Jov 19

1 A Jov odgovori i reèe:

А Йов відповів та й сказав:

2 Dokle æete muèiti dušu moju i satirati me rijeèima?

„Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?

3 Veæ ste me deset puta naružili; nije vas stid što tako navaljujete na me?

Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!

4 Ali ako sam doista pogriješio, pogrješka æe moja ostati kod mene.

Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.

5 Ako li se još hoæete da dižete na me i da me korite mojom sramotom,

Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?

6 Onda znajte da me je Bog oborio i mrežu svoju razapeo oko mene.

Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!

7 Eto, vièem na nepravdu, ali se ne slušam; vapijem, ali nema suda.

Ось „ґвалт!“я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!

8 Zagradio je put moj da ne mogu proæi; na staze moje metnuo je mrak.

Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!

9 Svukao je s mene slavu moju i skinuo vijenac s glave moje.

Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!

10 Porušio me je otsvuda, da me nema; i kao drvo išèupao je nadanje moje.

Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.

11 Raspalio se na me gnjev njegov, i uzeo me je meðu neprijatelje svoje.

І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:

12 Vojske njegove doðoše sve zajedno i nasuše sebi put k meni, i stadoše u oko okolo šatora mojega.

полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.

13 Braæu moju udaljio je od mene, i znanci moji tuðe se od mene.

Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,

14 Bližnji moji ostaviše me, i znanci moji zaboraviše me.

мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.

15 Domašnji moji i moje sluškinje gledaju me kao tuðina; stranac sam u oèima njihovijem.

Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.

16 Zovem slugu svojega, a on se ne odziva, a molim ga ustima svojim.

Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.

17 Dah je moj mrzak ženi mojoj, a preklinjem je sinovima utrobe svoje.

Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.

18 Ni djeca ne haju za me; kad ustanem, ruže me.

Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.

19 Mrzak sam svjema najvjernijim svojim, i koje ljubljah postaše mi protivnici.

Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.

20 Za kožu moju kao za meso moje prionuše kosti moje; jedva osta koža oko zuba mojih.

До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.

21 Smilujte se na me, smilujte se na me, prijatelji moji, jer se ruka Božija dotakla mene.

Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!

22 Zašto me gonite kao Bog, i mesa mojega ne možete da se nasitite?

Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?

23 O kad bi se napisale rijeèi moje! kad bi se stavile u knjigu!

О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,

24 Pisaljkom gvozdenom i olovom na kamenu za vjeèni spomen kad bi se urezale!

коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!

25 Ali znam da je živ moj iskupitelj, i na pošljedak da æe stati nad prahom.

Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху

26 I ako se ova koža moja i rašèini, opet æu u tijelu svom vidjeti Boga.

цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,

27 Ja isti vidjeæu ga, i oèi moje gledaæe ga, a ne drugi. A bubrega mojih nestaje u meni.

сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!

28 Nego bi trebalo da reèete: zašto ga gonimo? kad je korijen besjede u meni.

Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“

29 Bojte se maèa; jer je maè osveta za bezakonje; i znajte da ima sud.

то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“