< مزامیر 38 >

مزمور داود برای تذکر ای خداوند مرا در غضب خود توبیخ منما و در خشم خویش تادیبم مفرما. ۱ 1
Псалом Давидів. На па́м'ятку. Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді,
زیرا که تیرهای تو در من فرو رفته و دست تو برمن فرود آمده است. ۲ 2
бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене,
در جسد من به‌سبب غضب تو صحتی نیست و در استخوانهایم به‌سبب خطای خودم سلامتی نی. ۳ 3
Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх,
زیرا گناهانم از سرم گذشته است. مثل بارگران از طاقتم سنگین ترشده. ۴ 4
бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,
جراحات من متعفن و مقروح شده است، به‌سبب حماقت من. ۵ 5
смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї.
به خود می‌پیچم وبی نهایت منحنی شده‌ام. تمامی روز ماتم‌کنان تردد می‌کنم. ۶ 6
Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й,
زیرا کمر من از سوزش پر شده است و در جسد من صحتی نیست. ۷ 7
бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця.
من بی‌حس و بی‌نهایت کوفته شده‌ام و از فغان دل خود نعره می‌زنم. ۸ 8
Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого.
‌ای خداوند تمامی آرزوی من در مد نظر تواست و ناله های من از تو مخفی نمی باشد. ۹ 9
Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе.
دل من می‌طپد و قوتم از من رفته است و نور چشمانم نیز با من نیست. ۱۰ 10
Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.
دوستان و رفیقانم از بلای من برکنار می‌ایستند و خویشان من دور ایستاده‌اند. ۱۱ 11
Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль.
آنانی که قصد جانم دارند دام می‌گسترند و بداندیشانم سخنان فتنه انگیز می‌گویند و تمام روزحیله را تفکر می‌کنند. ۱۲ 12
Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве!
و اما من مثل کر نمی شنوم. مانند گنگم که دهان خود را باز نکند. ۱۳ 13
А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває.
و مثل کسی گردیده‌ام که نمی شنود و کسی‌که در زبانش حجتی نباشد. ۱۴ 14
I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має,
زیرا که‌ای خداوند انتظار تو را می‌کشم. تو‌ای یهوه خدایم جواب خواهی داد. ۱۵ 15
бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій!
چونکه گفته‌ام مبادا بر من شادی نمایند و چون پایم بلغزد بر من تکبر کنند. ۱۶ 16
Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“
زیرا که برای افتادن نصب شده‌ام ودرد من همیشه پیش روی من است. ۱۷ 17
Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
زیرا گناه خود را اخبار می‌نمایم و از خطای خود غمگین هستم. ۱۸ 18
бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я!
اما دشمنانم زنده و زورآوراند و آنانی که بی‌سبب بر من بغض می‌نمایند بسیاراند. ۱۹ 19
А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други.
وآنانی که به عوض نیکی به من بدی می‌رسانند. برمن عداوت می‌ورزند زیرا نیکویی را پیروی می‌کنم. ۲۰ 20
Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром.
‌ای خداوند مرا ترک منما. ای خدای من از من دور مباش. ۲۱ 21
Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
و برای اعانت من تعجیل فرما‌ای خداوندی که نجات من هستی. ۲۲ 22
поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє!

< مزامیر 38 >