Psalmi 44

1 Bože, svojim ušima slušasmo, oci nam naši pripovijedaše djelo koje si uèinio u njihovo vrijeme, u staro vrijeme.

Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псало́м навча́льний. Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:

2 Rukom svojom izgnao si narode, a njih posadio; iskorijenio si plemena, a njih namnožio.

Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!

3 Jer ne zadobiše zemlje svojim maèem, niti im mišica njihova pomože, nego tvoja desnica i tvoja mišica, i svjetlost lica tvojega, jer ti bijahu omiljeli.

Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!

4 Bože, care moj, ti si onaj isti, pošlji pomoæ Jakovu!

Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:

5 S tobom æemo izbosti neprijatelje svoje, i s imenom tvojim izgaziæemo one koji ustaju na nas.

Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,

6 Jer se ne uzdam u luk svoj, niti æe mi maè moj pomoæi.

бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,

7 Nego æeš nas ti izbaviti od neprijatelja našijeh, i nenavidnike naše posramiæeš.

але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!

8 Bogom æemo se hvaliti svaki dan, i ime tvoje slaviæemo dovijeka.

Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, (Се́ла)

9 Ali sad si nas povrgao i posramio, i ne ideš s vojskom našom.

та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:

10 Obraæaš nas te bježimo ispred neprijatelja, i neprijatelji nas naši haraju.

Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.

11 Dao si nas kao ovce da nas jedu, i po narodima rasijao si nas.

Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,

12 U bescjenje si prodao narod svoj, i nijesi mu podigao cijene.

Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!

13 Dao si nas na potsmijeh susjedima našijem, da nam se rugaju i sramote nas koji žive oko nas.

Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,

14 Naèinio si od nas prièu u naroda, gledajuæi nas mašu glavom tuðinci.

Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.

15 Svaki je dan sramota moja preda mnom, i stid je popao lice moje

Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —

16 Od rijeèi potsmjevaèevih i rugaèevih, i od pogleda neprijateljevih i osvetljivèevih.

через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.

17 Sve ovo snaðe nas; ali ne zaboravismo tebe, niti prestupismo zavjeta tvojega.

Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,

18 Ne otstupi natrag srce naše, i stope naše ne zaðoše s puta tvojega.

не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!

19 Kad si nas bio u zemlji zmajevskoj, i pokrivao nas sjenom smrtnijem,

Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —

20 Onda da bijasmo zaboravili ime Boga svojega i podigli ruke svoje k Bogu tuðemu,

чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?

21 Ne bi li Bog iznašao to? Jer on zna tajne u srcu.

Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —

22 A ubijaju nas za tebe svaki dan; s nama postupaju kao s ovcama klanicama.

що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.

23 Ustani, što spavaš, Gospode! Probudi se, nemoj odbaciti zasvagda.

Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!

24 Zašto kriješ lice svoje? zaboravljaš nevolju i muku našu?

Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?

25 Duša naša pade u prah, tijelo je naše baèeno na zemlju.

Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.

26 Ustani, pomoæi naša, i izbavi nas radi milosti svoje.

Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!