1 до солунян 3

1 Отже, коли ми більше не могли це зносити, то вирішили, що краще самим залишитися в Афінах,

2 а до вас послати Тимофія, нашого брата й Божого працівника [в поширенні] Доброї Звістки Христа, щоб він зміцнив та підбадьорив вас у вашій вірі,

3 щоб ніхто не захитався в цих стражданнях, бо ви знаєте, що ми на це призначені.

4 Адже коли ми були з вами, то застерігали, що нас будуть переслідувати. І, як ви знаєте, так і сталося.

5 Тож, коли я вже не міг це зносити, я послав його дізнатися про вашу віру, чи спокусник не спокусив вас і чи наш труд не був марним.

6 Але Тимофій, повернувшись від вас, приніс добру звістку про вашу віру та любов. [Він розповів], що ви завжди добрим словом згадуєте про нас і що бажаєте побачити нас, як і ми вас.

7 Отже, брати, в усіх наших лихах та стражданнях ми втішилися вашою вірою.

8 Адже ми тепер ожили, [знаючи], що ви твердо стоїте в Господі.

9 Як ми можемо віддячити Богові за вас, за всю радість, яку ми маємо через вас перед Богом?

10 Удень та вночі ми ревно молимось, щоб побачити вас знову й додати те, чого не вистачає вашій вірі.

11 Тепер нехай наш Бог і Отець і наш Господь Ісус спрямують нашу дорогу до вас.

12 Нехай Господь збільшить та примножить вашу любов одне до одного та до всіх інших так, як і ми [сповнені любові] до вас.

13 Нехай Він зміцнить ваші серця, щоб ви були бездоганними та святими перед нашим Богом та Отцем, коли прийде наш Господь Ісус зі всіма своїми святими. Амінь.