< مزامیر 88 >

سرود و مزمور بنی قورح برای سالار مغنیان برمحلت لعنوت. قصیده هیمان ازراحی ای یهوه خدای نجات من، شب و روزنزد تو فریاد کرده‌ام. ۱ 1
Пісня. Псалом синів Кореєвих. Керівнику хору. На мотив махалат лаанот. Повчання Гемана-езрахітянина. Господи, Боже мого спасіння, вдень я волаю до Тебе, вночі – я перед Тобою.
دعای من به حضور تو برسد، به ناله من گوش خود را فراگیر. ۲ 2
Нехай молитва моя дійде до Твого обличчя, схили Твоє вухо до крику мого.
زیرا که جان من از بلایا پر شده است وزندگانی‌ام به قبر نزدیک گردیده. (Sheol h7585) ۳ 3
Бо душа моя наситилася стражданнями й життя моє наблизилося до царства смерті. (Sheol h7585)
از فروروندگان به هاویه شمرده شده‌ام و مثل مرد بی‌قوت گشته‌ام. ۴ 4
Мене зараховано до тих, хто спускається до прірви; я став як муж, що не має сили.
در میان مردگان منفرد شده، مثل کشتگان که در قبر خوابیده‌اند، که ایشان را دیگربه یاد نخواهی آورد و از دست تو منقطع شده‌اند. ۵ 5
Я покинутий між мертвими, немов ті убиті, що лежать у могилі, про яких Ти більше не згадуєш і які відкинуті від руки Твоєї.
مرا در هاویه اسفل گذاشته‌ای، در ظلمت درژرفیها. ۶ 6
Ти поклав мене в глибоку прірву, у темні закутки безодні.
خشم تو بر من سنگین شده است و به همه امواج خود مرا مبتلا ساخته‌ای، سلاه. ۷ 7
Твій гнів тяжіє наді мною, і усіма могутніми хвилями Твоїми Ти пригнітив мене. (Села)
آشنایانم را از من دور کرده، و مرا مکروه ایشان گردانیده‌ای محبوس شده، بیرون نمی توانم آمد. ۸ 8
Ти віддалив від мене моїх знайомих, зробив мене огидою для них. Мене замкнуто, і я не можу вийти;
چشمانم از مذلت کاهیده شد. ای خداوند، نزدتو فریاد کرده‌ام تمامی روز. دستهای خود را به تودراز کرده‌ام. ۹ 9
очі мої виснажилися від гніту. Я кликав до Тебе, Господи, щодня, простягав до Тебе свої долоні.
آیا برای مردگان کاری عجیب خواهی کرد؟ مگر مردگان برخاسته، تو را حمد خواهندگفت؟ سلاه. ۱۰ 10
Хіба Ти твориш чудеса для померлих? Чи духи померлих встануть, щоб славити Тебе?
آیا رحمت تو در قبر مذکورخواهد شد؟ و امانت تو در هلاکت؟ ۱۱ 11
Чи буде звіщатися в могилі милість Твоя і вірність Твоя – в безодні Погибелі?
آیا کارعجیب تو در ظلمت اعلام می‌شود و عدالت تودر زمین فراموشی؟ ۱۲ 12
Хіба серед мороку звіщають чудеса Твої і праведність Твою – у землі забуття?
و اما من نزد تو‌ای خداوندفریاد برآورده‌ام و بامدادان دعای من در‌پیش تومی آید. ۱۳ 13
Я ж, Господи, волаю до Тебе, із самого ранку моя молитва йде Тобі назустріч.
‌ای خداوند چرا جان مرا ترک کرده، وروی خود را از من پنهان نموده‌ای. ۱۴ 14
Чому, Господи, Ти цураєшся душі моєї, ховаєш обличчя Твоє від мене?
من مستمندو از طفولیت مشرف بر موت شده‌ام. ترسهای تورا متحمل شده، متحیر گردیده‌ام. ۱۵ 15
Від юності своєї я пригнічений і виснажений, знесилився, несучи тягар жахів Твоїх.
حدت خشم تو بر من گذشته است و خوف های تو مراهلاک ساخته. ۱۶ 16
Твоя лють пройшла наді мною, жахи Твої знесилили мене.
مثل آب دور مرا گرفته است تمامی روز و مرا از هر سو احاطه نموده. ۱۷ 17
Вони, як вода, оточують мене цілий день, разом облягають мене.
یاران و دوستان را از من دور کرده‌ای و آشنایانم را در تاریکی. ۱۸ 18
Ти віддалив від мене приятеля й друга, темні закутки [стали] моїми знайомими.

< مزامیر 88 >