Бытие 22
1 И бысть по глаголех сих, Бог искушаше Авраама и рече ему: Аврааме, Аврааме. И рече: се аз.
Ei tid etter dette hadde gjenge fyre seg, hende det at Gud vilde røyna Abraham. Og han sagde til honom: «Abraham!» Og Abraham svara: «Ja, her er eg.»
2 И рече: поими сына твоего возлюбленнаго, егоже возлюбил еси, Исаака, и иди на землю Высоку и вознеси его тамо во всесожжение, на едину от гор, ихже ти реку.
Då sagde han: «Tak no son din, din einberningsson, honom som du held so av, Isak, og far til Morialand; der skal du gjera eit brennoffer og ofra honom på eit av fjelli, som eg skal segja deg.»
3 Востав же Авраам утро, оседла осля свое: поят же с собою два отрочища и Исаака сына своего: и растнив дрова во всесожжение, востав иде, и прииде на место, еже рече ему Бог, в третий день.
Morgonen etter reis Abraham tidleg upp, og klyvja asnet sitt, og tok med seg tvo av drengjerne sine og Isak, son sin. Og då han hadde kløyvt ved til brennofferet, gav han seg på vegen, og gjekk til den staden som Gud hadde sagt.
4 И воззрев Авраам очима своима, виде место издалече.
Tridje dagen då Abraham skoda kring seg, såg han staden han skulde til, langt burte.
5 И рече Авраам отроком своим: сядите зде со ослятем: аз же и детищь пойдем до онде, и поклонившеся возвратимся к вам.
Då sagde Abraham til drengjerne sine: «Ver no de her hjå asnet. Eg og sveinen, me vil ganga dit burt og beda, og so kjem me hit til dykk att.»
6 Взя же Авраам дрова всесожжения и возложи на Исаака сына своего: взя же в руки и огнь, и ножь, и идоста оба вкупе.
So tok Abraham offerveden og lagde på Isak, son sin, og sjølv tok han elden og kniven i handi, og so gjekk dei tvo eine.
7 Рече же Исаак ко Аврааму отцу своему: отче. Он же рече: что есть, чадо? Рече же: се, огнь и дрова, где есть овча еже во всесожжение?
Då sagde Isak med Abraham, far sin: «Du far!» sagde han. Og han sagde: «Ja, barnet mitt!» «Sjå, her er elden og veden, » sagde Isak, «men kvar er lambet som me skal ofra?»
8 Рече же Авраам: Бог узрит Себе овча во всесожжение, чадо. Шедша же оба вкупе,
Og Abraham sagde: «Gud veit nok råd til eit offerlamb, barnet mitt.» Og so gjekk dei tvo eine.
9 приидоста на место, еже рече ему Бог: и созда тамо Авраам жертвенник и возложи дрова: и связав Исаака сына своего, возложи его на жертвенник верху дров.
Då dei so kom til den staden som Gud hadde sagt, då bygde Abraham eit altar og lagde veden til rettes. So batt han Isak, son sin, og lagde honom på altaret, ovanpå veden.
10 И простре Авраам руку свою, взяти ножь, заклати сына своего.
Og Abraham rette ut handi og tok kniven, og vilde ofra son sin.
11 И воззва и Ангел Господень с небесе, и рече: Аврааме, Аврааме. Он же рече: се, аз.
Då ropa Herrens engel til honom frå himmelen og sagde: «Abraham, Abraham!» Og han svara: «Ja, her er eg.»
12 И рече: да не возложиши руки твоея на отрочища, ниже да сотвориши ему что: ныне бо познах, яко боишися ты Бога, и не пощадел еси сына твоего возлюбленнаго Мене ради.
Då sagde han: «Legg ikkje hand på sveinen, og gjer honom ikkje noko! For no veit eg at du hev age for Gud, sidan du ikkje ein gong sparde din einberningsson for mi skuld.»
13 И воззрев Авраам очима своима виде, и се, овен един держимый рогама в саде савек: и иде Авраам, и взя овна, и вознесе его во всесожжение вместо Исаака сына своего.
Då Abraham skoda kring seg, fekk han auga på ein ver, som hekk fast etter horni i kjørri attanfor honom. So gjekk Abraham dit og tok veren, og ofra honom i staden for son sin.
14 И нарече Авраам имя месту тому: Господь виде: да рекут днесь: на горе Господь явися.
Og Abraham kalla den staden: «Herren veit råd». Difor segjer dei den dag i dag: «På Herrens fjell veit dei råd.»
15 И воззва Ангел Господень Авраама вторицею с небесе,
Og Herrens engel ropa endå ein gong frå himmelen til Abraham
16 глаголя: Мною Самем кляхся, глаголет Господь, егоже ради сотворил еси глагол сей и не пощадел еси сына твоего возлюбленнаго Мене ради:
og sagde: «Ved meg sjølv sver eg, » segjer Herren: «for di du gjorde dette, og ikkje ein gong sparde din einberningsson,
17 воистинну благословя благословлю тя, и умножая умножу семя твое, яко звезды небесныя, и яко песок вскрай моря: и наследит семя твое грады супостатов,
so skal eg storom velsigna deg og auka ætti di endelaust, som stjernorne på himmelen og sanden på havsens strand. Di ætt skal taka borgerne frå sine fiendar,
18 и благословятся о семени твоем вси языцы земнии, занеже послушал еси гласа Моего.
og i di ætt skal alle folk på jordi velsignast, for di du lydde etter ordi mine.»
19 Возвратися же Авраам ко отроком своим, и воставше идоша купно ко кладязю Клятвенному: и вселися Авраам у кладязя Клятвеннаго.
So gjekk Abraham attende til drengjerne sine, og dei tok på heimvegen, og fylgdest åt til Be’erseba. Og Abraham vart buande i Be’erseba.
20 Бысть же по глаголех сих, и поведаша Аврааму, глаголюще: се, роди Мелха и та сыны брату твоему Нахору,
Ei tid etter dette hadde hendt, kom det ein og sagde med Abraham: «Nahor, bror din, og Milka hev og fenge born:
21 Окса первенца, и Вавкса брата его, и Камуила отца Сирска,
Us, som er eldst, og Buz, bror hans, og Kemuel, far til Aram,
22 и Хазада, и Азава, и Фалдеса, и Елдафа, и Вафуила:
og Kesed og Haso og Pildas og Jidlaf og Betuel.»
23 Вафуил же роди Ревекку: осмь сии сынове, ихже роди Мелха Нахору брату Авраамлю:
Og Betuel var far åt Rebekka. Desse åtte sønerne fekk Nahor, bror åt Abraham, med Milka.
24 и наложница его, ейже имя Ревма, роди и сия Тавека, и Таама, и Тохоса, и Моха.
Og med fylgjekona si, ho heitte Re’uma, fekk han og born; det var Tebah og Gaham og Tahas og Ma’aka.
