Бытие 11
1 И бе вся земля устне едине, и глас един всем.
Og heile verdi hadde eitt tungemål og same ordi.
2 И бысть внегда поити им от восток, обретоша поле в земли Сеннаарстей и вселишася тамо.
Og det bar so til, då dei for austigjenom, at dei fann ei slette i Sinearlandet, og der slo dei seg ned.
3 И рече человек ближнему своему: приидите, сотворим плинфы и испечем их огнем. И бысть им плинфа в камень, и брение вместо мела.
Og dei sagde seg imillom: «Kom, lat oss gjera tigl og brenna det vel!» Og so bruka dei tiglet til murstein, og i staden for kalk bruka dei jordbik.
4 И рекоша: приидите, созиждем себе град и столп, егоже верх будет даже до небесе: и сотворим себе имя, прежде неже разсеятися нам по лицу всея земли.
So sagde dei: «Kom, lat oss byggja oss ein by, med eit tårn som når upp i himmelen, og gjera oss namngjetne, so me ikkje vert spreidde utyver all jordi!»
5 И сниде Господь видети град и столп, егоже созидаша сынове человечестии.
Då steig Herren ned og vilde sjå byen og tårnet som manneborni bygde.
6 И рече Господь: се, род един, и устне едине всех, и сие начаша творити: и ныне не оскудеют от них вся, елика аще восхотят творити.
Og Herren sagde: «Sjå dei er eitt folk, og alle hev dei eit tungemål, og dette er det fyrste dei tek seg fyre! No vert ikkje noko umogelegt for deim, kva dei so finn på å gjera.
7 Приидите, и сошедше смесим тамо язык их, да не услышат кийждо гласа ближняго (своего).
Lat oss då stiga ned der og vildra målet deira, so den eine ikkje skynar kva den andre segjer.»
8 И разсея их оттуду Господь по лицу всея земли: и престаша зиждуще град и столп.
So spreidde Herren deim derifrå ut yver heile jordi, og dei heldt upp å byggja på byen.
9 Сего ради наречеся имя его Смешение, яко тамо смеси Господь устна всея земли, и оттуду разсея их Господь по лицу всея земли.
Difor kallar dei den byen Babel; for der vildra Herren målet for heile verdi, og derifrå spreidde Herren deim ut yver all jordi.
10 И сия бытия Симова: и бяше Сим сын ста лет, егда роди Арфаксада, во второе лето по потопе:
Dette er soga um Sems-ætti: Då Sem var hundrad år gamall, fekk han sonen Arpaksad, tvo år etter storflodi.
11 и поживе Сим, повнегда родити ему Арфаксада, лет пять сот и роди сыны и дщери: и умре.
Og etter han hadde fenge Arpaksad, livde han endå i fem hundrad år, og fekk søner og døtter.
12 И поживе Арфаксад лет сто тридесять пять и роди Каинана:
Då Arpaksad var fem og tretti år gamall, fekk han sonen Salah.
13 и поживе Арфаксад, повнегда родити ему Каинана, лет триста тридесять и роди сыны и дщери: и умре. И поживе Каинан лет сто тридесять и роди Салу: и поживе Каинан, повнегда родити ему Салу, лет триста тридесять и роди сыны и дщери: и умре.
Og etter han hadde fenge Salah, livde han endå fire hundrad og tri år, og fekk søner og døtter.
14 И поживе Сала лет сто тридесять и роди Евера:
Då Salah var tretti år gamall, fekk han sonen Eber.
15 и поживе Сала, повнегда родити ему Евера, лет триста тридесять и роди сыны и дщери: и умре.
Og etter han hadde fenge Eber, livde han endå fire hundrad og tri år, og fekk søner og døtter.
16 И поживе Евер лет сто тридесять четыри и роди Фалека:
Då Eber var fire og tretti år gamall, fekk han sonen Peleg.
17 и поживе Евер, повнегда родити ему Фалека, лет триста седмьдесят и роди сыны и дщери: и умре.
Og etter han hadde fenge Peleg, livde han endå fire hundrad og tretti år, og fekk søner og døtter.
18 И поживе Фалек лет сто тридесять и роди Рагава:
Då Peleg var tretti år gamall, fekk han sonen Re’u.
19 и поживе Фалек, повнегда родити ему Рагава, лет двесте девять и роди сыны и дщери: и умре.
Og etter han hadde fenge Re’u, livde han endå tvo hundrad og ni år, og fekk søner og døtter.
20 И поживе Рагав лет сто тридесять два и роди Серуха:
Då Re’u var tvo og tretti år gamall, fekk han sonen Serug.
21 и поживе Рагав, повнегда родити ему Серуха, лет двесте седмь и роди сыны и дщери: и умре.
Og etter han hadde fenge Serug, livde han endå tvo hundrad og sju år, og fekk søner og døtter.
22 И поживе Серух лет сто тридесять и роди Нахора:
Då Serug var tretti år gamall, fekk han sonen Nahor.
23 и поживе Серух, повнегда родити ему Нахора, лет двесте и роди сыны и дщери: и умре.
Og etter han hadde fenge Nahor, livde han endå tvo hundrad år, og fekk søner og døtter.
24 И поживе Нахор лет седмьдесят девять и роди Фарру:
Då Nahor var ni og tjuge år gamall, fekk han sonen Tarah.
25 и поживе Нахор, повнегда родити ему Фарру, лет сто двадесять девять и роди сыны и дщери: и умре.
Og etter han hadde fenge Tarah, livde han endå hundrad og nittan år, og fekk søner og døtter.
26 И поживе Фарра лет седмьдесят и роди Аврама и Нахора и Аррана.
Då Tarah hadde fyllt sytti år, fekk han sønerne Abram og Nahor og Haran.
27 Сия же бытия Фарры: Фарра роди Аврама и Нахора и Аррана. Арран же роди Лота:
Dette er soga um Tarah og ætti hans: Tarah fekk sønerne Abram og Nahor og Haran. Og Haran fekk sonen Lot.
28 и умре Арран пред Фаррою отцем своим в земли, в нейже родися, в стране Халдейстей.
Og Haran døydde for augo åt Tarah, far sin, i fødesheimen sin, i Ur i Kaldæa.
29 И пояста Аврам и Нахор себе жены: и имя жене Аврамли Сара, и имя жене Нахорове Мельха, дщи Арраня: сей есть отец Мельхин и отец Есхин.
Og Abram og Nahor tok seg konor. Kona hans Abram heitte Saraj, og kona hans Nahor heitte Milka, og var dotter åt Haran, far åt Milka og Jiska.
30 Бяше же Сара неплоды и не раждаше детей.
Men Saraj var barnlaus; ho hadde aldri ått barn.
31 И поят Фарра Аврама сына своего и Лота сына Арраня, сына сына своего, и Сару сноху свою, жену Аврама сына своего: и изведе я из земли Халдейския ити на землю Ханаанску: и приидоша даже до Харрана и вселишася тамо.
Og Tarah tok med seg Abram, son sin, og Lot Haransson, soneson sin, og Saraj, sonekona si, kona hans Abram, og dei tok ut saman frå Ur i Kaldæa, og vilde fara til Kana’ans-land. Og dei kom til Kharan, og vart buande der.
32 Быша же вси дние Фаррины в земли Харрани лет двесте пять: и умре Фарра в Харране.
Og dagarne hans Tarah vart tvo hundrad og fem år. So døydde Tarah i Kharan.
