Job 41
1 Kannst du das Krokodil am Angelhaken heranziehen und ihm die Zunge mit der Schnur niederdrücken?
Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?
2 Kannst du ihm einen Binsenring durch die Nase ziehen und einen Dorn durch seinen Kinnbacken bohren?
Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?
3 Meinst du, es werde viele Bitten an dich richten oder dir gute Worte geben?
Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?
4 Wird es einen Vertrag mit dir schließen, wonach du es für immer in deine Dienste nähmest?
Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного?
5 Wirst du mit ihm spielen wie mit einem Vöglein und es zur Kurzweil für deine Mägdlein anbinden?
Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх?
6 Treibt die Fischerzunft Handel mit ihm, daß sie es stückweise an die Händler abgibt?
Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців -ханане́їв?
7 Kannst du ihm die Haut mit Spießen spicken und seinen Kopf mit Fischerhaken durchbohren?
Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову?
8 Vergreife dich nur einmal an ihm: mache dich auf Kampf gefaßt! Du wirst’s gewiß nicht wieder tun!
Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини!
9 Ja, eine solche Hoffnung erweist sich als Trug: schon bei seinem Anblick bricht man zusammen.
Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
10 Niemand ist so tollkühn, daß er es aufstört; und wer ist es, der ihm entgegengetreten und heil davongekommen wäre?
Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
11 Wer unter dem ganzen Himmel ist es?
Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
12 Nicht schweigen will ich von seinen Gliedmaßen, weder von seiner Kraftfülle noch von der Schönheit seines Baues.
Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
13 Wer hat je sein Panzerkleid oben aufgedeckt und wer sich in die Doppelreihe seines Gebisses hineingewagt?
Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
14 Wer hat je das Doppeltor seines Rachens geöffnet? Rings um seine Zähne herum lagert Schrecken.
Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
15 Prachtvoll sind die Zeilen seiner Schilder, jede einzelne enganliegend wie durch ein festes Siegel:
Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
16 eine schließt sich eng an die andere an, und kein Lüftchen dringt zwischen ihnen ein:
Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
17 jede haftet fest an der andern, sie greifen untrennbar ineinander.
Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
18 Sein Niesen läßt einen Lichtschein erglänzen, und seine Augen gleichen den Wimpern des Morgenrots.
Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
19 Aus seinem Rachen schießen Flammen, sprühen Feuerfunken hervor.
Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
20 Aus seinen Nüstern strömt Rauch heraus wie aus einem siedenden Topf und wie aus Binsenfeuer.
Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
21 Sein Atem setzt Kohlen in Brand, und Flammen entfahren seinem Rachen.
Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
22 In seinem Nacken wohnt Kraft, und vor ihm her stürmt bange Furcht dahin.
Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
23 Die Wampen seines Leibes haften fest zusammen, sind wie angegossen an ihm, unbeweglich.
М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
24 Sein Herz ist hart wie ein Stein und unbeweglich wie ein unterer Mühlstein.
Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
25 Wenn es auffährt, schaudern selbst Helden, geraten vor Entsetzen außer sich.
Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
26 Trifft man es mit dem Schwert – das haftet ebensowenig wie Speer, Wurfspieß und Pfeil.
Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
27 Eisen achtet es gleich Stroh, Erz gleich morschem Holz.
За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
28 Kein Pfeil des Bogens bringt es zum Fliehen; Schleudersteine verwandeln sich ihm in Spreu.
Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
29 Wie ein Strohhalm kommt ihm die Keule vor, und nur ein Lächeln hat es für den Anprall der Lanze.
Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
30 Seine Unterseite bilden spitze Scherben; einen breiten Dreschschlitten drückt es in den Schlamm ein.
Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
31 Es macht die tiefe Wasserflut wie einen Kochtopf sieden, rührt das Meer auf wie einen Salbenkessel.
Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
32 Hinter ihm her leuchtet sein Pfad: man könnte die Schaumflut für Silberhaar halten.
Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
33 Auf Erden gibt es nicht seinesgleichen; es ist dazu geschaffen, sich nie zu fürchten.
Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
34 Auf alles Hohe sieht es mit Verachtung hin: der König ist es über alle stolzen Tiere.«
він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“
