Isaija 3

1 Jer gle, Gospod, Gospod nad vojskama uzeæe Jerusalimu i Judi potporu i pomoæ, svaku potporu u hljebu i svaku potporu u vodi,

Бо Госпо́дь ось, Господь Савао́т візьме з Єрусали́му й з Юдеї підпо́ру й опо́ру: усяку підпо́ру від хліба, і всяку підпо́ру води,

2 Junaka i vojnika, sudiju i proroka, i mudarca i starca,

ли́царя та вояка́, суддю та пророка, і чарівника́ та старо́го,

3 Pedesetnika i ugledna èovjeka, i savjetnika i vješta umjetnika i èovjeka rjeèita.

п'ятдеся́тника та родови́того, і радника, і в мисте́цтві премудрого, і в закля́ттях умі́лого, —

4 I daæu im knezove mladiæe, i djeca æe im biti gospodari.

і за прави́телів дам юнакі́в, і дітваки́ запанують над ними!

5 I èiniæe silu u narodu jedan drugome i svaki bližnjemu svojemu; dijete æe ustajati na starca i nepošten èovjek na poštena.

І буде чави́ти наро́д один о́дного, і кожен свого бли́жнього! Повстане хлопча́к на старо́го, а легковажений на поважа́ного.

6 I èovjek æe uhvatiti brata svojega iz kuæe oca svojega govoreæi: imaš haljinu, budi nam knez, ovaj rasap neka je pod tvojom rukom.

Бо схо́пить брат брата свого́ в домі батька свого та й скаже: „Ти маєш оде́жу, то будь нашим прави́телем, і під рукою твоєю хай буде руї́на оця“!

7 A on æe se zakleti u onaj dan govoreæi: neæu biti ljekar, niti imam kod kuæe hljeba ni haljine, ne postavljajte me knezom narodu.

Того дня він піді́йме свій голос та й скаже: „Не бу́ду я ра́ни обв'я́зувати вам, бо в домі моєму немає ні хліба, ні о́дягу, — не настановля́йте мене за прави́теля люду“!

8 Jer se obori Jerusalim i Juda pade, jer se jezik njihov i djela njihova protive Gospodu da draže oèi slave njegove.

Бо рухнув Єрусалим, і впала Юде́я, бо їхній язик та їхній чин — проти Господа, щоб упе́ртими бути оча́м Його слави.

9 Što se vidi na licu njihovu svjedoèi na njih, razglašuju grijeh svoj kao Sodom, ne taje; teško duši njihovoj! jer sami sebi èine zlo.

Проти них свідчить ви́раз лиця їхнього, а гріх свій вони виявля́ють, немов той Содо́м, не пере́чать. Горе їхній душі, бо вчинили вони собі зло!

10 Recite pravedniku da æe mu dobro biti, jer æe jesti plod od djela svojih.

Скажіте про праведного: Буде до́бре йому, бо вони споживу́ть плід учи́нків своїх.

11 Teško bezbožniku! zlo æe mu biti, jer æe mu se naplatiti ruke njegove.

Та горе безбожному, зле, бо йому́ буде зро́блений чин його рук!

12 Narodu mojemu èine silu djeca, i žene su im gospodari. Narode moj! koji te vode, zavode te, i kvare put hoda tvojega.

Наро́д Мій, — діти́ська його утиска́ють, а жінки́ мають го́ру над ним... Наро́де ти Мій, — твої провідники́ вчинили блудя́чим тебе, і дорогу стежо́к твоїх сплу́тали!

13 Ustaje Gospod na parbu, stoji da sudi narodima.

Госпо́дь став на прю, і стоїть, щоб судити наро́ди.

14 Gospod æe doæi na sud sa starješinama naroda svojega i s knezovima njegovijem, jer vi potrste vinograd, grabež od siromaha u vašim je kuæama.

Господь іде на суд, щоб судитись з старши́ми наро́ду Свого́ та з вождя́ми його́: „Ви виногра́дника зни́щили, грабу́нок з убогого — в ваших дома́х!

15 Zašto gazite narod moj i lice siromasima satirete? govori Gospod, Gospod nad vojskama.

Що це сталося вам, що наро́д Мій ви гно́бите та утискаєте вбогих?“Так говорить Госпо́дь, Бог Савао́т.

16 Još govori Gospod: što se poniješe kæeri Sionske i idu opružena vrata i namigujuæi oèima, sitno koraèaju i zvekeæu nogama,

І промовив Господь: Зате, що до́чки Сіонські загорді́ли, і ходять витягненоши́ї, і морга́ють очима, і все ходять дрібни́ми кро́чками, і дзвонять спря́жками на ногах своїх,

17 Zato æe Gospod uèiniti da oæelavi tjeme kæerima Sionskim, i otkriæe Gospod golotinju njihovu.

тому вчи́нить Господь ті́м'я Сіонських дочо́к паршивим, і їхній сором обнажить Господь!

18 Tada æe Gospod skinuti nakit s obuæe i vezove i mjeseèiæe,

Того дня поскидає Господь окра́су спря́жок на їхніх ногах, і чі́льця, і місяці,

19 Nizove i lanèiæe i trepetljike,

сережки, нараме́нники, і серпа́нки,

20 Ukosnike i podveze i pojase i stakalca mirisna i oboce,

і заво́ї, і ланцюжки́ на ногах, і пояски́, і пляшечки́ з па́хощами, і чарівни́чі при́віски,

21 Prstene i poèeonike,

персні, і сережки носові́,

22 Sveèane haljine i ogrtaèe i prijevjese i toboce,

чудо́ві убра́ння, і окриття́, і намітки та торби,

23 I ogledala i košuljice i oglavlja i pokrivala.

дзеркала́ й льняні хито́ни та турба́ни, і прозо́рі покрива́ла.

24 I mjesto mirisa biæe smrad, i mjesto pojasa raspojasina, mjesto pletenica æela, mjesto širokih skuta pripasana vreæa, i mjesto ljepote ogorjelina.

І ста́неться, замість бальза́му — смо́рід буде, і замість по́яса — шнур, а замість мисте́цько укла́дених кучерів — ли́сина, і замість хито́на цінно́го — вере́та з паско́м, а замість краси́ — спалени́на!

25 Tvoji æe ljudi pasti od maèa i junaci tvoji u ratu.

Попа́дають му́жі твої від меча́, а лица́рство твоє — на війні, —

26 I tužiæe i plakaæe vrata njegova, a on æe pust ležati na zemlji.

і бу́дуть стогна́ти та пла́кати воро́та її, і буде спусто́шена, й сяде на землю Сіонська дочка́.