< ایّوب 39 >
«آیا وقت زاییدن بز کوهی را میدانی؟ یا زمان وضع حمل آهو را نشان میدهی؟ | ۱ 1 |
Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
آیا ماههایی را که کامل میسازندحساب توانی کرد؟ یا زمان زاییدن آنهارامی دانی؟ | ۲ 2 |
Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
خم شده، بچه های خود را میزایند واز دردهای خود فارغ میشوند. | ۳ 3 |
коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
بچه های آنهاقوی شده، در بیابان نمو میکنند، میروند و نزدآنها برنمی گردند. | ۴ 4 |
Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
کیست که خر وحشی را رهاکرده، آزاد ساخت. و کیست که بندهای گورخر راباز نمود. | ۵ 5 |
Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
که من بیابان را خانه او ساختم، وشوره زار را مسکن او گردانیدم. | ۶ 6 |
якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
به غوغای شهراستهزاء میکند و خروش رمه بان را گوش نمی گیرد. | ۷ 7 |
Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
دایره کوهها چراگاه او است و هرگونه سبزه را میطلبد. | ۸ 8 |
Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
آیا گاو وحشی راضی شود که تو را خدمت نماید، یا نزد آخور تو منزل گیرد؟ | ۹ 9 |
Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
آیا گاو وحشی را به ریسمانش به شیار توانی بست؟ یا وادیها را از عقب تو مازو خواهد نمود؟ | ۱۰ 10 |
Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
آیا از اینکه قوتش عظیم است بر او اعتمادخواهی کرد؟ و کار خود را به او حواله خواهی نمود؟ | ۱۱ 11 |
Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
آیا براو توکل خواهی کرد که محصولت را باز آورد و آن را به خرمنگاهت جمع کند؟ | ۱۲ 12 |
Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
«بال شترمرغ به شادی متحرک میشود واما پر و بال او مثل لقلق نیست. | ۱۳ 13 |
Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
زیرا که تخمهای خود را به زمین وامی گذارد و بر روی خاک آنها را گرم میکند | ۱۴ 14 |
Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
و فراموش میکند که پا آنها را میافشرد، و وحوش صحرا آنها راپایمال میکنند. | ۱۵ 15 |
і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
با بچه های خود سختی می کند که گویا از آن او نیستند، محنت او باطل است و متاسف نمی شود. | ۱۶ 16 |
Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
زیرا خدا او را ازحکمت محروم ساخته، و از فطانت او را نصیبی نداده است. | ۱۷ 17 |
бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
هنگامی که به بلندی پرواز میکنداسب و سوارش را استهزا مینماید. | ۱۸ 18 |
А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
«آیا تو اسب را قوت داده و گردن او را به یال ملبس گردانیدهای؟ | ۱۹ 19 |
Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
آیا او را مثل ملخ به جست وخیز آوردهای؟ خروش شیهه او مهیب است. | ۲۰ 20 |
Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
در وادی پا زده، از قوت خود وجدمی نماید و به مقابله مسلحان بیرون میرود. | ۲۱ 21 |
Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
برخوف استهزاء کرده، هراسان نمی شود، و از دم شمشیر برنمی گردد. | ۲۲ 22 |
— сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
ترکش بر او چکچک میکند، و نیزه درخشنده و مزراق | ۲۳ 23 |
хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
با خشم وغیض زمین را مینوردد. و چون کرنا صدا میکندنمی ایستد، | ۲۴ 24 |
Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
وقتی که کرنا نواخته شود هه هه میگوید و جنگ را از دور استشمام میکند، وخروش سرداران و غوغا را. | ۲۵ 25 |
При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
آیا از حکمت توشاهین میپرد؟ و بالهای خود را بطرف جنوب پهن میکند؟ | ۲۶ 26 |
Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
آیا از فرمان تو عقاب صعودمی نماید و آشیانه خود را بهجای بلند میسازد؟ | ۲۷ 27 |
Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
بر صخره ساکن شده، ماوا میسازد. بر صخره تیز و بر ملاذ منیع. | ۲۸ 28 |
На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
از آنجا خوراک خود را به نظر میآورد و چشمانش از دور مینگرد. | ۲۹ 29 |
ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
بچه هایش خون را میمکند و جایی که کشتگانند او آنجا است.» | ۳۰ 30 |
а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.