< ایّوب 39 >

«آیا وقت زاییدن بز کوهی را می‌دانی؟ یا زمان وضع حمل آهو را نشان می‌دهی؟ ۱ 1
Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
آیا ماههایی را که کامل می‌سازندحساب توانی کرد؟ یا زمان زاییدن آنهارامی دانی؟ ۲ 2
Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
خم شده، بچه های خود را می‌زایند واز دردهای خود فارغ می‌شوند. ۳ 3
коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
بچه های آنهاقوی شده، در بیابان نمو می‌کنند، می‌روند و نزدآنها برنمی گردند. ۴ 4
Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
کیست که خر وحشی را رهاکرده، آزاد ساخت. و کیست که بندهای گورخر راباز نمود. ۵ 5
Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
که من بیابان را خانه او ساختم، وشوره زار را مسکن او گردانیدم. ۶ 6
якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
به غوغای شهراستهزاء می‌کند و خروش رمه بان را گوش نمی گیرد. ۷ 7
Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
دایره کوهها چراگاه او است و هرگونه سبزه را می‌طلبد. ۸ 8
Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
آیا گاو وحشی راضی شود که تو را خدمت نماید، یا نزد آخور تو منزل گیرد؟ ۹ 9
Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
آیا گاو وحشی را به ریسمانش به شیار توانی بست؟ یا وادیها را از عقب تو مازو خواهد نمود؟ ۱۰ 10
Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
آیا از اینکه قوتش عظیم است بر او اعتمادخواهی کرد؟ و کار خود را به او حواله خواهی نمود؟ ۱۱ 11
Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
آیا براو توکل خواهی کرد که محصولت را باز آورد و آن را به خرمنگاهت جمع کند؟ ۱۲ 12
Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
«بال شترمرغ به شادی متحرک می‌شود واما پر و بال او مثل لقلق نیست. ۱۳ 13
Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
زیرا که تخمهای خود را به زمین وامی گذارد و بر روی خاک آنها را گرم می‌کند ۱۴ 14
Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
و فراموش می‌کند که پا آنها را می‌افشرد، و وحوش صحرا آنها راپایمال می‌کنند. ۱۵ 15
і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
با بچه های خود سختی می کند که گویا از آن او نیستند، محنت او باطل است و متاسف نمی شود. ۱۶ 16
Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
زیرا خدا او را ازحکمت محروم ساخته، و از فطانت او را نصیبی نداده است. ۱۷ 17
бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
هنگامی که به بلندی پرواز می‌کنداسب و سوارش را استهزا می‌نماید. ۱۸ 18
А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
«آیا تو اسب را قوت داده و گردن او را به یال ملبس گردانیده‌ای؟ ۱۹ 19
Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
آیا او را مثل ملخ به جست وخیز آورده‌ای؟ خروش شیهه او مهیب است. ۲۰ 20
Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
در وادی پا زده، از قوت خود وجدمی نماید و به مقابله مسلحان بیرون می‌رود. ۲۱ 21
Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
برخوف استهزاء کرده، هراسان نمی شود، و از دم شمشیر برنمی گردد. ۲۲ 22
— сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
ترکش بر او چکچک می‌کند، و نیزه درخشنده و مزراق ۲۳ 23
хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
با خشم وغیض زمین را می‌نوردد. و چون کرنا صدا می‌کندنمی ایستد، ۲۴ 24
Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
وقتی که کرنا نواخته شود هه هه می‌گوید و جنگ را از دور استشمام می‌کند، وخروش سرداران و غوغا را. ۲۵ 25
При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
آیا از حکمت توشاهین می‌پرد؟ و بالهای خود را بطرف جنوب پهن می‌کند؟ ۲۶ 26
Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
آیا از فرمان تو عقاب صعودمی نماید و آشیانه خود را به‌جای بلند می‌سازد؟ ۲۷ 27
Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
بر صخره ساکن شده، ماوا می‌سازد. بر صخره تیز و بر ملاذ منیع. ۲۸ 28
На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
از آنجا خوراک خود را به نظر می‌آورد و چشمانش از دور می‌نگرد. ۲۹ 29
ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
بچه هایش خون را می‌مکند و جایی که کشتگانند او آنجا است.» ۳۰ 30
а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.

< ایّوب 39 >