Job 8
1 Därefter tog Bildad från Sua till orda och sade:
І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:
2 Huru länge vill du hålla på med sådant tal och låta din muns ord komma såsom en väldig storm?
„Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?
3 Skulle väl Gud kunna kränka rätten? Kan den Allsmäktige kränka rättfärdigheten?
Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?
4 Om dina barn hava syndat mot honom och han gav dem i sina överträdelsers våld,
Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!
5 så vet, att om du själv söker Gud och beder till den Allsmäktige om misskund,
Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,
6 då, om du är ren och rättsinnig, ja, då skall han vakna upp till din räddning och upprätta din boning, så att du bor där i rättfärdighet;
якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,
7 och så skall din första tid synas ringa, då nu din sista tid har blivit så stor.
і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!
8 Ty fråga framfarna släkten, och akta på vad fäderna hava utrönt
Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —
9 -- vi själva äro ju från i går och veta intet, en skugga äro våra dagar på jorden;
бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
10 men de skola undervisa dig och säga dig det, ur sina hjärtan skola de hämta fram svar:
отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:
11 »Icke kan röret växa högt, där marken ej är sank, eller vassen skjuta i höjden, där vatten ej finnes?
Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?
12 Nej, bäst den står grön, ej mogen för skörd, måste den då vissna, före allt annat gräs.
Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:
13 Så går det alla som förgäta Gud; den gudlöses hopp måste varda om intet.
отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,
14 Ty hans tillförsikt visar sig bräcklig och hans förtröstan lik spindelns väv.
бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність
15 Han förlitar sig på sitt hus, men det har intet bestånd; han tryggar sig därvid, men det äger ingen fasthet.
На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.
16 Lik en frodig planta växer han i solens sken, ut över lustgården sträcka sig hans skott;
Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —
17 kring stenröset slingra sig hans rötter, mellan stenarna bryter han sig fram.
на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:
18 Men när så Gud rycker bort honom från hans plats, då förnekar den honom: 'Aldrig har jag sett dig.'
Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!
19 Ja, så går det med hans levnads fröjd, och ur mullen få andra växa upp.»
Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.
20 Se, Gud föraktar icke den som är ostrafflig, han håller ej heller de onda vid handen.
Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,
21 Så bida då, till dess han fyller din mun med löje och dina läppar med jubel.
аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...
22 De som hata dig varda då höljda med skam, och de ogudaktigas hyddor skola ej mer vara till.
Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“
