1 Dnevnika 16

1 I kad donesoše kovèeg Božji, namjestiše ga usred šatora, koji mu razape David; i prinesoše žrtve paljenice i žrtve zahvalne pred Bogom.

І прине́сли вони Божого ковчега, і поставили його в сере́дині скинії, що розтягну́в для нього Давид, і прине́сли цілопа́лення та мирні жертви перед Божим лицем.

2 Potom prinesavši David žrtve paljenice i žrtve zahvalne, blagoslovi narod u ime Gospodnje.

І покінчи́в Давид прино́сити цілопа́лення та мирні же́ртви, та й поблагослови́в наро́д Ім'я́м Господнім.

3 I razdade svijem Izrailjcima, i ljudima i ženama, svakom po jedan hljeb i komad mesa i vrè vina.

І він поділив для всякого Ізраїлевого му́жа, від чоловіка й аж до жінки, кожному по буханце́ві хліба, і по кава́лкові м'яса та по виноградному калаче́ві.

4 Potom postavi pred kovèegom Gospodnjim sluge izmeðu Levita da pominju i slave i hvale Gospoda Boga Izrailjeva:

І він попризна́чував перед Господнім ковчегом із Левитів слу́жачих, щоб вони визнава́ли, і прославляли, і хвалили Господа, Бога Ізраїлевого:

5 Asafa poglavara, a drugoga za njim Zahariju, i Jeila i Semiramota i Jehila i Matatiju i Elijava i Venaju i Ovid-Edoma; i Jeilo udaraše u psaltire i gusle, a Asaf u kimvale,

Асаф був головою, а другий по ньому — Захарій, Єіїл, і Шемірамот, і Хіїл, і Маттітія, і Еліяв, і Беная, і Овед-Едом, і Єіїл — на знаря́ддях цитр та на арфах, а Асаф голосно грав на цимба́лах.

6 A Venaja i Jazilo sveštenici bijahu jednako s trubama pred kovèegom zavjeta Gospodnjega.

А священики Беная та Яхазіїл — на су́рмах, за́вжди перед ковчегом Божого заповіту.

7 U taj dan naredi David prvi put da hvale Gospoda Asaf i braæa njegova:

Того дня, тоді Давид дав уперше псалма на подя́ку Господе́ві через Асафа та братів його:

8 Hvalite Gospoda; glasite ime njegovo; javljajte po narodima djela njegova.

„Дякуйте Господу, кличте Ім'я́ Його, серед наро́дів звіщайте про вчи́нки Його́!

9 Pjevajte mu, slavite ga, kazujte sva èudesa njegova.

Співайте Йому́, грайте Йому́, говоріть про всі чу́да Його!

10 Hvalite se svetijem imenom njegovijem; neka se veseli srce onijeh koji traže Gospoda.

Хваліться святим Його Йме́нням, хай ті́шиться серце шукаючих Господа!

11 Tražite Gospoda i silu njegovu; tražite lice njegovo bez prestanka.

Пошу́куйте Господа й силу Його́, лице Його́ за́вжди шукайте!

12 Pamtite èudesa njegova, koja je uèinio, znake njegove i sudove usta njegovijeh.

Пам'ятайте про чу́да Його, які Він учинив, про озна́ки Його та про при́суди уст Його

13 Sjeme Izrailjevo sluge su njegove, sinovi Jakovljevi izbrani njegovi.

ви, насіння Ізраїля, раба Його, сини Яковові, вибра́нці Його́!

14 On je Gospod Bog naš, po svoj su zemlji sudovi njegovi.

Він — Госпо́дь, Бог наш, по ці́лій землі Його при́суди!

15 Pamtite uvijek zavjet njegov, rijeè koju je dao na tisuæu koljena.

Пам'ятайте наві́ки Його заповіта, слово, яке наказав Він на тисячу ро́дів,

16 Što je zavjetovao Avramu i za što se kleo Isaku,

що склав Він Його з Авраамом, і прися́гу Його — для Ісака.

17 To je postavio Jakovu za zakon i Izrailju za zavjet vjeèni,

І Він поставив його за Зако́на для Якова, Ізра́їлеві — заповітом навіки,

18 Govoreæi: tebi æu dati zemlju Hanansku u našljedni dio.

говорячи: „Дам тобі край ханаа́нський, як наділ спна́дщини для вас!“

19 Tada vas još bijaše malo na broj, bijaše vas malo, i bijaste došljaci.

Тоді їх було невелике число, нечисле́нні були та прихо́дьки на і́ншій землі,

20 Iðahu od naroda do naroda, i iz jednoga carstva k drugomu plemenu.

і від наро́ду ходили вони до наро́ду, і від царства до іншого люду.

21 Ne dade nikomu da im naudi, i karaše za njih careve:

Не дозво́лив ніко́му Він кри́вдити їх, і за них Він царям докоря́в:

22 Ne dirajte u pomazanike moje, i prorocima mojim ne èinite zla.

„Не дото́ркуйтеся до Моїх помаза́нців, а пророкам Моїм не робіте лихо́го!“

23 Pjevaj Gospodu, sva zemljo! javljajte od dana na dan spasenje njegovo.

Господе́ві співайте, вся зе́мле, з дня-на-день сповіщайте спасі́ння Його!

24 Kazujte po narodima slavu njegovu, po svijem plemenima èudesa njegova.

Розповідайте про славу Його між пога́нами, про чу́да Його — між усіма наро́дами.

25 Jer je velik Gospod i valja ga hvaliti veoma; strašniji je od svijeh bogova.

Бо великий Господь і просла́влений ве́льми, і Він найгрізні́ший над бо́гів усіх!

26 Jer su svi bogovi u naroda ništa; a Gospod je nebesa stvorio.

Бо всі бо́ги наро́дів — божки́, а Господь небеса́ сотворив!

27 Slava je i velièanstvo pred njim, sila i radost u stanu njegovu.

Слава та ве́лич — перед лицем Його, сила та радість — на місці Його.

28 Dajte Gospodu, plemena narodna, dajte Gospodu slavu i èast.

Дайте Господу, ро́ди наро́дів, дайте Господу славу та силу,

29 Dajte Gospodu slavu prema imenu njegovu, nosite dare i idite preda nj, poklonite se Gospodu u svetoj krasoti.

дайте Господу славу Йме́ння Його, прино́сьте дарунка й прихо́дьте перед лице Його! Кланяйтеся Господе́ві в вели́ччі святому!

30 Strepi pred njim, sva zemljo; zato je vasiljena tvrda i neæe se pomjestiti.

Перед лицем Його затремти́, уся зе́мле, — бо міцно поста́влений все́світ, щоб не захита́вся!

31 Nek se vesele nebesa i zemlja se raduje; i neka govore po narodima: Gospod caruje.

Хай небо радіє, і хай весели́ться земля, і хай серед наро́дів говорять: „Царю́є Госпо́дь!“

32 Neka pljeska more i što je u njemu; neka skaèe polje i sve što je na njemu.

Нехай гримить море й його повнота́, нехай поле радіє та все, що на ньо́му!

33 Tada neka se raduju drveta šumska pred Gospodom, jer ide da sudi zemlji.

Тоді перед Господнім лицем дере́ва лісні́ заспівають, бо землю судити йде Він.

34 Hvalite Gospoda, jer je dobar, jer je dovijeka milost njegova.

Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосе́рдя!

35 I recite: spasi nas, Bože spasenja našega, i skupi nas i izbavi nas od naroda da slavimo sveto ime tvoje, da se hvalimo tvojom slavom.

І промовте: Спаси нас, о Боже спасі́ння нашого, і збери нас, і нас урятуй від наро́дів, щоб дякувати Йме́нню святому Твоє́му, щоб Твоєю хвалитися славою!

36 Blagosloven Gospod Bog Izrailjev od vijeka i do vijeka. Tada sav narod reèe: amin; i hvališe Gospoda.

Благослове́нний Господь, Бог Ізраїлів, від віку й навіки!“А наро́д увесь сказав: „Амінь“і „Хвала́ Господе́ві!“

37 I ostavi ondje pred kovèegom zavjeta Gospodnjega Asafa i braæu njegovu da služe pred kovèegom bez prestanka kao što treba od dana na dan,

І Давид позоставив там перед ковчегом Господнього заповіту Асафа та братів його, щоб за́вжди служили перед ковчегом, що́ в якій день треба було́,

38 I Ovid-Edoma i braæu njegovu, šezdeset i osam, Ovid-Edoma sina Jedutunova i Osu, da budu vratari;

і Овед-Едома та братів його, шістдеся́т і вісьмо́х; а Овед-Едома, Єдутунового сина, та Хоса — за придве́рних;

39 A Sadoka sveštenika i braæu njegovu sveštenike pred šatorom Gospodnjim na visini u Gavaonu,

а священика Садока та братів його священиків — перед Господнім наметом на па́гірку, що в Ґів'оні,

40 Da prinose žrtve paljenice Gospodu na oltaru za žrtve paljenice bez prestanka jutrom i veèerom, i da èine sve što je napisano u zakonu Gospodnjem što je zapovjedio Izrailju,

щоб прино́сити цілопа́лення для Господа на же́ртівнику цілопа́лення, за́вжди ра́нком та вве́чорі, та на все інше, що написане в Зако́ні Господа, що наказав був Ізраїлеві.

41 I s njima Emana i Jedutuna i druge izabrane, koji biše poimence imenovani da hvale Gospoda, jer je dovijeka milost njegova,

А з ними Геман та Єдутун, та решта ви́браних, що були́ докла́дно зазначені поіменно, щоб „Дякувати Господе́ві, бо навіки Його милосе́рдя!“

42 S njima Emana i Jedutuna, da trube u trube i udaraju u kimvale i u druge sprave muzièke Bogu; a sinove Jedutunove da budu vratari.

А з ними су́рми та цимба́ли для тих, що грають, та знаря́ддя для Божої пісні. А сини Єдутунові — сторожі до брами.

43 Potom se razide sav narod, svak svojoj kuæi, a David se vrati da blagoslovi dom svoj.

І порозхо́дився ввесь народ, кожен до дому свого. А Давид вернувся, щоб поблагословити свій дім.