Psalmi 22

1 Bože, Bože moj! zašto si me ostavio udaljivši se od spasenja mojega, od rijeèi vike moje?

Для дириґента хору. На спів: „Ланя зорі́ досві́тньої“. Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого!

2 Bože moj! vièem danju, a ti me ne slušaš, i noæu, ali nemam mira.

Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені!

3 Sveti, koji živiš u pohvalama Izrailjevim!

Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!

4 U tebe se uzdaše oci naši, uzdaše se, i ti si ih izbavljao.

На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх.

5 Tebe prizivaše, i spasavaše se; u tebe se uzdaše, i ne ostajaše u sramoti.

До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились.

6 A ja sam crv, a ne èovjek; potsmijeh ljudima i rug narodu.

А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді.

7 Koji me vide, svi mi se rugaju, razvaljuju usta, mašu glavom,

Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють!

8 I govore: oslonio se na Gospoda, neka mu pomože, neka ga izbavi, ako ga miluje.

„Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“

9 Ta, ti si me izvadio iz utrobe; ti si me umirio na sisi matere moje.

Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї!

10 Za tobom pristajem od roðenja, od utrobe matere moje ti si Bog moj.

На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог!

11 Ne udaljuj se od mene; jer je nevolja blizu, a nema pomoænika.

Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́!

12 Opteèe me mnoštvo telaca; jaki volovi Vasanski opkoliše me;

Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене,

13 Razvališe na me usta svoja. Lav je gladan lova i rièe.

на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть!

14 Kao voda razlih se; rasuše se sve kosti moje; srce moje posta kao vosak, rastopilo se u meni.

Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі.

15 Sasuši se kao crijep krjepost moja, i jezik moj prionu za grlo, i u prah smrtni meæeš me.

Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене.

16 Opkoliše me psi mnogi; èeta zlikovaca ide oko mene, probodoše ruke moje i noge moje.

Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої.

17 Mogao bih izbrojiti sve kosti svoje. Oni gledaju, i od mene naèiniše stvar za gledanje.

Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!

18 Dijele haljine moje meðu sobom, i za dolamu moju bacaju ždrijeb.

Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.

19 Ali ti, Gospode, ne udaljuj se. Silo moja, pohitaj mi u pomoæ.

А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну!

20 Izbavi od maèa dušu moju, od psa jedinicu moju.

Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса!

21 Saèuvaj me od usta lavovijeh, i od rogova bivolovih, èuvši, izbavi me.

Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів.

22 Kazujem ime tvoje braæi; usred skupštine hvaliæu te.

Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру!

23 Koji se bojite Gospoda, hvalite ga. Sve sjeme Jakovljevo! poštuj ga. Boj ga se, sve sjeme Izrailjevo!

Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,

24 Jer se ne ogluši molitve ništega niti je odbi; ne odvrati od njega lica svojega, nego ga usliši kad ga zazva.

бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го!

25 Tebe æu hvaliti na skupštini velikoj; zavjete svoje svršiæu pred onima koji se njega boje.

Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, —

26 Neka jedu ubogi i nasite se, i neka hvale Gospoda koji ga traže; živo da bude srce vaše dovijeka.

будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!

27 Opomenuæe se i obratiæe se ka Gospodu svi krajevi zemaljski, i pokloniæe se pred njim sva plemena neznabožaèka.

Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів,

28 Jer je Gospodnje carstvo; on vlada narodima.

бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами!

29 Ješæe i pokloniæe se svi pretili na zemlji; pred njim æe pasti svi koji slaze u prah, koji ne mogu saèuvati duše svoje u životu.

Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти!

30 Sjeme æe njihovo služiti njemu. Kazivaæe se za Gospoda rodu potonjemu.

Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа.

31 Doæi æe, i kazivaæe pravdu njegovu ljudima njegovijem, koji æe se roditi; jer je on uèinio ovo.

При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив!