Псалтирь 90

1 Молитва Моисеа человека Божия.

Молитва Мойсея, чоловіка Божого.

2 Господи, прибежище был еси нам в род и род.

Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог!

3 Прежде даже горам не быти и создатися земли и вселенней, и от века и до века Ты еси.

Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“

4 Не отврати человека во смирение, и рекл еси: обратитеся, сынове человечестии.

Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́.

5 Яко тысяща лет пред очима Твоима, Господи, яко день вчерашний, иже мимо иде, и стража нощная.

Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:

6 Уничижения их лета будут: утро яко трава мимо идет, утро процветет и прейдет: на вечер отпадет, ожестеет и изсхнет:

уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне!

7 яко изчезохом гневом Твоим, и яростию Твоею смутихомся.

Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, —

8 Положил еси беззакония наша пред Тобою, век наш в просвещение лица Твоего.

Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця!

9 Яко вси дние наши оскудеша, и гневом Твоим изчезохом:

Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.

10 лета наша яко паучина поучахуся: дние лет наших в нихже седмьдесят лет, аще же в силах, осмьдесят лет, и множае их труд и болезнь: яко прииде кротость на ны, и накажемся.

Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо.

11 Кто весть державу гнева Твоего, и от страха Твоего ярость Твою изчести?

Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою!

12 Десницу Твою тако скажи ми, и окованныя сердцем в мудрости.

Навчи нас лічи́ти отак наші дні, щоб ми набули́ серце мудре!

13 Обратися, Господи, доколе? И умолен буди на рабы Твоя.

Привернися ж, о Господи, — доки терпі́тимемо? — і пожалій Своїх рабів!

14 Исполнихомся заутра милости Твоея, Господи, и возрадовахомся и возвеселихомся:

Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям, і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні!

15 во вся дни нашя возвеселихомся, за дни, в няже смирил ны еси, лета, в няже видехом злая.

Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого!

16 И призри на рабы Твоя и на дела Твоя, и настави сыны их.

Нехай ви́явиться Твоє ді́ло рабам Твоїм, а вели́чність Твоя — їхнім сина́м,

17 И буди светлость Господа Бога нашего на нас, и дела рук наших исправи на нас, и дело рук наших исправи.

і хай буде над нами благоволі́ння Господа, Бога нашого, і ді́ло рук наших утверди́ нам, і діло рук наших — утверди́ його!