Psalm 73

1 Ein Lied, von Asaph. - Gewiß! Das höchste Gut für Israel ist Gott, für die, die reinen Herzens sind.

Псалом Аса́фів.

2 Ich wäre fast mit meinem Fuß gestrauchelt; fast hätte einen Fehltritt ich getan.

А я, — мало не послизну́лися но́ги мої, мало не посковзну́лися сто́пи мої,

3 Denn ich beneidete die Übermütigen und gaffte bei der Frevler Wohlergehen.

бо лихим я зави́дував, бачивши спо́кій безбожних, —

4 Denn ihre Sklaven brauchen keine Fesseln, und kerngesund ist ihr Gesinde.

бо не мають стражда́ння до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,

5 Sie teilen nicht der Menschen Leid und werden nicht wie andere geplagt.

на лю́дській роботі нема їх, і ра́зом із іншими лю́дьми не зазнаю́ть вони вда́рів.

6 Drum ist ihr Halsgeschmeide Übermut; Gewalttat heißt das Kleid, das sie umhüllt.

Тому́ то пиха їхню шию оздо́блює, зодяга́є їх ша́та наси́лля,

7 Ihr Auge quillt aus Fett hervor; ausschweifend sind des Herzens Süchte.

вилазять їм очі від жи́ру, бажа́ння їхнього серця збули́ся,

8 Sie reden boshaft, voller Hohn, und drohen mit Gewalt von oben her.

сміються й злосли́во говорять про у́тиск, говорять бундю́чно:

9 Mit ihrem Munde tasten sie den Himmel an, und ihre Zunge herrscht durchs ganze Land-

свої уста до неба підно́сять, — а їхній язик по землі походжа́є!

10 "Fürwahr! Dahin hat er sein Volk gebracht, daß sie nicht Wasser zur Genüge fanden."

Тому́ то туди Його люди зверта́ються, і щедро беруть собі воду

11 Sie sprechen: "Ach, wie weiß denn Gott? Gibt's denn ein Wissen bei dem Höchsten?"

та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість,

12 Ja, diese sind so frevelhaft und glücklich in der Welt, vermehren sie ihr Hab und Gut.

як он ті безбожні й безпечні на світі збільши́ли бага́тство своє?“

13 So hielt ich denn vergeblich rein mein Herz und wusch in Unschuld meine Hände?

Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої,

14 Den ganzen Tag bin ich geplagt, und meine Züchtigung ist jeden Morgen da.

і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний.

15 Nähm ich mir aber vor, also zu sprechen: "So geht es dem Geschlechte Deiner Kinder", so wär's von mir vermessen.

Коли б я сказав: „Буду так говори́ть, як вони“, то спроневі́рився б я поколі́нню синів Твоїх.

16 Wenn ich's nachsinnend will verstehen, da wird's in meinen Augen erst ein Jammer,

І розду́мував я, щоб пізна́ти оте, — та трудне́ воно в о́чах моїх,

17 bis ich in Gottes heilige Pläne dringe. Da erst begreife ich ihr Ziel:

аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив:

18 Du stellst sie auf gar schlüpferigen Boden, daß Du sie ins Verderben stürzest.

направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх!

19 Wie plötzlich gehen sie zugrunde! Wie schrecklich werden sie dahingerafft, vertilgt!

Як вони в одній хвилі спусто́шені, згинули, пощеза́ли від стра́хів!

20 Wie beim Erwachen einen Traum der Wachende verachtet, so tust Du's, Herr, mit ihrem Schatten.

Немов сном по обу́дженні, Господи, о́бразом їхнім пого́рдиш, мов сном по обу́дженні!

21 Wenn voll von Bitternis das Herz mir wäre, und schnitte durch die Nieren mir der Schmerz,

Бо болить моє серце, і в нутрі́ моїм коле,

22 dann wäre ich ein Tier, ganz unverständig, ein unvernünftig Tier vor Dir.

а я немов бидло й не знаю, — я перед Тобою худо́бою став!

23 Doch immer bleibe ich Dir treu, wenn Du mich bei der Rechten fassest

Та я за́вжди з Тобою, — Ти де́ржиш мене за правицю,

24 und leitest mich nach Deinem Rat und nimmst zuletzt mich noch zu Besserm mit.

Ти Своєю порадою во́диш мене, і пото́му до слави Ти ві́зьмеш мене!

25 Wen habe ich im Himmel? Und wenn ich Dich besitze, brauche ich auf dieser Welt nichts mehr.

Хто є мені на небеса́х, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічо́го!

26 Vergeht mein Fleisch, mein Herz, so bleibt doch meines Herzens Hort, mein Anteil Gott in Ewigkeit.

Гине тіло моє й моє серце, та Бог — скеля серця мого й моя доля навіки,

27 Wer sich von Dir entfernt, kommt um. Jedweden tilgst Du, der Dir Treue kündigt.

бо погинуть ось ті, хто боку́є від Тебе, пони́щиш Ти кожного, хто відсту́пить від Тебе!

28 Für mich ist's Seligkeit, mich Gott zu nahen. Ich setze meine Hoffnung auf den Herrn, den Herrn, daß ich verkünden kann, was immer Du verheißen hast.

А я, — бли́зькість Бога для мене добро́, — на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіща́ти про всі Твої чи́ни!