Proverbios 17

1 Más vale un bocado de pan seco en paz, que una casa llena de carne de víctimas con discordia.

Ліпший черствий кусок зо споко́єм, ніж дім, повний у́чти м'ясної зо сваркою.

2 Un siervo prudente se hace señor de un hijo desvergonzado, y repartirá la herencia en medio de los hermanos.

Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спа́док.

3 El crisol prueba la plata, la hornaza el oro, mas los corazones los prueba Yahvé.

Для срі́бла — топи́льна посу́дина, а го́рно — для золота, Господь же серця випробо́вує.

4 El malvado está atento a labios que infaman; el mentiroso da oídos a la lengua maligna.

Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомо́в язика лиході́йного.

5 Quien escarnece al pobre insulta a su Hacedor; y el que se alegra del mal no quedará impune.

Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, — не буде такий без вини.

6 Corona de los ancianos son los hijos de los hijos, y gloria de los hijos, sus padres.

Корона для ста́рших — ону́ки, а пишно́та дітей — їхні батьки́.

7 Al necio no le esta bien el lenguaje sentencioso, ¡cuánto menos al príncipe una lengua mentirosa!

Не присто́йна безумному мова поважна, а тим більше шляхе́тному — мова брехли́ва.

8 Piedra preciosa es la dádiva a los ojos del que la recibe, a cualquier parte que se vuelva tiene éxito.

Хабар в о́чах його власника́ — самоцві́т: до всьо́го, до чого пове́рнеться, буде щасти́ти йому́.

9 Quien cubre una falta, conquista amistad; quien la propala, desune a los amigos.

Хто шукає любови — провину ховає, хто ж про неї повто́рює, розго́нює дру́зів.

10 Da más resultado la reprensión en un sensato, que cien azotes en un necio.

На розумного більше впливає одне остере́ження, як на глупака́ сто ударів.

11 El malo no busca más que revueltas; pero le será enviado un cruel mensaje.

Злий шукає лише неслухня́ности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.

12 Mejor es dar con una osa que perdió sus cachorros, que con un loco en su locura.

Ліпше спітка́ти обезді́тнену ведмедицю, що кидається на люди́ну, аніж нерозумного в глупо́ті його.

13 Quien devuelve mal por bien, no verá su casa libre de desventura.

Хто відплачує злом за добро, — не відступить лихе з його дому.

14 Comenzar un pleito es dar suelta a las aguas; retírate antes que recrudezca la querella.

Почин сварки — то про́рив води, тому перед ви́бухом сварки покинь ти її!

15 Quien absuelve a un reo, y quien condena a un justo, ambos son abominables ante Yahvé.

Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, — оби́два вони Господе́ві оги́дні.

16 ¿De qué sirve en manos del insensato la plata? ¿Podrá acaso comprar sabiduría, ya que no posee entendimiento?

На́що ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мо́зку нема?

17 Un amigo ama en todo tiempo, es un hermano nacido para tiempos adversos.

Правдивий друг любить за всякого ча́су, в недолі ж він робиться братом.

18 Hombre falto de juicio es quien estrecha la mano, y sale por fiador de otros.

Люди́на, позба́влена розуму, ру́читься, — пору́ку дає за друга свого.

19 Quien busca riñas ama el pecado; el que alza su puerta marcha hacia la ruina.

Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.

20 El corazón perverso no halla dicha, y la lengua dolosa se acarrea calamidad.

Люди́на лукавого серця не зна́йде добра, хто ж лука́вить своїм язико́м, упаде в зло.

21 Quien engendra a un necio para pesar suyo será; no tendrá alegría el que lo engendró.

Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не поті́шиться батько безглуздого.

22 El corazón alegre es una excelente medicina; mas un espíritu abatido reseca los huesos.

Серце радісне добре лікує, а пригно́блений дух сушить ко́сті.

23 El impío acepta regalos ocultamente, para torcer los caminos de la justicia.

Безбожний таємно бере хабара́, щоб зігнути путі правосу́ддя.

24 Ante el rostro del sensato está la sabiduría, pero los ojos del necio vagan hasta el cabo del mundo.

З обличчям розумного — мудрість, а очі глупця́ — аж на кінці землі.

25 El hijo necio es la aflicción de su padre, y la amargura de la que le dio a luz.

Нерозумний син — смуток для батька, для своєї ж родительки — гі́ркість.

26 No es bueno castigar al justo, ni condenar a príncipes por su rectitud.

Не добре карати справедливого, бити шляхе́тних за щирість!

27 Ahorra sus palabras quien posee la sabiduría, y es de ánimo reservado el que tiene inteligencia.

Хто слова́ свої стримує, той знає пізна́ння, і холоднокро́вний — розумна люди́на.

28 Aun el necio, si calla, es reputado por sabio, y por inteligente, si cierra sus labios.

І глупа́к, як мовчить, уважається мудрим, а як у́ста свої закриває — розумним.