Psalm 136

1 Dem Herrn sagt Dank! Denn er ist gut. Ja, ewig währet seine Huld.

Дя́куйте Господу, — добрий бо Він, бо навіки Його милосе́рдя!

2 Dem Gott der Götter danket; denn ewig währet seine Huld!

Дя́куйте Богу богі́в, бо навіки Його милосердя!

3 Dem Herrn der Herren danket; denn ewig währet seine Huld!

Дя́куйте Влади́ці влади́к, бо навіки Його милосердя!

4 Ihm, der allein nur große Wunder tut; denn ewig währet seine Huld!

Тому, хто чу́да великі Єди́ний вчиня́є, бо навіки Його милосердя!

5 Ihm, der mit Einsicht schuf den Himmel; denn ewig währet seine Huld!

Хто розумом небо вчинив, бо навіки Його милосердя!

6 Ihm, der die Erde ausgebreitet auf den Wassern; denn ewig währet seine Huld!

Хто землю простя́г над водою, бо навіки Його милосердя!

7 Ihm, der die großen Lichter schuf; denn ewig währet seine Huld!

Хто світи́ла великі вчинив, бо навіки Його милосердя!

8 Die Sonne als die Königin des Tages; denn ewig währet seine Huld!

сонце, щоб вдень панува́ло воно, бо навіки Його милосердя!

9 Als Nachtbeherrscher Mond und Sterne; denn ewig währet seine Huld!

місяця й зорі, щоб вони панува́ли вночі, бо навіки Його милосердя!

10 Der die Ägypter schlug an ihren Erstgeborenen; denn ewig währet seine Huld!

Хто Єгипет побив був у їхніх перворі́дних, бо навіки Його милосердя!

11 Der Israel aus ihrer Mitte führte; denn ewig währet seine Huld!

і Ізраїля вивів з-між них, бо навіки Його милосердя!

12 Mit starker Hand und ausgestrecktem Arme; denn ewig währet seine Huld!

рукою міцно́ю й раме́ном простя́гненим, бо навіки Його милосердя!

13 Ihm, der das Schilfmeer schnitt in Teile; denn ewig währet seine Huld!

Хто море Червоне розтя́в на части́ни, бо навіки Його милосердя!

14 Der Israel durch seine Mitte führte; denn ewig währet seine Huld!

і серед нього Ізраїля перепрова́див, бо навіки Його милосердя!

15 Der Pharao und seine Macht ins Schilfmeer stürzte; denn ewig währet seine Huld!

і фараона та ві́йсько його вкинув у море Червоне, бо навіки Його милосердя!

16 Der seines Volkes Führer durch die Wüste war; denn ewig währet seine Huld!

Хто провадив наро́д Свій в пустині, бо навіки Його милосердя!

17 Der große Könige erschlug; denn ewig währet seine Huld!

Хто великих царів повбива́в, бо навіки Його милосердя!

18 Der starken Königen das Leben nahm; denn ewig währet seine Huld!

і поту́жних царів переби́в, бо навіки Його милосердя!

19 Den Amoriterkönig Sichon; denn ewig währet seine Huld!

Сиго́на, царя аморе́ян, бо навіки Його милосердя!

20 Und Og, den Basankönig; denn ewig währet seine Huld!

і О́ґа, Баша́ну царя, бо навіки Його милосердя!

21 Und der ihr Land zum ewigen Besitze machte; denn ewig währet seine Huld!

і Хто землю їхню дав на спа́дщину, бо навіки Його милосердя!

22 Zum ewigen Besitz für seinen Diener Israel; denn ewig währet seine Huld!

на спа́док Ізра́їлеві, Своєму рабові, бо навіки Його милосердя!

23 Der unsere Erniedrigung uns hoch anschrieb; denn ewig währet seine Huld!

Хто про нас пам'ята́в у пони́женні нашім, бо навіки Його милосердя!

24 Der uns von unseren Bedrängern rettete; denn ewig währet seine Huld!

і від ворогів наших ви́зволив нас, бо навіки Його милосердя!

25 Der allem Fleische Speise gibt; denn ewig währet seine Huld!

Хто кожному тілові хліба дає, бо навіки Його милосердя!

26 Dem Himmelsgott sagt Dank! Denn ewig währet seine Huld!

Дя́куйте Богу небесному, бо навіки Його милосердя!