< مزامیر 22 >

برای سالار مغنیان بر غزاله صبح. مزمور داود ای خدای من، ای خدای من، چرا مراترک کرده‌ای و از نجات من و سخنان فریادم دور هستی؟ ۱ 1
Для дириґента хору. На спів: „Ланя зорі́ досві́тньої“. Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого!
‌ای خدای من در روز می خوانم و مرا اجابت نمی کنی. در شب نیز و مراخاموشی نیست. ۲ 2
Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені!
و اما تو قدوس هستی، ای که بر تسبیحات اسرائیل نشسته‌ای. ۳ 3
Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!
پدران ما بر توتوکل داشتند. بر تو توکل داشتند و ایشان راخلاصی دادی. ۴ 4
На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх.
نزد تو فریاد برآوردند و رهایی یافتند. بر تو توکل داشتند، پس خجل نشدند. ۵ 5
До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились.
و اما من کرم هستم و انسان نی. عار آدمیان هستم و حقیر شمرده شده قوم. ۶ 6
А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді.
هرکه مرا بیند به من استهزا می‌کند. لبهای خود را باز می‌کنند وسرهای خود را می‌جنبانند (و می‌گویند): ۷ 7
Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють!
«برخداوند توکل کن پس او را خلاصی بدهد. او رابرهاند چونکه به وی رغبت می‌دارد.» ۸ 8
„Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“
زیرا که تومرا از شکم بیرون آوردی؛ وقتی که بر آغوش مادر خود بودم مرا مطمئن ساختی. ۹ 9
Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї!
از رحم برتو انداخته شدم. از شکم مادرم خدای من توهستی. ۱۰ 10
На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог!
از من دور مباش زیرا تنگی نزدیک است. و کسی نیست که مدد کند. ۱۱ 11
Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́!
گاوان نربسیار دور مرا گرفته‌اند. زورمندان باشان مرااحاطه کرده‌اند. ۱۲ 12
Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене,
دهان خود را بر من باز کردند، مثل شیر درنده غران. ۱۳ 13
на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть!
مثل آب ریخته شده‌ام. وهمه استخوانهایم از هم گسیخته. دلم مثل موم گردیده، در میان احشایم گداخته شده است. ۱۴ 14
Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі.
قوت من مثل سفال خشک شده و زبانم به کامم چسبیده. و مرا به خاک موت نهاده‌ای. ۱۵ 15
Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене.
زیراسگان دور مرا گرفته‌اند. جماعت اشرار مرا احاطه کرده، دستها و پایهای مرا سفته‌اند. ۱۶ 16
Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої.
همه استخوانهای خود را می‌شمارم. ایشان به من چشم دوخته، می‌نگرند. ۱۷ 17
Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!
رخت مرا در میان خود تقسیم کردند. و بر لباس من قرعه انداختند. ۱۸ 18
Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.
اما تو‌ای خداوند دور مباش. ای قوت من برای نصرت من شتاب کن. ۱۹ 19
А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну!
جان مرا از شمشیرخلاص کن. و یگانه مرا از دست سگان. ۲۰ 20
Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса!
مرا ازدهان شیر خلاصی ده. ای که از میان شاخهای گاووحشی مرا اجابت کرده‌ای. ۲۱ 21
Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів.
نام تو را به برادران خود اعلام خواهم کرد. در میان جماعت تو راتسبیح خواهم خواند. ۲۲ 22
Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру!
‌ای ترسندگان خداوند او را حمد گویید. تمام ذریت یعقوب او را تمجید نمایید. و جمیع ذریت اسرائیل از وی بترسید. ۲۳ 23
Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,
زیرا مسکنت مسکین را حقیر و خوار نشمرده، و روی خود رااز او نپوشانیده است. و چون نزد وی فریاد برآورداو را اجابت فرمود. ۲۴ 24
бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го!
تسبیح من در جماعت بزرگ از تو است. نذرهای خود را به حضورترسندگانت ادا خواهم نمود. ۲۵ 25
Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, —
حلیمان غذاخورده، سیر خواهند شد. و طالبان خداوند او راتسبیح خواهند خواند. و دلهای شما زیست خواهد کرد تا ابدالاباد. ۲۶ 26
будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!
جمیع کرانه های زمین متذکر شده، بسوی خداوند بازگشت خواهندنمود. و همه قبایل امت‌ها به حضور تو سجده خواهند کرد. ۲۷ 27
Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів,
زیرا سلطنت از آن خداونداست. و او بر امت‌ها مسلط است. ۲۸ 28
бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами!
همه متمولان زمین غذا خورده، سجده خواهند کرد. وبه حضور وی هر‌که به خاک فرو می‌رود رکوع خواهد نمود. و کسی جان خود را زنده نخواهدساخت. ۲۹ 29
Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти!
ذریتی او را عبادت خواهند کرد ودرباره خداوند طبقه بعد را اخبار خواهند نمود. ۳۰ 30
Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа.
ایشان خواهند آمد و از عدالت او خبرخواهند داد، قومی را که متولد خواهند شد که اواین کار کرده است. ۳۱ 31
При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив!

< مزامیر 22 >