Psalm 37

1 Von David. - Ereifere dich nicht der Bösewichte wegen! Beneide nicht die Übeltäter!

Давидів.

2 Sie welken schnell wie Gras, verdorren wie das grüne Kraut.

бо вони, як трава, будуть скоро поко́шені, і мов та зелена били́на — пов'я́нуть!

3 Vertrau dem Herrn! Tu Gutes! Verbleib im Land, dich redlich nährend!

Надійся на Господа й добре чини, землю заме́шкуй та правди дотримуй!

4 Wie ein verwöhntes Kind komm zu dem Herrn! Er gibt dir, was dein Herz sich wünscht.

Хай Господь буде розкіш твоя, — і Він спо́внить тобі твого серця бажа́ння!

5 Befiehl du deinen Weg dein Herrn! Auf ihn vertrau! Er wird's schon machen.

На Господа здай доро́гу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить,

6 Er bringt ans Licht, daß du gerecht, und an den Tag, daß du im Recht.

і Він ви́провадить, немов світло, твою справедливість, а правду твою — немов пі́вдень.

7 Und schweig zum Herrn und harre sein! Ereifere über den dich nicht, der sich Erfolg erzwingt, nicht über einen Mann, der Schwindel treibt!

Жди Господа мо́вчки й на Нього наді́йся, не розпалюйся гнівом на того, хто щасливою чинить дорогу свою, на люди́ну, що виконує за́думи злі.

8 Gib auf den Ärger! So ereifere dich nicht, daß selbst du Böses tätest!

Повстри́майсь від гніву й покинь пересе́рдя, не розпа́люйся лютістю, щоб чини́ти лиш зло,

9 Denn ausgerottet werden Übeltäter; die auf den Herrn vertrauen, bleiben im Besitz des Landes.

бо ви́тяті будуть злочинці, а ті, хто вповає на Господа — землю вспадку́ють!

10 Noch kurze Zeit! Dann ist der Bösewicht dahin! Du schaust nach seiner Stätte. Er ist nicht mehr.

А ще тро́хи — й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його — і не буде його,

11 Die Dulder bleiben im Besitz des Landes an reichem Glücke sich erlabend.

а покірні вспадку́ють землю, — і зарозкошу́ють ми́ром великим!

12 Dem Frommen plant zuleid der Frevler Arges und fletscht die Zähne wider ihn.

Лихе замишляє безбожний на праведного, і скрего́че на нього своїми зубами,

13 Der Herr lacht seiner; schon sieht er seinen Tag sich nahen.

та Господь посміється із нього, — бачить бо Він, що набли́жується його день!

14 Die Frevler zücken zwar ihr Schwert und spannen ihren Bogen, um Elende und Arme zu erlegen und hinzuwürgen, die geraden Wandels.

Безбожні меча добува́ють та лука свого натягають, щоб звали́ти нужде́нного й бідного, щоб порізати людей простої дороги, —

15 Allein ihr Schwert dringt in ihr eigen Herz, und ihre Bogen splittern.

та вві́йде їхній меч до їхнього власного серця, і пола́мані будуть їхні лу́ки!

16 Das Wenige bekommt dem Frommen besser, als Frevlern großer Reichtum.

Краще мале справедливого, ніж велике багатство безбожних, і то багатьох,

17 Zerbrochen werden ja der Frevler Arme; die Frommen aber stützt der Herr.

бо зла́мані будуть раме́на безбожних, а справедливих Господь підпира́є!

18 Der Herr sorgt für die Tage lauterer Menschen, und ihr Besitztum dauert immerfort.

Знає Господь дні неви́нних, а їхня спадщина пробуде навіки,

19 Sie werden nicht in böser Zeit zuschanden; sie werden satt in Hungertagen.

за лихолі́ття не будуть вони посоро́млені, і за днів голоду ситими бу́дуть.

20 Denn nur die Frevler gehn zugrunde, des Herrn Feinde gleich der Auen Pracht; sie schwinden hin wie Rauch; sie schwinden.

Бо загинуть безбожні, і Господні вороги, як овечий той лій, зани́кнуть, у димі заникнуть вони!

21 Der Frevler borgt, kann's aber nicht zurückerstatten; freigebig, milde kann der Fromme sein.

Позичає безбожний — і не віддає, а праведний милість висві́дчує та роздає,

22 Denn die von ihm Gesegneten verbleiben im Besitz des Landes; doch die von ihm Verfluchten werden ausgerottet.

бо благословенні від Нього вспадку́ють землю, а прокля́ті від Нього — пони́щені будуть!

23 Sind eines Mannes Schritte recht im Hinblick auf den Herrn, dann kümmert dieser sich um seinen Weg.

Від Господа кроки люди́ни побожної ставляться міцно, і Він любить дорогу її;

24 Und wankt er auch, so stürzt er nicht; ihn stützt der Herr mit seiner Hand.

коли ж упаде́, то не буде поки́нена, бо руку її підпирає Госпо́дь.

25 Ich war ein Jüngling, ward ein Greis; doch ganz verlassen habe ich den Frommen nie gesehen, noch sein Geschlecht um Nahrung betteln.

Я був молодий і поста́рівся, та не бачив я праведного, щоб опу́щений був, ні нащадків його, щоб хліба просили.

26 Stets milde, leiht es allezeit; zum Segen sät es aus.

Кожен день виявляє він милість та позичає, і над пото́мством його благословення.

27 Dem Laster gram, der Tugend hold, so bleibst du immerdar.

Ухиляйся від злого та добре чини, та й навіки живи!

28 Der Herr liebt ja das Recht; von seinen Frommen läßt er nicht. Sie sind für alle Zeit geschützt; der Frevler Brut wird ausgerottet.

Бо любить Господь справедливість, і Він богобі́йних Своїх не покине, — вони будуть навіки бере́жені, а насіння безбожних загине!

29 Den Frommen wird das Land zu eigen, sie bleiben ewiglich darin.

Успадку́ють праведні землю, і повік будуть жити на ній.

30 Des Frommen Mund spricht Weises; nur Rechtes redet seine Zunge.

Уста праведного кажуть мудрість, язик же його промовляє про право,

31 Im Herzen trägt er seines Gottes Lehre, und seine Schritte schwanken nie.

Закон Бога його — в його серці, кроки його не спіткну́ться.

32 Der Frevler lauert auf dem Frommen, begierig, ihn zu morden.

А безбожний чату́є на праведного, і пильнує забити його́,

33 Doch überläßt der Herr ihn nimmer seiner Hand, läßt vor Gericht ihn nicht verdammen.

та Господь не зоставить його в руках того, і несправедливим не вчи́нить його, коли буде судити його.

34 Dem Herrn vertrau! Halt dich an seinen Weg! Dann gibt er dir das Land zu eigen; der Frevler Untergang erlebst du noch.

Надійся на Господа, та держися дороги Його, — і піднесе Він тебе, щоб успадкува́ти землю, ти бачитимеш, як пони́жені будуть безбожні.

35 Ich habe einen Frevler voller Trotz gesehen, so kahl gemacht wie Gras im Felde.

Я бачив безбожного, що збуджував по́страх, що розкорени́вся, немов саморосле зелене те дерево,

36 Man schaute um; er war nicht mehr. Ich suchte ihn; er war nicht mehr zu finden.

та він промину́в, — й ось немає його, і шукав я його, — й не знайшов!

37 Merk auf die Lauteren! Schau auf die Redlichen, wie's jedem gut am Ende geht!

Бережи непови́нного та дивися на праведного, бо люди́ні споко́ю належить майбу́тність,

38 Die Missetäter aber werden all vertilgt; der Frevler Zukunft wird vernichtet.

переступники ж ра́зом понищені будуть, — майбутність безбожних загине!

39 Der Frommen Heil dagegen kommt vom Herrn; er ist ihr Schutz zur Zeit der Not.

А спасі́ння праведних — від Господа, Він їхня тверди́ня за ча́с лихолі́ття,

40 Der Herr steht ihnen bei und rettet sie; er schirmt und schützt sie vor dem Bösen; denn sie vertraun auf ihn.

і Господь їм поможе та їх порятує, ви́зволить їх від безбожних і їх збереже, — бо вдавались до Нього вони!