Psalmorum 90
1 Oratio Moysi, hominis Dei. Domine, refugium factus es nobis a generatione in generationem.
Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
2 Priusquam montes fierent, aut formaretur terra et orbis, a sæculo et usque in sæculum tu es, Deus.
Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог!
3 Ne avertas hominem in humilitatem: et dixisti: Convertimini, filii hominum.
Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“
4 Quoniam mille anni ante oculos tuos tamquam dies hesterna quæ præteriit: et custodia in nocte
Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́.
5 quæ pro nihilo habentur, eorum anni erunt.
Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:
6 Mane sicut herba transeat; mane floreat, et transeat; vespere decidat, induret, et arescat.
уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне!
7 Quia defecimus in ira tua, et in furore tuo turbati sumus.
Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, —
8 Posuisti iniquitates nostras in conspectu tuo; sæculum nostrum in illuminatione vultus tui.
Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця!
9 Quoniam omnes dies nostri defecerunt, et in ira tua defecimus. Anni nostri sicut aranea meditabuntur;
Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.
10 dies annorum nostrorum in ipsis septuaginta anni. Si autem in potentatibus octoginta anni, et amplius eorum labor et dolor; quoniam supervenit mansuetudo, et corripiemur.
Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо.
11 Quis novit potestatem iræ tuæ, et præ timore tuo iram tuam
Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою!
12 dinumerare? Dexteram tuam sic notam fac, et eruditos corde in sapientia.
Навчи нас лічи́ти отак наші дні, щоб ми набули́ серце мудре!
13 Convertere, Domine; usquequo? et deprecabilis esto super servos tuos.
Привернися ж, о Господи, — доки терпі́тимемо? — і пожалій Своїх рабів!
14 Repleti sumus mane misericordia tua; et exsultavimus, et delectati sumus omnibus diebus nostris.
Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям, і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні!
15 Lætati sumus pro diebus quibus nos humiliasti; annis quibus vidimus mala.
Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого!
16 Respice in servos tuos et in opera tua, et dirige filios eorum.
Нехай ви́явиться Твоє ді́ло рабам Твоїм, а вели́чність Твоя — їхнім сина́м,
17 Et sit splendor Domini Dei nostri super nos, et opera manuum nostrarum dirige super nos, et opus manuum nostrarum dirige.
і хай буде над нами благоволі́ння Господа, Бога нашого, і ді́ло рук наших утверди́ нам, і діло рук наших — утверди́ його!
