< جامعه 10 >

فاسد می‌سازد، و اندک حماقتی از حکمت و عزت سنگینتر است. ۱ 1
Мертві мухи псують та зашумовують оливу мирова́рника, — так трохи глупо́ти псує мудрість та славу.
دل مرد حکیم بطرف راستش مایل است و دل احمق بطرف چپش. ۲ 2
Серце мудрого тягне право́руч, а серце безумного — ліво́руч.
ونیز چون احمق به راه می‌رود، عقلش ناقص می‌شود و به هر کس می‌گوید که احمق هستم. ۳ 3
Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.
اگر خشم پادشاه بر تو انگیخته شود، مکان خود را ترک منما زیرا که تسلیم، خطایای عظیم را می‌نشاند. ۴ 4
Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, — бо лагі́дність доводить до про́щення навіть великих провин.
بدی‌ای هست که زیر آفتاب دیده‌ام مثل سهوی که از جانب سلطان صادر شود. ۵ 5
Є зло, що я бачив під сонцем, мов по́милка, що повстає від володаря:
جهالت بر مکان های بلند برافراشته می‌شود و دولتمندان در مکان اسفل می‌نشینند. ۶ 6
на великих висо́тах глупо́та буває поста́влена, а багаті сидять у низині́!
غلامان را بر اسبان دیدم و امیران را مثل غلامان بر زمین روان. ۷ 7
Я бачив на ко́нях рабів, князі́ ж пішки ходили, немов ті раби.
آنکه چاه می‌کند در آن می‌افتد و آنکه دیواررا می‌شکافد، مار وی را می‌گزد. ۸ 8
Хто яму копає, той в неї впаде́, а хто валить мура, того га́дина вкусить.
آنکه سنگها رامی کند، از آنها مجروح می‌شود و آنکه درختان رامی برد از آنها در خطر می‌افتد. ۹ 9
Хто зно́сить камі́ння, пора́ниться ним; хто дро́ва рубає, загро́жений ними.
اگر آهن کند باشد و دمش را تیز نکنند بایدقوت زیاده بکار آورد، اما حکمت به جهت کامیابی مفید است. ۱۰ 10
Як залізо ступіє, й хтось ле́за не ви́гострить, той мусить напру́жити свою силу, — та мудрість зара́дить йому!
اگر مار پیش از آنکه افسون کنند بگزد پس افسونگر‌چه فایده دارد؟ ۱۱ 11
Коли вкусить гадюка перед закля́ттям, тоді ворожби́т не потрібний.
سخنان دهان حکیم فیض بخش است، امالبهای احمق خودش را می‌بلعد. ۱۲ 12
Слова́ з уст премудрого — милість, а губи безумного нищать його:
ابتدای سخنان دهانش حماقت است و انتهای گفتارش دیوانگی موذی می‌باشد. ۱۳ 13
поча́ток слів його уст — глупо́та, а кінець його уст — зле шале́нство.
احمق سخنان بسیارمی گوید، اما انسان آنچه را که واقع خواهد شدنمی داند و کیست که او را از آنچه بعد از وی واقع خواهد شد مخبر سازد؟ ۱۴ 14
Нерозумний говорить багато, та не знає люди́на, що́ буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?
محنت احمقان ایشان را خسته می‌سازد چونکه نمی دانند چگونه به شهر باید رفت. ۱۵ 15
Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.
وای بر تو‌ای زمین وقتی که پادشاه تو طفل است و سرورانت صبحگاهان می‌خورند. ۱۶ 16
Горе, кра́ю, тобі, коли цар твій — хлопчи́на, а влади́ки твої спозара́нку їдять!
خوشابحال تو‌ای زمین هنگامی که پادشاه توپسر نجبا است و سرورانت در وقتش برای تقویت می‌خورند و نه برای مستی. ۱۷ 17
Щасливий ти, кра́ю, коли син шляхе́тних у тебе царем, а влади́ки твої своєча́сно їдять, як ті му́жі, а не як п'яни́ці!
از کاهلی سقف خراب می‌شود و از سستی دستها، خانه آب پس می‌دهد. ۱۸ 18
Від лі́нощів ва́литься стеля, а з опу́щення рук тече дах.
بزم به جهت لهو و لعب می‌کنند و شراب زندگانی را شادمان می‌سازد، اما نقره همه‌چیز رامهیا می‌کند. ۱۹ 19
Гости́ну справляють для радощів, і вином весели́ться життя, а за срі́бло все це можна мати.
پادشاه را در فکر خود نیز نفرین مکن ودولتمند را در اطاق خوابگاه خویش لعنت منمازیرا که مرغ هوا آواز تو را خواهد برد و بالدار، امررا شایع خواهد ساخت. ۲۰ 20
Навіть у ду́мці своїй не злосло́в на царя, і в спа́льні своїй не кляни багача́, — небесний бо птах віднесе́ твою мову, а крила́тий розкаже про слово твоє.

< جامعه 10 >