Исаия 2

1 Слово, которое было в видении к Исаии, сыну Амосову, о Иудее и Иерусалиме.

Слово, що його бачив Іса́я, син Амо́сів, про Юдею та про Єрусалим:

2 И будет в последние дни, гора дома Господня будет поставлена во главу гор и возвысится над холмами, и потекут к ней все народы.

І ста́неться на кінці днів, мі́цно поста́влена буде гора́ дому Господнього на шпилі́ гір, і пі́днята буде вона понад згі́р'я, — і поли́нуть до неї всі люди.

3 И пойдут многие народы и скажут: придите, и взойдем на гору Господню, в дом Бога Иаковлева, и научит Он нас Своим путям и будем ходить по стезям Его; ибо от Сиона выйдет закон, и слово Господне - из Иерусалима.

І пі́дуть числе́нні наро́ди та й скажуть: „Ходіть та збері́мось на го́ру Господню, до дому Бога Якового, і доріг Своїх Він нас навчи́ть, і ми пі́демо стежка́ми Його! Бо ви́йде з Сіону Зако́н, і слово Господнє — з Єрусалиму“.

4 И будет Он судить народы, и обличит многие племена; и перекуют мечи свои на орала, и копья свои - на серпы: не поднимет народ на народ меча, и не будут более учиться воевать.

І Він бу́де судити між лю́дьми, і буде числе́нні наро́ди розсу́джувати. І мечі́ свої перекую́ть вони на лемеші́, а списи́ свої — на серпи́. Не піді́йме меча народ проти наро́ду, і більше не бу́дуть навча́тись війни́!

5 О, дом Иакова! Придите, и будем ходить во свете Господнем.

Доме Яковів, — ідіть, і попросту́ємо в світлі Господньому!

6 Но Ты отринул народ Твой, дом Иакова, потому что они многое переняли от востока: и чародеи у них, как у Филистимлян, и с сынами чужих они в общении.

Бо Ти був покинув наро́да Свого, дім Яковів, — бо по́вні безла́ддя зо схо́ду вони, та ворожби́тів, немов филисти́мляни, і наклада́ють із ді́тьми чужи́нців.

7 И наполнилась земля его серебром и золотом, и нет числа сокровищам его; и наполнилась земля его конями, и нет числа колесницам его;

І напо́внився край його срі́блом та золотом, — і немає кінця́ його ска́рбам. І напо́внився край його кі́ньми, — і немає кінця колесни́цям його́.

8 и наполнилась земля его идолами: они поклоняются делу рук своих, тому, что сделали персты их.

І напо́внився край його і́долами, — він кла́няється ділу рук своїх, тому́, що зробили були́ Його па́льці, —

9 И преклонился человек, и унизился муж, - и Ты не простишь их.

і поклонилась люди́на, і чоловік упокори́вся. А Ти їм не дару́й!

10 Иди в скалу и сокройся в землю от страха Господа и от славы величия Его.

Іди в скелю, і сховайся у по́рох від стра́ху Господнього, і від пишноти́ Його ве́личі!

11 Поникнут гордые взгляды человека, и высокое людское унизится; и один Господь будет высок в тот день.

Горді о́чі люди́ни поникнуть, і буде обни́жена лю́дська високість, — і буде високим Сам тільки Госпо́дь того дня!

12 Ибо грядет день Господа Саваофа на все гордое и высокомерное и на все превознесенное, - и оно будет унижено,

Бо настане день Господа Савао́та на все горде й високе, і на все ви́сунене, — і пони́жене буде воно,

13 и на все кедры Ливанские, высокие и превозносящиеся, и на все дубы Васанские,

і на всі ке́дри лива́нські, високі та ви́сунені, і на всіля́кі баша́нські дуби́,

14 и на все высокие горы, и на все возвышающиеся холмы,

і на всі го́ри високі, і на всі згір'я підне́сені,

15 и на всякую высокую башню, и на всякую крепкую стену,

і на всі ба́шти високі, і на всі му́ри стрімкі,

16 и на все корабли Фарсисские, и на все вожделенные украшения их.

і на всі кораблі із Таршішу, і на все, на що ди́вимося пожадли́во!

17 И падет величие человеческое, и высокое людское унизится; и один Господь будет высок в тот день,

І пони́зиться гордість люди́ни, й обни́жена буде високість люде́й, — і буде високим Сам тільки Госпо́дь того дня,

18 и идолы совсем исчезнут.

а бо́жища зо́всім ми́нуться!

19 И войдут люди в расселины скал и в пропасти земли от страха Господа и от славы величия Его, когда Он восстанет сокрушить землю.

І вони пі́дуть до ске́льних пече́р та до по́роху в ями від стра́ху Господнього і від пишноти́ Його ве́личі, коли при́йде Він о́страх збудити на землі!

20 В тот день человек бросит кротам и летучим мышам серебряных своих идолов и золотых своих идолов, которых сделал себе для поклонения им,

Покине люди́на того дня божкі́в своїх срібних і божкі́в своїх золотих, що собі нароби́ла була́, щоб вклоня́тись крота́м і кажана́м,

21 чтобы войти в ущелья скал и в расселины гор от страха Господа и от славы величия Его, когда Он восстанет сокрушить землю.

щоб піти у пече́ри й розщілини ске́льні від стра́ху Господнього і від слави вели́ччя Його́, коли при́йде Він о́страх збуди́ти на землі!

22 Перестаньте вы надеяться на человека, которого дыхание в ноздрях его, ибо что он значит?

Відки́нься ж собі від люди́ни, що ві́ддих у носі її, бо за́що її поважа́ти?