Jov 23

1 A Jov odgovori i reèe:

А Йов відповів та й сказав:

2 Još je tužnjava moja odmet? a nevolja je moja teža od uzdaha mojih.

„Моя мова й сьогодні гірка́, — тяжче стражда́ння моє за стогна́ння мої.

3 O kad bih znao kako bih našao Boga! da otidem do prijestola njegova,

О, якби то я знав, де Його я знайду́, то прийшов би до місця Його пробува́ння!

4 Da razložim pred njim parbu svoju, i usta svoja napunim razloga,

Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я напо́внив би до́водами, —

5 Da znam šta bi mi odgovorio, i razumijem šta bi mi rekao.

розізнав би слова́, що́ мені відповість, і я зрозумів би, що́ скаже мені.

6 Bi li se prema velikoj sili svojoj preo sa mnom? Ne; nego bi mi pomogao.

Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, — тільки б увагу звернув Він на мене!

7 Ondje bi se pravedan èovjek mogao pravdati s njim, i oslobodio bih se zasvagda od svoga sudije.

Справедливий судився б там з Ним, я ж наза́вжди б звільни́всь від свойого Судді.

8 Gle, ako poðem naprijed, nema ga; ako li natrag, ne nahodim ga;

Та піду́ я на схід — і немає Його, а на за́хід удамся — Його не побачу,

9 Ako nalijevo radi, ne vidim ga; ako nadesno, zaklonio se, ne mogu ga vidjeti.

на півно́чі шукаю Його — й не вхоплю́, збо́чу на пі́вдень — і не добача́ю.

10 Ali on zna put moj; kad me okuša, izaæi æu kao zlato.

А Він знає дорогу, яка при мені, — хай би ви́пробував Він мене, — мов те золото, вийду!

11 Po stopama je njegovijem stupala noga moja; puta njegova držao sam se, i ne zaðoh.

Трималась нога моя коло стопи́ Його, доро́ги Його я держа́вся й не збо́чив.

12 Od zapovijesti usta njegovijeh nijesam otstupao; èuvao sam rijeèi usta njegovijeh više nego svoj užitak.

Я не відступався від за́повідей Його губ, над уста́ву свою я ховав слова уст Його.

13 Ali kad on što naumi, ko æe ga odvratiti? što duša njegova zaželi, ono èini.

Але Він при одно́му, — й хто заве́рне Його? Як чого зажадає душа Його, — те Він учинить:

14 I izvršiæe što je naumio za me; i toga ima u njega mnogo.

бо Він ви́конає, що́ про мене призна́чив, і в Нього багато такого, як це!

15 Zato sam se uplašio od njega; i kad to mislim, strah me je od njega.

Тому перед обличчям Його я тремчу́, розважаю — й жахаюсь Його.

16 Bog je rastopio srce moje, svemoguæi me je uplašio.

А Бог пом'якши́в моє серце, і Всемогутній мене настраши́в,

17 Što ne pogiboh prije mraka? i što ne sakri mrak ispred mene?

бо не знищений я від темно́ти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!