< مزامیر 38 >
مزمور داود برای تذکر ای خداوند مرا در غضب خود توبیخ منما و در خشم خویش تادیبم مفرما. | ۱ 1 |
Псалом Давидів. На па́м'ятку. Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді,
زیرا که تیرهای تو در من فرو رفته و دست تو برمن فرود آمده است. | ۲ 2 |
бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене,
در جسد من بهسبب غضب تو صحتی نیست و در استخوانهایم بهسبب خطای خودم سلامتی نی. | ۳ 3 |
Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх,
زیرا گناهانم از سرم گذشته است. مثل بارگران از طاقتم سنگین ترشده. | ۴ 4 |
бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,
جراحات من متعفن و مقروح شده است، بهسبب حماقت من. | ۵ 5 |
смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї.
به خود میپیچم وبی نهایت منحنی شدهام. تمامی روز ماتمکنان تردد میکنم. | ۶ 6 |
Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й,
زیرا کمر من از سوزش پر شده است و در جسد من صحتی نیست. | ۷ 7 |
бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця.
من بیحس و بینهایت کوفته شدهام و از فغان دل خود نعره میزنم. | ۸ 8 |
Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого.
ای خداوند تمامی آرزوی من در مد نظر تواست و ناله های من از تو مخفی نمی باشد. | ۹ 9 |
Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе.
دل من میطپد و قوتم از من رفته است و نور چشمانم نیز با من نیست. | ۱۰ 10 |
Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.
دوستان و رفیقانم از بلای من برکنار میایستند و خویشان من دور ایستادهاند. | ۱۱ 11 |
Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль.
آنانی که قصد جانم دارند دام میگسترند و بداندیشانم سخنان فتنه انگیز میگویند و تمام روزحیله را تفکر میکنند. | ۱۲ 12 |
Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве!
و اما من مثل کر نمی شنوم. مانند گنگم که دهان خود را باز نکند. | ۱۳ 13 |
А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває.
و مثل کسی گردیدهام که نمی شنود و کسیکه در زبانش حجتی نباشد. | ۱۴ 14 |
I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має,
زیرا کهای خداوند انتظار تو را میکشم. توای یهوه خدایم جواب خواهی داد. | ۱۵ 15 |
бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій!
چونکه گفتهام مبادا بر من شادی نمایند و چون پایم بلغزد بر من تکبر کنند. | ۱۶ 16 |
Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“
زیرا که برای افتادن نصب شدهام ودرد من همیشه پیش روی من است. | ۱۷ 17 |
Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
زیرا گناه خود را اخبار مینمایم و از خطای خود غمگین هستم. | ۱۸ 18 |
бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я!
اما دشمنانم زنده و زورآوراند و آنانی که بیسبب بر من بغض مینمایند بسیاراند. | ۱۹ 19 |
А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други.
وآنانی که به عوض نیکی به من بدی میرسانند. برمن عداوت میورزند زیرا نیکویی را پیروی میکنم. | ۲۰ 20 |
Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром.
ای خداوند مرا ترک منما. ای خدای من از من دور مباش. | ۲۱ 21 |
Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
و برای اعانت من تعجیل فرماای خداوندی که نجات من هستی. | ۲۲ 22 |
поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє!