< امثال 18 >

می باشد، و به هر حکمت صحیح مجادله می‌کند. ۱ 1
Примхли́вий шукає сваволі, стає проти всього розумного.
احمق از فطانت مسرور نمی شود، مگر تاآنکه عقل خود را ظاهر سازد. ۲ 2
Нерозумний не хоче навчатися, а тільки свій ум показати.
هنگامی که شریر می‌آید، حقارت هم می‌آید، و با اهانت، خجالت می‌رسد. ۳ 3
З прихо́дом безбожного й га́ньба приходить, а з легкова́женням — сором.
سخنان دهان انسان آب عمیق است، وچشمه حکمت، نهر جاری است. ۴ 4
Слова́ уст люди́ни — глибока вода, джерело премудрости — бризкотли́вий поті́к.
طرفداری شریران برای منحرف ساختن داوری عادلان نیکو نیست. ۵ 5
Не добре вважа́ти на обличчя безбожного, щоб праведного повалити на суді.
لبهای احمق به منازعه داخل می‌شود، ودهانش برای ضربها صدا می‌زند. ۶ 6
Уста́ нерозумного тя́гнуть до сварки, а слова́ його кличуть бійки́.
دهان احمق هلاکت وی است، و لبهایش برای جان خودش دام است. ۷ 7
Язик нерозумного — загибіль для нього, а уста його — то тене́та на душу його.
سخنان نمام مثل لقمه های شیرین است، و به عمق شکم فرو می‌رود. ۸ 8
Слова обмо́вника — мов ті присма́ки, і вони сходять у нутро утро́би.
او نیز که در کار خود اهمال می‌کند برادرهلاک کننده است. ۹ 9
Теж недбалий у праці своїй — то брат марнотра́тнику.
اسم خداوند برج حصین است که مرد عادل در آن می‌دود و ایمن می‌باشد. ۱۰ 10
Господнє Ім'я́ — сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний.
توانگری شخص دولتمند شهر محکم اواست، و در تصور وی مثل حصار بلند است. ۱۱ 11
Маєток багатому — місто тверди́нне його, і немов міцний мур ув уяві його.
پیش از شکستگی، دل انسان متکبرمی گردد، و تواضع مقدمه عزت است. ۱۲ 12
Перед загибіллю серце люди́ни висо́ко несеться, перед славою ж — скромність.
هر‌که سخنی را قبل از شنیدنش جواب دهد برای وی حماقت و عار می‌باشد. ۱۳ 13
Хто відповідає на слово, ще поки почув, — то глупо́та та сором йому!
روح انسان بیماری او را متحمل می‌شود، اما روح شکسته را کیست که متحمل آن بشود. ۱۴ 14
Дух дійсного мужа вино́сить терпі́ння своє, а духа приби́того хто піднесе́?
دل مرد فهیم معرفت را تحصیل می‌کند، وگوش حکیمان معرفت را می‌طلبد. ۱۵ 15
Серце розумне знання́ набуває, і вухо премудрих шукає знання́.
هدیه شخص، از برایش وسعت پیدامی کند و او را به حضور بزرگان می‌رساند. ۱۶ 16
Дару́нок люди́ни виводить із у́тиску, і провадить її до великих людей.
هر‌که در دعوی خود اول آید صادق می‌نماید، اما حریفش می‌آید و او را می‌آزماید. ۱۷ 17
Перший у сварці своїй уважає себе справедливим, але при́йде противник його та й дослі́дить його.
قرعه نزاعها را ساکت می‌نماید و زورآوران را از هم جدا می‌کند. ۱۸ 18
Жереб перериває сварки́, та відділює сильних один від одно́го.
برادر رنجیده از شهر قوی سختتر است، ومنازعت با او مثل پشت بندهای قصر است. ۱۹ 19
Розлючений брат протиставиться більше за місто тверди́нне, а сварки́, — немов за́суви за́мку.
دل آدمی از میوه دهانش پر می‌شود و ازمحصول لبهایش، سیر می‌گردد. ۲۰ 20
Із плоду уст люди́ни наси́чується її шлунок, вона наси́чується плодом уст своїх.
موت و حیات در قدرت زبان است، و آنانی که آن را دوست می‌دارند میوه‌اش را خواهندخورد. ۲۱ 21
Смерть та життя — у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає.
هر‌که زوجه‌ای یابد چیز نیکو یافته است، ورضامندی خداوند را تحصیل کرده است. ۲۲ 22
Хто жінку чесно́тну знайшов, знайшов той добро́, і милість отримав від Господа.
مرد فقیر به تضرع تکلم می‌کند، اما شخص دولتمند به سختی جواب می‌دهد. ۲۳ 23
Убогий говорить блага́льно, багатий же відповідає зухва́ло.
کسی‌که دوستان بسیار دارد خویشتن راهلاک می‌کند، اما دوستی هست که از برادرچسبنده تر می‌باشد. ۲۴ 24
Є товариші на розбиття́, та є й при́ятель, більше від брата прив'я́заний.

< امثال 18 >