< Рындоря 15 >

1 Иудеятар дэ Антиохия авиле мануша, савэ ачиле тэ сиклярэ пхралэн: — Кала тумэ на авэна тэ обчинэпэ пав прыпхэнима Моисеехкэрэ, тумэ на фирисарэнапэ.
І, поприходивши деякі з Юдеї, навчали братів: що коли не обріжетесь по звичаю Мойсейовому, не можете спасти ся.
2 Павло и Варнава бут молы допхэнэнас лэнди тай вджянас дэ бари дума. Тунчи Павлости и Варнавасти прыпхэндэ тэ джя дэ Ерусалимо їтханэ койсавэ авэр патякунэ манушэнца тай тэ обдэдумэ кадэва рындо апостолонэнца и пхурэдэрэнца.
Як же почав ся спір і немале змаганнє Павла та Варнави з ними, то постановили, щоб Павел та Варнава і деякі инші з них пійшли до апостолів та старших у Єрусалим ради сього питання.
3 Кхандири пролиджялда лэн, тай вонэ джиле пав Финикия и Самария тай розпхэнэнас котэ, сар наиудея обрисиле Дэвлэстэ. Кадэлэсти фартэ лошыле всавэрэ патякунэ мануша.
Вони ж, послані від церкви, проходили Финикию та Самарию, оповідуючи про наверненнє поган; і зробили великі радощі всїм братам.
4 Дэ Ерусалимо лэн прылиле кхандири, апостолуря тай пхэрэдэра, а вонэ розпхэнда пала вса, со Дэвэл терда лэнгэрэ вастэнца.
Прийшовши ж у Єрусалим, прийняті були від церкви і апостолів і старших, і сповістили про все, що Бог з ними зробив.
5 Нэ патякунэ, савэ сле фарисеенгэрэ стидэмастар, пхэнэнас, со наиудеен трэбуни тэ обчинэ тай тэ прыпхэнэ лэнди, соб тэ джювэн вонэ пав Моисеехкэрэ Упхэнима.
Устали ж деякі з єресї Фарисейської, що увірували, кажучи, що треба обрізати їх та наказати, щоб хоронили закон Мойсеїв.
6 Апостолуря тай пхурэдэра стидэнепэ, соб тэ мишто роздыкхэ кадыя дума.
І зібрались апостоли та старші вглянути в сю річ.
7 Вонэ лунго вряма дэдумэнас пала кода, тунчи Пётро вщиля тай подэня пэхкоро ґласо: — Пхралалэ, сар тумэ джянэн, проджиля бут вряма кодэлэ дивэстар, кала Дэвэл вытидэня всавэрэндар амэндар ман, соб тэ розпхэнав Бахтало Лав наиудеенди, и соб вонэ тэ патян.
Як же постало велике змаганнє, вставши Петр, рече до них: Мужі брати, ви знаєте, що з давніх днїв Бог між нами вибрав мене, щоб через мої уста погане чули слово благовістя, та й увірували.
8 Дэвэл джянэл їлэ манушэнгэрэ, тай Вов дэня допхэнимо, со прылэл и наиудеен, кала бичалда лэнди Свэнто Фано кади ж, сар и амэнди.
І Бог, що знав серця, сьвідкував їм, давши їм Духа сьвятого, як нам,
9 Вов на думисарэл, со амэ фэдэр лэндар, колэсти со патявимаґа жужарда лэнгэрэ їлэ!
і не розріжнив нічого між нами й ними, вірою очистивши серця їх.
10 Сости ж тумэ зумавэн Дэвлэ и тховэн пэ кор сиклярнэнди ґамо, тэ лиджя саво на сля зора и амарэ дадэндэ и амэндэ?
Тепер же чого спокутуєте Бога, щоб наложив ярмо на шию ученикам, котрого нї батьки наші, ні ми не здолїли носити.
11 Амэ патях дэ колэ, со прылах фирисаримо пав мищимо Рае Исусохкоро, кади ж, сар и вонэ.
Нї віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа спасемось, яко ж і вони.
12 Тунчи всавэрэ прыачиле мулком тай ачиле тэ шунэ, сар Варнава и Павло розпхэнэн пала допхэнима тай дывуря, савэ Дэвэл терэлас лэнгэрэ вастэнца машкар наиудеен.
Умовкла ж уся громада, й слухала, як Варнава та Павел оповідували про ознаки та чудеса, що зробив Бог через них між поганами.
13 Кала вонэ вса розпхэндэ, Иаково пхэнда: — Пхралалэ, пошунэн ман!
Як же вмовкли вони, озвав ся Яков, говорячи: Мужі брати, вислухайте мене.
14 Симоно екхатар розпхэнда амэнди, сар Дэвэл перво моло авиля наиудеендэ, соб тэ вытидэ лэндар кодэлэн, ко лашарэла Лэхкоро лав.
Симон оповів, як Бог перше зглянув ся, щоб з поган прийняти людей в імя своє.
15 И кадэлэстэ подлиджянас англунаря, кала пхэнэнас:
З сим сходять ся слова пророчі, яко ж писано:
16 «Тунчи Мэ рисявава тай подваздава катуна Давидохкири, сави тэлэдэня. Вса стерава упалэ, со розпхагляпэ, вортасавава ла,
Після сього знов верну ся, і збудую намет Давидів, що впав, і руїни його збудую знов і поставлю його,
17 соб авэр мануша тай всавэрэ манушэнгэрэ родуля, савэ акхарэнаспэ Мурэ Лавэґа, ачиле тэ родэ Рае. Кади пхэнэл Рай, Саво терэл вса откада,
щоб остальні з людей шукали Господа, і всї народи, на котрих призвано імя моє, глаголе Господь, що робить оце все.
18 со джянэл англунимастар». (aiōn g165)
Звісні од віку Богові всі діла Його. (aiōn g165)
19 Колэсти мэ думисарав, со амэнди на трэбуни тэ тховэ пхаримо пэ наиудеен, савэ обрисявэн Дэвлэстэ.
То ж суджу, що не треба тим докучати, которі від поган обернулись до Бога;
20 Нэ трэбуни тэ искриисарэ лэнди лил, соб вонэ на тэ маґрисарэнпэ стердэ дэвлорэндар, тэ на терэн биладжявимо їрестар, тэ на хан мас затасавдэ хулаимастар тай тэ на пэн рат.
а написати їм, нехай удержують ся від ідолських гидот, та блуду, та давленого, та крови.
21 Колэсти со Упхэнимо Моисеехкоро англунэ родостар розпхэнэн тай динэн кожно суббота дэ всавэрэ синагоги пав всавэрэн форонэн.
Мойсей бо від стародавніх родів має проповідуючих його по городах, і читаний по школах що-суботи.
22 Тунчи апостолуря тай пхурэдэра їтханэ всавиря кхандиряґа прылиле дэ гындо тэ вытидэ манушэн, тай тэ бичалэ лэн дэ Антиохия Павлоґа и Варнаваґа. Вонэ вытидэне Иуда, савэ инте акхарэнас Вар-Савва, тай Сила. Кадэла сле пхурэдэра машкар пхралэн.
Зводили тодї апостоли і старші і вся церква вибраних мужів з між себе післати в Антиохию з Павлом та Варнавою: Юду, названого Варсавою, та Силу, мужів-проводирів мізк братами,
23 Лэнца пэрэдэне кацаво лил: «Пхрала апостолуря тай пхурэдэра, пхралэнди наиудеендар, савэ джювэн дэ Антиохия, Сирия тай Киликия. Тэ авэн бахталэ!
написавши через руки їх так: Апостоли та старші і брати - братам з поган, що в Антиохиї, і Сириї і Киликиї, радуйте ся.
24 Сар доджиля амэндэ дума, со койсавэ амэндар змардэ тумэн годятар пэхкэрэ лавэнца и тховдэ калимо дэ тумарэн їлэн, нэ амэ на пхэнаґас лэнди тэ терэ кади.
Яко ж чули ми, що деякі з між нас вийшовши, потрівожили вас словами і захитали душі ваші, говорячи, щоб обрізувались та хоронили закон, чого ми їм не наказували;
25 Колэсти амэ прылиле дэ гындо тэ вытидэ койсавэн муршэн тай бичалдэ лэн тумэндэ їтханэ амарэ пативалэнца Варнаваґа тай Павлоґа,
то зводилось нам, зібравшим ся однодушне вибраних мужів післати до вас з любими нашими Варнавою та Павлом,
26 савэ отдэн пэхкоро джювимо важ Лав амарэ Рае Исусо Христо.
людьми, що віддавали душі свої за імя Господа нашого Ісуса Христа.
27 Амэ бичалах тумэнди кади ж Иуда тай Сила, соб вонэ розпхэндэ тумэнди кода, со амэ искриисарах.
Післали ми оце Юду та Силу, котрі й самі розкажуть про те словом.
28 Свэнто Фано тай амэ прылиле дэ гындо, соб тэ на тховах пэ тумэн нисаво пхаримо, кацик откада, со трэбуни:
Зводилось бо сьвятому Духу та й нам, ніякої тяготи більш не накладувати вам, опріч сього конечного:
29 Тэ на хан кода, со андэ дэ жэртва стердэ дэвлорэнди и мас затасавдэ хулаимастар, тэ на пэн рат, тэ на терэн биладжявимо їрестар. Сар авэна када тэ терэ, терэна мишто. Тэ авэн састэ!»
щоб удержувались від жертів ідолам, та крови, та давленого, та блуду. Від чого оберегаючи себе, добре робити мете. Бувайте здорові.
30 Бичалдэ джиле дэ Антиохия. Котэ вонэ стидэне кхандири тай пэрэдэне лил.
Послані ж прийшли в Антиохию і, зібравши громаду, подали посланнє.
31 Мануша динэнас лэ тай лошавэнас подрицаримасти.
Прочитавши ж (ті), зраділи від сього потїшення.
32 Иуда тай Сила, савэ сле англунаря, кади ж подрицарэнас пхралэн пэхкэрэ лавэнца дэ патявима.
Юда ж та Сила, будучи самі пророками, многими словами втїшали братів і утверджували.
33 Вонэ сле котэ койсави вряма тай пхрала бахтаґа отмукле лэн кодэлэндэ, ко лэн бичалда.
Пробувши ж (там якийсь) час, відпущені були з упокоєм од братів до апостолів.
Зводив же Сила зостатись там.
35 Павло тай Варнава ачилепэ дэ Антиохия, тев вонэ аврэ бутэ пхралэнца сиклярэнас Раехкэрэ лавэсти тай розпхэнэнас Бахтало Лав.
Павел же та Варнава пробували в Антиохиї, навчаючи та благовіствуючи слово Господнє з многими иншими.
36 Проджиля набут вряма, тай Павло пхэнда Варнавасти: — Заджяґа пхралэндэ дэ всавэрэн форонэн, тев амэ дэдумане Раехкоро лав, тай подыкхаґа, сар вонэ джювэн.
По кількох же днях рече Павел до Варнави: Вернувшись одвідаємо братів наших по всіх городах, де проповідували ми слово Господнє, як вони мають ся.
37 Варнава камля тэ лэ пэґа Иоанно, савэ инте акхарэнас Марко.
Варнава ж раяв узяти з собою Йоана, званого Марком.
38 Нэ Павло прылиля дэ гындо, со на трэбуни тэ лэ кодэлэ, ко ачявда лэн дэ Памфилия тай на терэлас лэнца бути.
Павло ж не удостоїв брати з собою того, хто одлучивсь од них з Памфилиї, і не пійшов з ними на діло.
39 Вонэ нисар на допхэндэпэ машкар пэстэ, колэсти розджилепэ. Варнава лиля Марко и вонэ лагле пав пане пэ Кипро.
Постала ж ріжниця, так, що вони розлучились між собою; і Варнава, взявши Марка, поплив у Кипр,
40 Ай Павло вытидэня Сила, и, кала пхрала прэдэне лэн Раехкэрэ мищимасти, джиля дэ дром.
Павел же, вибравши Силу, пійшов, переданий благодатї Божій від братів,
41 Тунчи вов проджялас Сирия тай Киликия, тев подрицарэлас кхандиря дэ патявима.
і проходив Сирию і Киликию, утверджаючи церкви.

< Рындоря 15 >