Jov 20

1 A Sofar Namaæanin odgovori i reèe:

І відповів нааматянин Цофа́р та й сказав:

2 Zato me misli moje nagone da odgovorim, i zato hitim.

„Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх!

3 Èuo sam ukor koji me sramoti, ali æe duh iz razuma mojega odgovoriti za me.

Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.

4 Ne znaš li da je tako otkako je vijeka, otkako je postavljen èovjek na zemlji,

Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, —

5 Da je slava bezbožnijeh za malo i radost licemjerova za èas?

то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?

6 Da bi mu visina doprla do neba, i glava se njegova dotakla oblaka,

Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне,

7 Nestaæe ga zasvagda kao kala njegova; i koji ga vidješe reæi æe: kuda se djede?

проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?

8 Kao san odletjeæe, i neæe se naæi, i išèeznuæe kao noæna utvara.

Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:

9 Oko koje ga je gledalo neæe više, niti æe ga više vidjeti mjesto njegovo.

його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце...

10 Sinovi njegovi umiljavaæe se siromasima i ruke æe njegove vraæati što je oteo.

Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його.

11 Kosti æe njegove biti pune grijeha mladosti njegove, i oni æe ležati s njim u prahu.

Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже!

12 Ako mu je i slatka u ustima zloæa i krije je pod jezikom svojim,

Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком,

13 Èuva je i ne pušta je, nego je zadržava u grlu svom,

над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —

14 Ipak æe se jelo njegovo pretvoriti u crijevima njegovijem, postaæe u njemu jed aspidin.

то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́!

15 Blago što je proždro izbljuvaæe, iz trbuha njegova istjeraæe ga Bog.

Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його.

16 Jed æe aspidin sisati, ubiæe ga jezik gujinji.

Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є!

17 Neæe vidjeti potoka ni rijeka kojima teèe med i maslo.

Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока.

18 Vratiæe muku, a neæe je pojesti; prema blagu biæe promjena, i neæe se radovati.

Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде.

19 Jer je tlaèio i ostavljao uboge, kuæe je otimao i nije zidao.

Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!

20 Jer nije nigda osjetio mira u trbuhu svom, ni što mu je najmilije neæe saèuvati.

Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.

21 Ništa mu neæe ostati od hrane njegove. Zato ne može dobro njegovo trajati.

Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все:

22 Kad se ispuni izobilje njegovo, tada æe biti u nevolji; sve ruke nevoljnijeh udariæe na nj.

за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього!

23 Kad bi napunio trbuh svoj, poslaæe na nj Bog jarost gnjeva svojega, i pustiæe je kao dažd na njega i na jelo njegovo.

Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.

24 Kad stane bježati od oružja gvozdenoga, prostrijeliæe ga luk mjedeni.

Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук.

25 Strijela puštena proæi æe kroz tijelo njegovo, i svijetlo gvožðe izaæi æe iz žuèi njegove; kad poðe, obuzeæe ga strahote.

Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́!

26 Sve æe tame biti sakrivene u tajnim mjestima njegovijem; proždrijeæe ga oganj neraspiren, i ko ostane u šatoru njegovu zlo æe mu biti.

При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене.

27 Otkriæe nebesa bezakonje njegovo, i zemlja æe ustati na nj.

Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —

28 Otiæi æe ljetina doma njegova, rastoèiæe se u dan gnjeva njegova.

урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.

29 To je dio od Boga èovjeku bezbožnomu i našljedstvo od Boga za besjedu njegovu.

Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“