Psalm 17

1 Ein Gebet, von David. - Gerechte Sache höre, Herr! Mein Flehen merk! Vernimm mein Beten mit den Lippen sonder Trug!

Молитва Дави́дова.

2 Nur Recht ergeht von Deinem Angesicht; untrüglich schauen Deine Augen.

Від Твого лиця нехай вирок мій ви́йде, а очі Твої нехай бачать мою правоту́!

3 Wenn Du das Herz mir prüftest, in der Nacht es überraschtest und gründlich mich durchforschtest, fändst Du nicht, daß ich gedacht, was meinen Mund nicht überschreiten durfte.

Ти ви́пробував моє серце, навісти́в уночі, перетопи́в Ти мене, — й не знайшов чогось злого. І розду́мував я, щоб лихе з моїх уст не вихо́дило,

4 Und bei den Löhnen für die Leute gab ich acht nach Deines Mundes Worten auf den Lebensunterhalt.

а в лю́дських діла́х, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя.

5 Und meine Schritte hielten fest an Deinen Gleisen nicht wankten meine Tritte.

Зміцняй сто́пи мої на доро́гах Твоїх, щоб кро́ки мої не хита́лися!

6 So rufe ich zu Dir, daß Du mich, Gott, erhörest! Neige Dein Ohr zu mir! Auf meine Rede höre!

Я кли́чу до Тебе, бо відповіси́ мені, Боже, — нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою,

7 Erzeige Deine Wundergüte, Retter derer, die vor ihren Widersachern bei Deiner Rechten Zuflucht suchen!

покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдає́ться до Тебе від заколо́тників проти прави́ці Твоєї.

8 Dem Augensterne gleich behüte mich! Verbirg mich in dem Schatten Deiner Flügel

Хорони Ти мене, як зіни́цю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене

9 vor Frevlern, die mich überfallen, vor meinen Feinden, die mich voller Gier bedrängen!

від безбожних, що гублять мене, — смертельні мої вороги оточили мене!

10 Fühllos verschließen sie ihr Herz; im Übermute spricht ihr Mund.

То́вщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундю́чно.

11 Sie stürzen sich auf mich, umringen mich; zu Boden senken sie die Augen. -

Вороги оточили тепер наші кро́ки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю.

12 Er gleicht dem Löwen, der auf Beute lauert, dem Jungleu im Verstecke.

Із них кожен подібний до лева, що ша́рпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті́.

13 Auf, Herr! Tritt ihm entgegen! Wirf ihn nieder! Errette mich vor Bösewichten durch Dein Schwert,

Устань же, о Господи, — його попере́дь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного,

14 vor Leuten, Herr, durch Deine Hand, vor Leuten, deren Teil im Leben nur die Welt, ja, durch Dein Schwert vor solchen, die ein Schlemmerleben führen, und die samt ihren Kindern voll gesättigt sind, und die, was übrigbleibt, den Enkeln hinterlassen können!

від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповня́єш їхнє че́рево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони ли́шать.

15 Ich aber schaue durch Gerechtigkeit Dein Angesicht und labe mich an Deinem Anblick voll Begier.

А я в правді побачу обли́ччя Твоє, і, збудившись, наси́чусь Твоєю подо́бою!