2 до коринтян 10
1 Я, Павло, особисто закликаю вас із лагідністю і добротою Христа, – я, той хто «покірний, коли присутній» між вами, «а коли відсутній, то сміливий» стосовно вас.
Now I Paul, myself, entreat you by the humility and gentleness of Christ; I who in your presence am lowly among you, but being absent am of good courage toward you.
2 Прошу вас: коли я прийду, не змушуйте мене вдаватися до сміливості, яку я рішуче розраховую проявити щодо тих, хто вважає, що ми живемо по-тілесному.
But I implore you that when I am present I may not have to be bold with the confidence with which I intend on showing against some, who consider us to be walking according to the flesh.
3 Адже, живучи в тілі, воюємо не по-тілесному.
For though we walk in the flesh, we do not wage war according to the flesh;
4 І зброя нашої боротьби не тілесна, а сильна Богом для руйнування фортець. Ми руйнуємо задуми
for the weapons of our warfare are not of the flesh, but mighty in God for the tearing down of strongholds,
5 та кожну зарозумілість, яка противиться пізнанню Бога, а також беремо в полон кожну думку на послух Христу.
throwing down imaginations and every high thing that is exalted against the knowledge of God, and bringing every thought into captivity to the obedience of Christ;
6 І ми готові покарати будь-яку непокору, як тільки ваш послух стане довершеним.
and being in readiness to avenge all disobedience, when your obedience will be made full.
7 Ви дивитеся на зовнішність. Але коли хтось впевнений, що він належить Христу, то нехай візьме до уваги, що ми, як і він, Христові.
Do you look at things only as they appear in front of your face? If anyone trusts in himself that he is Christ's, let him consider this again with himself, that, even as he is Christ's, so also we are Christ's.
8 І навіть якщо я ще більше вихваляюся нашою владою, яку нам дав Господь для вашого збудування, а не для руйнування, то я за це не буду осоромлений.
For though I should boast somewhat abundantly concerning our authority, (which the Lord gave for building you up, and not for casting you down) I will not be disappointed,
9 Хай вам не здається, що я хочу залякати вас [своїми] листами.
that I may not seem as if I desire to terrify you by my letters.
10 Адже [дехто] каже: «Його листи вагомі та сильні, але коли приходить особисто, то він слабкий і слова його незначні».
For, "His letters," they say, "are weighty and strong, but his bodily presence is weak, and his speech is despised."
11 Така людина нехай врахує те, що якими ми є на слові в листах, коли відсутні, такими ж є і на ділі, коли присутні.
Let such a person consider this, that what we are in word by letters when we are absent, such are we also in deed when we are present.
12 Ми не сміємо судити або прирівнювати себе до тих, що самі себе рекомендують. Вони, вимірюючи себе собою та порівнюючи себе із собою, не є розумними.
For we are not bold to number or compare ourselves with some of those who commend themselves. But they themselves, measuring themselves by themselves, and comparing themselves with themselves, are without understanding.
13 Ми ж не будемо хвалитися безмірно, а лише в межах служіння, яке нам визначив Бог, щоб досягнути й вас.
But we will not boast beyond proper limits, but within the boundaries with which God appointed to us, which reach even to you.
14 Бо ми не виходимо за ці межі, ніби не досягнули вас, адже ми досягнули і вас Доброю Звісткою Христа.
For we do not stretch ourselves too much, as though we did not reach to you. For we came even as far as to you with the Good News of Christ,
15 Ми не хвалимося надмірно чужою працею, а сподіваємося, що, у міру того, як ваша віра зростатиме, зростатимуть і межі нашого служіння серед вас,
not boasting excessively in the work done by others, but having hope that as your faith grows, we will be abundantly enlarged by you in our sphere of influence,
16 щоби звіщати Добру Звістку поза вашими [околицями], а не хвалитися зробленим на чужому полі.
so as to preach the Good News even to the regions beyond you, not to boast in what someone else has already done.
17 «А хто вихваляється, нехай вихваляється в Господі».
But "he who boasts, let him boast in the Lord."
18 Адже схвалений не той, хто сам себе рекомендує, а той, кого рекомендує Господь.
For it is not he who commends himself who is approved, but whom the Lord commends.
