2 Коринтень 6
1 Ка уний каре лукрэм ымпреунэ ку Думнезеу, вэ сфэтуим сэ фачець аша ка сэ ну фи примит ын задар харул луй Думнезеу.
Помагаючи ж (Йому), благаємо вас, щоб ви марно благодать Божу не приймали.
2 Кэч Ел зиче: „Ла время потривитэ, те-ам аскултат; ын зиуа мынтуирий, те-ам ажутат. Ятэ кэ акум есте время потривитэ; ятэ кэ акум есте зиуа мынтуирий.”
(Бо глаголе: Приятного часу вислухав я тебе, і в день спасення поміг тобі. Ось тепер пора приятна, ось тепер день спасення.)
3 Ной ну дэм нимэнуй ничун прилеж де потикнире, пентру ка служба ноастрэ сэ ну фие дефэйматэ.
Ніякого нї в чому не даємо спотикання, щоб не було ганене служеннє,
4 Чи, ын тоате привинцеле, арэтэм кэ сунтем ниште вредничь служиторь ай луй Думнезеу, прин мултэ рэбдаре, ын неказурь, ын невой, ын стрымторэрь,
а у всьому показуючи себе яко слуг Божих: у великому терпінню, в горю, в нуждах, в тіснотах,
5 ын бэтэй, ын темнице, ын рэскоале, ын остенель, ын вегерь, ын постурь;
в ранах, в темницях, в бучах, у працях, у недосипаннях, у постах,
6 прин курэцие, прин ынцелепчуне, прин ынделунгэ рэбдаре, прин бунэтате, прин Духул Сфынт, принтр-о драгосте непрефэкутэ,
в чистоті, в знанню, в довготерпінню, в добрості, в сьвятому Дусї, в любові нелицемірній,
7 прин кувынтул адевэрулуй, прин путеря луй Думнезеу, прин армеле де ловире ши де апэраре пе каре ле дэ неприхэниря;
в словах правди, в силї Божій, із зброєю праведности в правій і лївій,
8 ын славэ ши ын окарэ, ын ворбире де рэу ши ын ворбире де бине. Сунтем привиць ка ниште ыншелэторь, мэкар кэ спунем адевэрул;
славою і безчестєм, ганьбою і хвалою; яко дуросьвіти, та правдиві;
9 ка ниште некуноскуць, мэкар кэ сунтем бине куноскуць; ка уний каре мурим ши ятэ кэ трэим; ка ниште педепсиць, мэкар кэ ну сунтем оморыць;
яко незнані, та познані; яко вмираючі, і ось ми живі; яко карані, та не повбивані;
10 ка ниште ынтристаць ши тотдяуна сунтем весель; ка ниште сэрачь, ши тотушь ымбогэцим пе мулць; ка неавынд нимик, ши тотушь стэпынинд тоате лукруриле.
яко сумні, а завсїди веселі, яко вбогі, многих же збогачуючі; яко нічого немаючі, а все держучи.
11 Ам дат друмул гурий фацэ де вой, коринтенилор! Ни с-а лэрӂит инима.
Уста наші відкрились до вас, Коринтяне, - серця, наші розпросторились.
12 Вой ну сунтець ла стрымтоаре ын ной; дар инима воастрэ с-а стрынс пентру ной.
Не стіснені ви в нас, а тїснитесь в утробах ваших.
13 Фачеци-не ши вой ла фел: вэ ворбеск ка унор копий ай мей – лэрӂици-вэ ши вой!
Такою ж нагородою (кажу вам, як дїтям) розпросторітесь і ви.
14 Ну вэ ынжугаць ла ун жуг непотривит ку чей некрединчошь. Кэч че легэтурэ есте ынтре неприхэнире ши фэрэделеӂе? Сау кум поате ста ымпреунэ лумина ку ынтунерикул?
Не ходіть у жадному ярмі з невірними, яке бо товаришуваннє праведности і беззаконня, і яка спільність сьвітла з темрявою?
15 Че ынцелеӂере поате фи ынтре Христос ши Белиал? Сау че легэтурэ аре чел крединчос ку чел некрединчос?
Яка ж згода в Христа з Велиялом? або яка часть вірному з невірним?
16 Кум се ымпакэ Темплул луй Думнезеу ку идолий? Кэч ной сунтем Темплул Думнезеулуй челуй виу, кум а зис Думнезеу: „Еу вой локуи ши вой умбла ын мижлокул лор; Еу вой фи Думнезеул лор ши ей вор фи попорул Меу.”
І яка згода церкви Божої з ідолською? бо ви церква Бога живого, яко ж рече Бог: вселю ся в них, і ходити му; і буду їм Бог, а вони будуть менї люде.
17 Де ачея: „Ешиць дин мижлокул лор ши деспэрцици-вэ де ей, зиче Домнул. Ну вэ атинӂець де че есте некурат ши вэ вой прими.
Тимже вийдіть із між них, і відлучіть ся, глаголе Господь, і до нечистого не приторкайтесь; і я прийму вас,
18 Еу вэ вой фи Татэ, ши вой Ымь вець фи фий ши фийче, зиче Домнул Чел Атотпутерник.”
і буду вам за отця, а ви будете менї за синів і дочок, глаголе Господь Вседержитель.
