2 Samuelova 22
1 I izgovori David Gospodu rijeèi ove pjesme, kad ga izbavi Gospod iz ruku svijeh neprijatelja njegovijeh i iz ruke Saulove;
І промовив Давид до Господа слова́ оцієї пісні того дня, як Господь урятува́в був його з руки́ всіх його ворогів та з доло́ні Саулової,
2 I reèe: Gospod je moja stijena i grad moj i izbavitelj moj.
та й сказав: „Госпо́дь моя ске́ля й тверди́ня моя, і для мене Спаси́тель Він мій!
3 Bog je stijena moja, u njega æu se uzdati, štit moj i rog spasenja mojega, zaklon moj i utoèište moje, spasitelj moj, koji me izbavlja od sile.
Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасі́ння мого́, Він ба́шта моя та моє пристано́вище! Спаси́телю мій, — Ти врятуєш мене від наси́лля!
4 Prizivljem Gospoda, kojega valja hvaliti, i opraštam se neprijatelja svojih.
Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
5 Jer obuzeše me smrtni bolovi, potoci nevaljalijeh ljudi uplašiše me.
Бо хви́лі смерте́льні мене оточи́ли, потоки велійяа́ла лякають мене.
Тене́та шео́лу мене оточи́ли, а па́стки смерте́льні мене попере́дили! (Sheol h7585)
7 U tjeskobi svojoj prizvah Gospoda, i k Bogu svojemu povikah, on èu iz dvora svojega glas moj, i vika moja doðe mu do ušiju.
В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого́ я вола́ю, — І Він почує мій голос із храму Свого́, і в ушах Його — зойк мій.
8 Zatrese se i pokoleba se zemlja, temelji nebesima zadrmaše se i pomjeriše se, jer se on razgnjevi.
Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву!
9 Podiže se dim iz nozdara njegovijeh i iz usta njegovijeh oganj koji proždire, živo ugljevlje otskakaše od njega.
Із ні́здер Його бу́хнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, запаливсь жар від Нього!
10 Savi nebesa i siðe; a mrak bijaše pod nogama njegovijem.
Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його.
11 I sjede na heruvima i poletje, i pokaza se na krilima vjetrnijem.
Усівся Він на херуви́ма — й летів, і явився на ві́тряних кри́лах.
12 Od mraka naèini oko sebe šator, od mraènijeh voda, oblaka vazdušnijeh.
А навколо Себе поклав те́мряву, мов куріні́, збір води, густі хмари висо́кі.
13 Od sijevanja pred njim goraše živo ugljevlje.
Від бли́ску, що був перед Ним, запали́лось вугі́лля горю́че.
14 Zagrmje s nebesa Gospod, i višnji pusti glas svoj.
Госпо́дь загримів у небеса́х, і Свій голос Всевишній подав.
15 Pusti strijele svoje, i razmetnu ih; munje, i razasu ih.
Він послав Свої стріли та їх розпоро́шив, послав бли́скавку й їх побенте́жив.
16 Pokazaše se dubine morske, i otkriše se temelji vasiljenoj od prijetnje Gospodnje, od dihanja duha iz nozdara njegovijeh.
І показа́лися рі́чища во́дні, і відкрились основи вселе́нної, — від сва́ру Твойо́го, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Його.
17 Tada pruži s visine ruku i uhvati me, izvuèe me iz vode velike.
Він послав із високо́сти, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.
18 Izbavi me od neprijatelja mojega silnoga i od mojih nenavidnika, kad bijahu jaèi od mene.
Він мене врятував від мойого поту́жного ворога, від моїх ненави́сників, — бо сильніші від ме́не вони.
19 Ustaše na me u dan nevolje moje, ali mi Gospod bi potpora.
Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м.
20 I izvede me na prostrano mjesto, izbavi me, jer sam mu mio.
І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятува́в, — бо вподо́бав мене!
21 Dade mi Gospod po pravdi mojoj, po èistoti ruku mojih dariva me.
Нехай Господь зробить мені по моїй справедли́вості, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх!
22 Jer se držah putova Gospodnjih, i ne odmetnuh se Boga svojega.
Бо беріг я доро́ги Господні, і від Бога свойо́го я не відступи́в,
23 Nego su svi zakoni njegovi preda mnom, i zapovijesti njegovijeh ne uklanjam od sebe.
бо всі Його при́суди передо мною, постано́ви ж Його́, — не вступлю́ся від них!
24 I bih mu vjeran, i èuvah se od bezakonja svojega.
І був я Йому непоро́чним, і стерігся своєї провини.
25 Dade mi Gospod po pravdi mojoj, po èistoti mojoj pred oèima njegovima.
І Госпо́дь заплатив був мені по моїй справедли́вості, за чистото́ю моє́ю перед очима Його́.
26 Sa svetima postupaš sveto, s èovjekom vjernijem vjerno;
З справедли́вим Ти справедли́во пово́дишся, із чесним — по-че́сному,
27 S èistijem èisto postupaš, a s nevaljalijem nasuprot njemu.
із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лука́вством його́!
28 Jer pomažeš narodu nevoljnom, a na ponosite spuštaš oèi svoje i ponižavaš ih.
І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої — на зухва́лих, яких Ти принижуєш.
29 Ti si vidjelo moje, Gospode, i Gospod prosvjetljuje tamu moju.
Бо світильник Ти, Господи, мій, і осві́тить Господь мою те́мряву!
30 S tobom razbijam vojsku, s Bogom svojim skaèem preko zida.
Бо з Тобою поб'ю́ я ворожого відділа, із Богом своїм проберу́сь через мур!
31 Put je Božji vjeran, rijeè Gospodnja èista. On je štit svjema koji se uzdaju u nj.
Бог — непорочна доро́га Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдається до Ньо́го!
32 Jer ko je Bog osim Gospoda? i ko je stijena osim Boga našega?
Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?
33 Bog je krjepost moja i sila moja, i èini da mi je put bez mane.
Бог — сильне моє пристано́вище, і дорогу мою Непоро́чний вивідував.
34 Daje mi noge kao u jelena, i na visine moje stavlja me.
Він чинить ноги мої, як оле́нячі, і ставить мене на висо́тах моїх,
35 Uèi ruke moje boju, te lome luk mjedeni mišice moje.
Мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
36 Ti mi daješ štit spasenja svojega, i milost tvoja èini me velika.
І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, і чинить великим мене Твоя поміч!
37 Širiš korake moje poda mnom, te se ne omièu gležnji moji.
Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
38 Tjeram neprijatelje svoje, i potirem ih, i ne vraæam se dokle ih ne istrijebim.
Жену́ я своїх ворогів, і повигу́блюю їх, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх!
39 I istrebljujem ih, i obaram ih da ne mogu ustati, nego padaju pod noge moje.
Я їх повигу́блюю й їх потрощу́, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.
40 Jer me ti opasuješ snagom za boj: koji ustanu na me, obaraš ih poda me.
Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
41 Neprijatelja mojih pleæi ti mi obraæaš, i potirem nenavidnike svoje.
Поверну́в Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненави́сників, — й я їх пони́щу!
42 Obziru se, ali nema pomagaèa: vièu ka Gospodu, ali ih ne sluša.
Озирались вони — та немає спаси́теля, кли́кали до Господа — і не відповів їм!
43 Satirem ih kao prah zemaljski, kao blato po ulicama gazim ih i razmeæem.
І я їх зітру́, як той по́рох землі, як болото на ву́лицях — їх розітру́ й розтопчу́ їх!
44 Ti me izbavljaš od bune naroda mojega, èuvaš me da sam glava narodima; narod kojega ne poznavah služi mi.
Ти ж від бунту наро́ду мойо́го мене бережеш, на го́лову лю́ду мене стереже́ш, мені бу́дуть служити наро́ди, яких я й не знав!
45 Tuðini laskaju mi, èujuæi pokoravaju mi se.
Передо мною чужи́нці підле́щуються, на вістку про мене — слухня́ні мені.
46 Tuðini blijede, dršæu u gradovima svojim.
В'януть чужи́нці, і тремтя́ть у тверди́нях своїх.
47 Živ je Gospod, i da je blagoslovena stijena moja. Da se uzvisi Bog, stijena spasenja mojega.
Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесе́ться Бог скелі спасі́ння мого́!
48 Bog, koji mi daje osvetu, i pokorava mi narode,
Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував,
49 Koji me izvodi iz neprijatelja mojih, i podiže me nad one koji ustaju na me, i od èovjeka žestoka izbavlja me.
що рятує мене від моїх ворогі́в, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від насильника!
50 Toga radi hvalim te, Gospode, po narodima, i pojem imenu tvojemu,
Тому́ то хвалю́ Тебе, Господи, серед народів, Іме́нню Твоє́му співаю!
51 Koji slavno izbavljaš cara svojega, i èiniš milost pomazaniku svojemu Davidu i sjemenu njegovu dovijeka.
Ти башта спасі́ння Свойо́го царя, і милість вчиняєш Своєму пома́занцеві, — Давиду й насінню його аж навіки!“
