хто має гаманець, нехай візьме його, так само й торбу; хто ж не має меча, хай продасть свій одяг та купить меч.
He said therefore to them, But now he that has a purse let him take [it], in like manner also a scrip, and he that has none let him sell his garment and buy a sword;
37 Кажу вам: на Мені має здійснитися те, що написано: «Його зараховано до злочинців». Бо все, що про Мене записано, збувається.
for I say unto you, that this that is written must yet be accomplished in me, And he was reckoned with [the] lawless: for also the things concerning me have an end.
38 Вони сказали: ―Господи, дивись, у нас два мечі. Він відповів: ―Цього достатньо.
And they said, Lord, behold here are two swords. And he said to them, It is enough.
39 [Ісус], за своїм звичаєм, пішов на Оливну гору, і Його учні пішли за Ним.
And going forth he went according to his custom to the mount of Olives, and the disciples also followed him.
40 Дійшовши до того місця, Він сказав їм: ―Моліться, щоб не впасти в спокусу!
And when he was at the place he said to them, Pray that ye enter not into temptation.
41 А Сам відійшов від них на відстань кинутого каменя, став на коліна та молився
And he was withdrawn from them about a stone's throw, and having knelt down he prayed,
42 кажучи: «Отче, якщо бажаєш, нехай ця чаша обмине Мене. Однак нехай буде не Моя воля, а Твоя».
saying, Father, if thou wilt remove this cup from me: — but then, not my will, but thine be done.
43 Тоді з неба з’явився ангел та зміцнював Його.
And an angel appeared to him from heaven strengthening him.
44 В агонії Він почав молитися ще старанніше. І піт Його став, мов краплі крові, що падали на землю.
And being in conflict he prayed more intently. And his sweat became as great drops of blood, falling down upon the earth.
45 Вставши від молитви, Він підійшов до учнів і знайшов, що вони заснули, [виснажені] смутком.
And rising up from his prayer, coming to the disciples, he found them sleeping from grief.
46 Він сказав їм: ―Чому ви спите? Прокиньтеся та моліться, щоб не впасти в спокусу!
And he said to them, Why sleep ye? rise up and pray that ye enter not into temptation.
47 Коли Він ще говорив, ось підійшов натовп, і той, кого звали Юда, один із дванадцятьох, ішов перед ними. Він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його.
As he was yet speaking, behold, a crowd, and he that was called Judas, one of the twelve, went on before them, and drew near to Jesus to kiss him.
48 Ісус сказав йому: ―Юдо, ти поцілунком видаєш Сина Людського?
And Jesus said to him, Judas, deliverest thou up the Son of man with a kiss?
49 Коли ті, що були з [Ісусом], побачили, що має статися, сказали: ―Господи, чи не вдарити нам мечем?
And they who were around him, seeing what was going to follow, said [to him], Lord, shall we smite with [the] sword?
50 І один із них [мечем] ударив раба первосвященника й відрубав йому праве вухо.
And a certain one from among them smote the bondman of the high priest and took off his right ear.
51 Але Ісус сказав: ―Облиште, досить! І, торкнувшись його вуха, зцілив його.
And Jesus answering said, Suffer thus far; and having touched his ear, he healed him.
52 Потім Ісус звернувся до первосвященників, начальників храмової охорони та старійшин: «Ви вийшли [проти Мене], як проти розбійника, з мечами та киями, щоб заарештувати.
And Jesus said to the chief priests and captains of the temple and elders, who were come against him, Have ye come out as against a robber with swords and sticks?
53 Щодня Я був із вами в Храмі, і ви не підняли на Мене рук, але зараз ваш час і влада темряви».
When I was day by day with you in the temple ye did not stretch out your hands against me; but this is your hour and the power of darkness.
54 Тоді вони схопили Його та привели в дім первосвященника. Петро ж ішов за ними на відстані.
And having laid hold on him, they led him [away], and they led [him] into the house of the high priest. And Peter followed afar off.
55 Коли вони розклали вогонь посеред двору та сіли навколо, Петро також сів між ними.
And they having lit a fire in the midst of the court and sat down together, Peter sat among them.
56 Одна зі служниць, побачивши, що він сидить біля вогню, придивилася до нього пильно та промовила: ―І цей був із Ним!
And a certain maid, having seen him sitting by the light, and having fixed her eyes upon him, said, And this [man] was with him.
57 Але [Петро] заперечив кажучи: ―Я не знаю Його, жінко!
But he denied [him], saying, Woman, I do not know him.
58 Трохи пізніше хтось інший побачив його й сказав: ―Ти теж один із них! Але Петро відповів: ―Ні, чоловіче!
And after a short time another seeing him said, And thou art of them. But Peter said, Man, I am not.
59 Близько години пізніше інший почав твердити кажучи: ―Справді, і цей був із Ним, бо він галілеянин.
And after the lapse of about one hour another stoutly maintained it, saying, In truth this [man] also was with him, for also he is a Galilaean.
60 Петро відповів: ―Чоловіче, я не знаю, про що ти говориш! І тієї ж миті, коли він ще говорив, заспівав півень.
And Peter said, Man, I know not what thou sayest. And immediately, while he was yet speaking, [the] cock crew.
61 Господь, обернувшись, глянув на Петра. Тоді Петро згадав слова Господа, які Він сказав: «Перед тим, як сьогодні заспіває півень, ти тричі зречешся Мене».
And the Lord, turning round, looked at Peter; and Peter remembered the word of the Lord, how he said to him, Before [the] cock crow thou shalt deny me thrice.
62 І, вийшовши геть, він гірко заплакав.
And Peter, going forth without, wept bitterly.
63 Люди, які охороняли [Ісуса], почали насміхатися з Нього та бити Його.
And the men who held him mocked him, beating [him];
64 Вони зав’язали Йому очі й питали кажучи: «Пророкуй! Хто Тебе вдарив?»
and covering him up, asked him saying, Prophesy, who is it that struck thee?
65 І багато інших богохульств казали проти Нього.
And they said many other injurious things to him.
66 На світанку старійшини народу, первосвященники та книжники зібралися разом і повели Його на свій Синедріон.
And when it was day, the elderhood of the people, both [the] chief priests and scribes, were gathered together, and led him into their council, saying,
67 Вони сказали: ―Якщо Ти – Христос, то скажи нам! [Ісус] відповів: ―Навіть якщо скажу, ви не повірите.
If thou art the Christ, tell us. And he said to them, If I tell you, ye will not at all believe;
68 І якщо Я спитаю вас, ви не відповісте.
and if I should ask [you], ye would not answer me at all, nor let me go;
69 Але віднині Син Людський сидітиме праворуч від Всемогутнього Бога.
but henceforth shall the Son of man be sitting on the right hand of the power of God.
70 Тоді всі вони стали запитувати: ―То, значить, Ти – Син Божий? [Ісус] відповів: ―Ви самі кажете, що то Я!
And they all said, Thou then art the Son of God? And he said to them, Ye say that I am.
71 Тоді вони сказали: ―Навіщо нам потрібні свідчення? Ми чули це з Його вуст!
And they said, What need have we any more of witness, for we have heard ourselves out of his mouth?
