Sprueche 1
1 Sprüche Salomos, des Sohnes Davids, des Königs von Israel,
При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
2 daß man Weisheit und Zucht begreife, Verständnis gewinne verständiger Reden,
щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
3 daß man Zucht annehme, welche klug macht, Gerechtigkeit und Sinn für das Rechte und Geradheit,
щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
4 daß den Unerfahrenen Gescheidheit zu teil werde, dem Jüngling Erkenntnis und Umsicht, -
щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
5 durch Hören mehrt der Weise sein Wissen, und gewinnt, wer verständig ist, den rechten Weg -
Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
6 daß man Rede in Sprüchen und Bildern verstehe, die Worte von Weisen und ihre Rätsel.
щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
7 Die Furcht Jahwes ist der Anfang der Erkenntnis; Weisheit und Zucht wird von den Narren verachtet.
Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
8 Gehorche, mein Sohn, der Zucht deines Vaters und verwirf nicht die Weisung deiner Mutter!
Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
9 Denn ein lieblicher Kranz sind sie für dein Haupt, und ein Kettenschmuck an deinem Halse.
вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
10 Mein Sohn, wenn dich die bösen Buben locken, so folge nicht.
Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
11 Wenn sie sagen: Gehe mit uns! Wir wollen auf Blut lauern, dem Unschuldigen ohne Ursache nachstellen;
Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
12 wir wollen sie wie die Unterwelt lebendig verschlingen und die Schuldlosen gleich denen, die in die Grube hinabfahren. (Sheol h7585)
живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу! (Sheol h7585)
13 Allerlei kostbares Gut wollen wir gewinnen, wollen unsere Häuser mit Raube füllen.
Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
14 Du sollst gleichen Anteil mit uns haben; wir alle wollen einen Beutel führen! -
Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
15 mein Sohn, so wandle nicht des Wegs mit ihnen, halte deinen Fuß von ihrem Pfade zurück.
сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
16 Denn ihre Füße laufen zum Bösen und eilen, Blut zu vergießen.
бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
17 Denn vergeblich ist das Netz ausgespannt vor den Augen aller Geflügelten.
Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
18 Jene aber lauern auf ihr eigenes Blut, stellen ihrem eigenen Leben nach.
то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
19 Also ergeht es allen, die nach ungerechtem Gewinne trachten, daß ihr Trachten ihnen das Leben nimmt.
Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
20 Der Weisheit Rufe ertönen auf der Gasse, auf den freien Plätzen läßt sie ihre Stimme erschallen.
Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
21 An der Ecke lärmender Straßen ruft sie; an den Eingängen der Thore, überall in der Stadt redet sie ihre Worte:
на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
22 Wie lange wollt ihr Einfältigen Einfalt lieben, und wie lange wollen die Spötter Lust zum Spotten haben, und die Thoren Erkenntnis hassen?
„Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
23 Kehrt euch zu meiner Rüge, so will ich euch meinen Geist sprudeln lassen, will euch meine Worte kund thun.
Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
24 Weil ich denn rief, und ihr euch weigertet, ich meine Hand ausstreckte, und niemand darauf achtete,
Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
25 ihr vielmehr allen meinen Rat in den Wind schlugt und meiner Rüge nicht folgtet,
І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
26 so will auch ich bei eurem Unglücke lachen, will spotten, wenn Schrecken über euch kommt,
Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
27 wenn einem Ungewitter gleich Schrecken über euch kommt, und euer Unglück wie ein Sturmwind heranzieht, wenn Not und Drangsal über euch kommen.
Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
28 Alsdann werden sie mich rufen, aber ich werde nicht antworten; sie werden mich suchen, aber nicht finden.
тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
29 Darum, daß sie Erkenntnis haßten und sich nicht für die Furcht Jahwes entschieden,
за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
30 von meinem Rate nichts wissen wollten, alle meine Rüge verschmähten:
не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
31 So sollen sie von den Früchten ihres Wandels zehren und sich an ihren eigenen Entschließungen satt essen.
І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
32 Denn ihr eignes Widerstreben bringt die Einfältigen um, und ihre eigne Sorglosigkeit richtet die Thoren zu Grunde.
бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
33 Wer aber mir gehorcht, wird sicher wohnen und wohlgemut sein, ledig aller Furcht vor Unheil.
А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
