Poslovice 28

1 Bježe bezbožnici kad ih niko ne goni, a pravednici su kao laviæi bez straha.

Безбожні втіка́ють, коли й не жену́ться за ними, а справедливий безпечний, немов той левчу́к.

2 Kad se u zemlji zla èine, nastaju joj mnogi knezovi; ali kad se naðe èovjek razuman i vješt, ostaje dugo.

Коли край провини́ться, то має багато воло́дарів, коли ж є люди́на розумна й знаю́ча, то де́ржиться довго.

3 Èovjek siromah koji èini krivo ubogima jest kao silan dažd iza kojega nestaje hljeba.

Люди́на убога, що гно́бить нужде́нних, це зли́ва рвучка́, що хліба по ній не буває.

4 Koji ostavljaju zakon, hvale bezbožnike; a koji drže zakon, protive im se.

Ті, хто Зако́н залиша́є, хвалять безбожних, а ті, хто Зако́н береже, на них бу́ряться.

5 Zli ljudi ne razumiju što je pravo; a koji traže Gospoda, razumiju sve.

Люди лихі правосу́ддя не розуміють, а шукаючі Господа все розуміють.

6 Bolji je siromah koji hodi u bezazlenosti svojoj nego ko ide krivijem putovima ako je i bogat.

Ліпше убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж криводоро́гий, хоч він і бага́ч.

7 Ko èuva zakon, sin je razuman; a ko se druži s izjelicama, sramoti oca svojega.

Хто Зако́н береже́, розумний той син, а хто во́диться із гультяя́ми, засоро́млює ба́тька свого́.

8 Ko umnožava dobro svoje ujmom i pridavkom, sabira onome koji æe razdavati siromasima.

Хто мно́жить лихва́рським відсо́тком багатство своє, той для то́го грома́дить його, хто ласкавий для бідних.

9 Ko odvraæa uho svoje da ne èuje zakona, i molitva je njegova mrska.

Хто відхи́лює вухо своє, щоб не слухати Зако́на, то буде оги́дна й молитва того.

10 Ko zavodi prave na zao put, pašæe u jamu svoju, a bezazleni naslijediæe dobro.

Хто про́стих доводить блуди́ти дорогою зла, сам до ями своєї впаде́, а невинні пося́дуть добро.

11 Bogat èovjek misli da je mudar, ali razuman siromah ispituje ga.

Багата люди́на в оча́х своїх мудра, та розумний убогий розслі́дить її.

12 Kad se raduju pravedni, velika je slava; a kad se podižu bezbožnici, traži se èovjek.

Велика пишно́та, як ті́шаться праведні, коли ж несправедливі зростають, то треба шукати люди́ну.

13 Ko krije prijestupe svoje, neæe biti sreæan; a ko priznaje i ostavlja, dobiæe milost.

Хто ховає провини свої, тому́ не веде́ться, а хто признається та кидає їх, той буде поми́луваний.

14 Blago èovjeku koji se svagda boji; a ko je tvrdoglav, upada u zlo.

Блаженна люди́на, що завжди оба́чна, а хто ожорсто́чує серце своє, той впадає в лихе.

15 Bezbožnik koji vlada narodom siromašnijem, lav je koji rièe i medvjed gladan.

Лев ричу́чий й ведмі́дь ненаже́рливий — це безбожний володар над людом убогим.

16 Knez bez razuma èini mnogo nepravde, a koji mrzi na lakomstvo, živjeæe dugo.

Володар, позбавлений розуму, тисне дошкульно, а ненави́сник заже́рливости буде мати дні довгі.

17 Èovjek koji èini nasilje krvi ljudskoj, bježaæe do groba, a niko ga neæe zadržati.

Люди́на, обтя́жена за душогу́бство, втікає до гро́бу, — нехай її не підпира́ють!

18 Ko hodi u bezazlenosti, spašæe se; a ko je opak na putovima, pašæe u jedan mah.

Хто ходить невинний, той буде спасе́ний, а криводоро́гий впаде́ на одній із дорі́г.

19 Ko radi svoju zemlju, biæe sit hljeba; a ko ide za besposlicama, nasitiæe se sirotinje.

Хто землю свою обробля́є, той наси́титься хлібом, а хто за марно́тним жене́ться, наси́титься вбогістю.

20 Èovjek vjeran obiluje blagoslovima; a ko nagli da se obogati, neæe biti bez krivice.

Вірна люди́на багата на благослове́ння, а хто спішно збагачується, непокараним той не зали́шиться.

21 Nije dobro gledati ko je ko, jer za zalogaj hljeba èovjek æe uèiniti zlo.

Увагу звертати на особу — не добре, бо й за кус хліба люди́на згріши́ть.

22 Nagli da se obogati èovjek zavidljiv, a ne zna da æe mu doæi siromaštvo.

Завидю́ща люди́на спішить до багатства, і не знає, що при́йде на неї нужда́.

23 Ko ukorava èovjeka naæi æe poslije veæu milost nego koji laska jezikom.

Хто напоумля́є люди́ну, той знахо́дить вкінці більшу ласку, ніж той, хто лести́ть язиком.

24 Ko krade oca svojega i mater svoju, i govori: nije grijeh, on je drug krvniku.

Хто батька свого й свою матір грабує і каже: „Це не гріх“, той розбійнику друг.

25 Oholi zameæe svaðu; a ko se uzda u Gospoda, izobilovaæe.

Захла́нний викликує сварку, хто ж має наді́ю на Господа, буде наси́чений.

26 Ko se uzda u svoje srce, bezuman je; a ko hodi mudro, izbaviæe se.

Хто надію кладе на свій розум, то він нерозумний, а хто мудрістю ходить, той буде врято́ваний.

27 Ko daje siromahu, neæe mu nedostajati; a ko odvraæa oèi svoje, biæe mu mnogo kletava.

Хто дає немаю́чому, той недостатку не знатиме, хто́ ж свої очі ховає від нього, той зазна́є багато проклять.

28 Kad se podižu bezbožnici, sakriva se èovjek; a kad ginu, umnožavaju se pravedni.

Коли підійма́ються лю́ди безбожні, люди́на ховається, а як гинуть вони, то мно́жаться праведні.